Гаплогрупи скіфів та населення бронзової доби з території сучасної України

Гаплогрупи скіфів вказують на генетичну безперервність у Північному Причорномор’ї  від бронзового до залізного віку. Схоже, що причорноморські скіфи були нащадками автохтонних груп різних  скотарів лісостепу та степу з території сучасної України та частково сусідніх держав. До сьогодні генетичні дослідження  НЕ дають жодних підстав стверджувати, що скіфи походять чи то з Алтайського регіону –  стосовно археологічних даних, чи то  з Індії – за  літературними джерелами, чи то з  Закавказзя та Ірану – за одним з чотирьох  переказів Геродота.

  • Скіфи – це ті, хто жив від Дунаю до Дону.
  • Це ті – хто прогнав кіммерійців.
  • Це ті – хто з різних джерел та розповідей Геродота з 680 р. до н.е., впродовж усього 7 ст. до н.е., як мінімум, двічі ходив в близькосхідні походи, дійшов аж до Єгипту, в союзі з ассирійцями переміг мідійців, крім того, 28 років панував в Передній Азії.
  • Це ті – кого не зумів перемогти перський цар Дарій I (513 р. до н.е.).
  • Це ті – в кого серед символів, згідно з легендою, був золотий плуг та ярмо – символ хліборобів, а також сокира та чаша, як уособлення воїнства та братерства. А найдавніший скіфський предок Таргітай – був сином Зевса і дочки ріки Борисфен, і жили вони на цій землі за 1000 років до перського походу на Скіфію.
  • І вони були нащадками не тільки представників зрубної культури… 

            Можна припустити, що існував певний зв’язок з групами населення андронівського археологічного горизонту, але поки це простежується лише на рівні спільних предків-індоєвропейців бронзової доби, вихідців з культури шнурової кераміки, ямної, катакомбної, бабино та зрубної. Азійських компонентів не виявили серед ранніх скіфів, лише 2-3  зразки датовані IV-II ст. до н.е. по материнській лінії ( мтДНК А, D4) демонструють незначне азійське походження. Такі ж гаплогрупи були поширені в південносибірській культурі Окунево скотарів раннього бронзового віку, зокрема й північна палеосибірська Y- гаплогрупа Q,  яка також проникнула в майкопську культуру Кавказу 2000 років до н.е. Зразок з Куп’євахи (Україна) Q1c-L332 міг бути пов’язаний як зі східним євразійським степом, так і з Кавказом, зокрема, по материнській лінії (X4), яка характерна для населення катакомбної археологічної культури.

            Скіф з Медвина Київської обл.. (Y-гапл. J2a8-B437,  мтДНК T2b) по чоловічій лінії пов’язаний з розширення з Кавказу  з ареалу майкопської культури (Late Maykop – 1500 р. до н.е), материнська гаплогрупа була поширена на території України з часів Трипільської культури (печера Вертеба, Тернопільської обл..).

            Більшість скіфів з курганних поховань сучасних України, Молдови та Угорщини рівною мірою розподілені між двома гаплогрупами Y-хромосоми, R1a – на сході, споріднені з праіранцями (R1a-Z93) та праукраїнцями (R1a-M417),  та R1b – на заході, споріднені з пракельтами.  Материнські лінії цих воїнів вказують на частковий  внесок осіб із європейським неолітичним землеробським походженням (T2b, Н5), а також з популяцією, пов’язаною із західною культурою шнурової кераміки (H6a1b, H7a1, H2a2),  з бабинською культурою середньої бронзи України  (J2b1a), J2b  раніше виявили у зразку з Деріївки (Україна)  3600 р. до н. е.,  одна особа  пов’язана з катакомбною культурою України  (мтДНК X4),  кілька осіб ­ – з ямною археологічною культурою (U2e2, W3a1, U5a2b).  Одна дуже рідкісна  материнська гаплогрупа скіфа (J1d6) з Мамай-гори Запорізької обл..України  має всі шанси бути  іранського   походження. 

Див. Anna Juras (2018). “Mitochondrial genomes reveal an east to west cline of steppe ancestry in Corded Ware populations”

            Я підтримую думку тих, хто основну роль у створенні скіфської культури та етнополітичної спільноти штибу того часу під назвою Скіфія  віддає автохтонам, поділяю ідею існування етнокультурної спільності населення Правобережного та Лівобережного лісостепу.   Зокрема, археологи простежують  проникнення до басейну Середньої Ворскли у останній третині VIII ст. до н. е. населення з Дніпровського лісостепового Правобережжя. Посульська та Ворсклинська групи Дніпро-Донецького лісостепу демонструють етнокультурну близькість.  Ніякого пришестя «азійських скіфів» в ранньоскіфський період  не було. Були міграції зі сходу в кіммерійську добу (X-IX ст..), або на століття чи два раніше. Їх тепер інколи називають «Pre-Scythian» або «pre-Cimmerian».

               До подібних висновків раніше приходили й антропологи. Зокрема, Круц С.І. розповідала про неоднорідний склад скіфів Північного Причорномор’я, як степових, так і лісостепових і про місцеве походження більшості з них на основі населення попередньої епохи бронзи та передскіфського періоду. Проте, зафіксовано також групу скіфів або інших номадів, походження яких пов’язане зі східними регіонами скіфо-сибірського світу, поява яких у Північному Причорномор’ї відзначається з передскіфського періоду.

                 Традиційний скіфський поховальний обряд в Північному Причорномор’ї передбачав покладення покійників у витягнутому стані на спині, на відміну від східних груп скіфського кола археологічних культур.  В некрополях 7-6 ст. археологи ще інколи фіксують  в похованнях  скіфів більш архаїчне, скорчене на боці покладення тіла. До 4 ст. до н.е. ці відмінності нівелюються.

            Як для зайд та приходьків,  дивним виглядає миттєве сприйняття поховальних традицій 8-7 ст. до н.е. від автохтонного населення території Скіфії  щодо прямо покладення померлого, а також жертвоприношення свиней у вигляді напутньої їжі, що характерно для землеробських цивілізацій, а не кочовиків-номадів.

            Майбутні генетичні дослідження можуть внести певні корективи, адже маємо недостатньо даних по ДНК з поховань періоду пізньої бронзи України, а також детального аналізу усіх гаплотипів скіфів, зокрема, й порівняння їх  на автосомному рівні з різними сусідніми популяційними групами того ж періоду.

Гаплогрупи скіфів

Гаплогрупи населення Бронзової доби з території України

Джерела:

Anna Juras (2018)

Ancient Human DNA map

Maja Krzewińska 2018

Mari Järve 2019

Gelabert 2022

Peter de Barros Damgaard 2018

Nick Patterson 2021

Éadaoin Harney 2021

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »