Гаплогрупи скіфів та населення бронзової доби з території сучасної України
Гаплогрупи скіфів вказують на генетичну безперервність у Північному Причорномор’ї від бронзового до залізного віку. Схоже, що причорноморські скіфи були нащадками автохтонних груп різних скотарів лісостепу та степу з території сучасної України та частково сусідніх держав. До сьогодні генетичні дослідження НЕ дають жодних підстав стверджувати, що скіфи походять чи то з Алтайського регіону – стосовно археологічних даних, чи то з Індії – за літературними джерелами, чи то з Закавказзя та Ірану – за одним з чотирьох переказів Геродота. Серед скіфів є лінії притаманні не тільки індоаріям та праукраїнцям (лівобережні скіфи України різні гілки R1a), але й кельтам (Україна, Черкащина R-M312), та іллірійцям (зразок з Молдови, паралелі з албанськими зразками іллірійського періоду та вірменськими R-Z2103).
- Скіфи – це ті, хто жив від Дунаю до Дону.
- Це ті – хто прогнав кіммерійців.
- Це ті – хто з різних джерел та розповідей Геродота з 680 р. до н.е., впродовж усього 7 ст. до н.е., як мінімум, двічі ходив в близькосхідні походи, дійшов аж до Єгипту, в союзі з ассирійцями переміг мідійців, крім того, 28 років панував в Передній Азії.
- Це ті – кого не зумів перемогти перський цар Дарій I (513 р. до н.е.).
- Це ті – в кого серед символів, згідно з легендою, був золотий плуг та ярмо – символ хліборобів, а також сокира та чаша, як уособлення воїнства та братерства. А найдавніший скіфський предок Таргітай – був сином Зевса і дочки ріки Борисфен, і жили вони на цій землі за 1000 років до перського походу на Скіфію.
- І вони були нащадками не тільки представників зрубної культури…
Можна припустити, що існував певний зв’язок з групами населення андронівського археологічного горизонту, але поки це простежується лише на рівні спільних предків-індоєвропейців бронзової доби, вихідців з культури шнурової кераміки, ямної, катакомбної, бабино та зрубної. Азійських компонентів не виявили серед ранніх скіфів, лише 2-3 зразки датовані IV-II ст. до н.е. по материнській лінії ( мтДНК А, D4) демонструють незначне азійське походження. Такі ж гаплогрупи були поширені в південносибірській культурі Окунево скотарів раннього бронзового віку, зокрема й північна палеосибірська Y- гаплогрупа Q, яка також проникнула в майкопську культуру Кавказу 2000 років до н.е. Зразок з Куп’євахи (Україна) Q1c-L332 міг бути пов’язаний як зі східним євразійським степом, так і з Кавказом, зокрема, по материнській лінії (X4), яка характерна для населення катакомбної археологічної культури.
Скіф з Медвина Київської обл.. (Y-гапл. J2a8-B437, мтДНК T2b) по чоловічій лінії пов’язаний з розширення з Кавказу з ареалу майкопської культури (Late Maykop – 1500 р. до н.е), материнська гаплогрупа була поширена на території України з часів Трипільської культури (печера Вертеба, Тернопільської обл..).
Більшість скіфів з курганних поховань сучасних України, Молдови та Угорщини рівною мірою розподілені між двома гаплогрупами Y-хромосоми, R1a – на сході, споріднені з праіранцями (R1a-Z93) та праукраїнцями (R1a-M417), та R1b – на заході, споріднені з пракельтами. Серед скіфів з Молдови (R1b-Y19434) також виявили іллірійську, албано-македоно-вірменську гілку (R1b Z2103), вихідців з ямної культури Північного Причорномор’я (LAZARIDIS, 2022 – pdf. cт..320)
Материнські лінії цих воїнів вказують на частковий внесок осіб із європейським неолітичним землеробським походженням (T2b, Н5), а також з популяцією, пов’язаною із західною культурою шнурової кераміки (H6a1b, H7a1, H2a2), з бабинською культурою середньої бронзи України (J2b1a), J2b раніше виявили у зразку з Деріївки (Україна) 3600 р. до н. е., одна особа пов’язана з катакомбною культурою України (мтДНК X4), кілька осіб – з ямною археологічною культурою (U2e2, W3a1, U5a2b). Одна дуже рідкісна материнська гаплогрупа скіфа (J1d6) з Мамай-гори Запорізької обл..України має всі шанси бути іранського походження.
Генетики розповідають, що генетичний внесок в ДНК скіфів від 20 до 43% від місцевих землеробів-фермерів, оріїв. На сьогодні досліджено орієнтовно 25 скіфських зразків, більша половина з них з території України, інші з Молдови та Угорщини.
«Основний скіфський кластер мав 43±2% анатолійського неолітичного походження, що свідчить про те, що він включає походження від місцевого землеробського населення південно-східної Європи і не було похідним лише зі степу, де внесок “анатолійські неолітичні предки” ймовірних скіфів з подальшого сходу був низьким. Кількість предків анатолійського неоліту була нижчою в інших групах, що походять із цієї країни, таких як зразки катакомбної культури та кіммерійці». (LAZARIDIS, 2022 – pdf. cт..226).
«Походження скіфів із західного понтійсько-каспійського степу з’ясувати важко. Ми визначили чотири різні кластери в нашому географічно безперервному наборі зразків… Останній характеризувався наявністю компонента NEN, що представляє місцевих напівкочових скіфів з чітким генетичним поглинанням від місцевих жителів і, можливо, від інших поселенців, таких як греки навколо Чорноморського регіону». (KRZEWIŃSKA, 2018)
«Нещодавні дослідження геномів стародавніх скіфів підтвердили конфедеративну природу скіфських племен, показавши, що вони генетично відрізняються одне від одного, але не знаходять жодної підтримки широкомасштабних переміщень зі сходу на захід, натомість загалом припускаючи окреме місцеве походження племен різних скіфських груп» (Järve, 2019).
Я підтримую думку тих, хто основну роль у створенні скіфської культури та етнополітичної спільноти штибу того часу під назвою Скіфія віддає автохтонам, поділяю ідею існування етнокультурної спільності населення Правобережного та Лівобережного лісостепу. Зокрема, археологи простежують проникнення до басейну Середньої Ворскли у останній третині VIII ст. до н. е. населення з Дніпровського лісостепового Правобережжя. Посульська та Ворсклинська групи Дніпро-Донецького лісостепу демонструють етнокультурну близькість. Ніякого пришестя «азійських скіфів» в ранньоскіфський період не було. Були міграції зі сходу в кіммерійську добу (X-IX ст..), або на століття чи два раніше. Їх тепер інколи називають «Pre-Scythian» або «pre-Cimmerian».
До подібних висновків раніше приходили й антропологи. Зокрема, Круц С.І. розповідала про неоднорідний склад скіфів Північного Причорномор’я, як степових, так і лісостепових і про місцеве походження більшості з них на основі населення попередньої епохи бронзи та передскіфського періоду. Проте, зафіксовано також групу скіфів або інших номадів, походження яких пов’язане зі східними регіонами скіфо-сибірського світу, поява яких у Північному Причорномор’ї відзначається з передскіфського періоду.
Традиційний скіфський поховальний обряд в Північному Причорномор’ї передбачав покладення покійників у витягнутому стані на спині, на відміну від східних груп скіфського кола археологічних культур. В некрополях 7-6 ст. археологи ще інколи фіксують в похованнях скіфів більш архаїчне, скорчене на боці покладення тіла. До 4 ст. до н.е. ці відмінності нівелюються.
Як для зайд та приходьків, дивним виглядає миттєве сприйняття поховальних традицій 8-7 ст. до н.е. від автохтонного населення території Скіфії щодо прямо покладення померлого, а також жертвоприношення свиней у вигляді напутньої їжі, що характерно для землеробських цивілізацій, а не кочовиків-номадів.
Майбутні генетичні дослідження можуть внести певні корективи, адже маємо недостатньо даних по ДНК з поховань періоду пізньої бронзи України, а також детального аналізу усіх гаплотипів скіфів, зокрема, й порівняння їх на автосомному рівні з різними сусідніми популяційними групами того ж періоду. Відповідь на запитання, чи серед досліджених ДНК скіфських зразків були «царські скіфи», або скіфи з елітних поховань, мали б надати археологи України, а також генетики, які проводять дані дослідження. Але вони мовчать.
Гаплогрупи скіфів
Кіммерійський період та інші
Гаплогрупи населення Бронзової доби з території України
Тшинецька-Комарівська культура бронзової доби (1900-1200 років до н.е.), як спадкоємниця культури шнурової кераміки України та Польщі, належить в основному носіям гаплогруп I2a та R1a (Z92< Z280 – «східно-слов’янський кластер»), як і більшість сучасних українців. Зразки з Польщі з села Mierzanowice (за Віслою, між Любліном і Краковом) та Strzyżów (місто в Підкарпатському воєводстві, 30 км південніше від Ряшіва-Жешува), Trzciniec (село сілезького воєводства на півдні Польщі)… (Chyleński, 2023).
Tшинецька культура (TC) займала землі, що належали сучасній Польщі та центрально-західній Україні, та комарівська культура (KC), знайдена на території сучасної південно-західної України та сусідніх частин Румунії та Молдови.
Таблиця гаплогруп Тшинецько-Комарівської КІС України та Польщі
Джерела:
JURAS, 2018
Mitochondrial genomes reveal an east to west cline of steppe ancestry in Corded Ware populations [Електронний ресурс] / [A. Juras, M. Chyleński, E. Ehler та ін.] // Nature. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/s41598-018-29914-5.
KRZEWIŃSKA, 2018
Ancient genomes suggest the eastern Pontic-Caspian steppe as the source of western Iron Age nomads [Електронний ресурс] / [M. KRZEWIŃSKA, G. KILINÇ, A. JURAS та ін.] // Science Advances. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.science.org/doi/10.1126/sciadv.aat4457
DAMGAARD, 2018
137 ancient human genomes from across the Eurasian steppes [Електронний ресурс] / [P. Damgaard, N. Marchi, S. Rasmussen та ін.] // Nature. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/s41586-018-0094-2
JARVE, 2019
Shifts in the Genetic Landscape of the Western Eurasian Steppe Associated with the Beginning and End of the Scythian Dominance [Електронний ресурс] / [M. Järve, L. Saag, C. Scheib та ін.] // Cell. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960-9822(19)30712-2?_returnURL=https%3A%2F%2Flinkinghub.elsevier.com%2Fretrieve%2Fpii%2FS0960982219307122%3Fshowall%3Dtrue
GELABERT, 2022
Gelabert, P., Schmidt, R.W., Fernandes, D.M. et al. Genomes from Verteba cave suggest diversity within the Trypillians in Ukraine. Sci Rep 12, 7242 (2022). https://doi.org/10.1038/s41598-022-11117-8
LAZARIDIS, 2022
The genetic history of the Southern Arc: A bridge between West Asia and Europe (додаткові матеріали) [Електронний ресурс] / [I. LAZARIDIS, S. ALPASLAN-ROODENBERG, A. AYŞE ACAR та ін.] // Science. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.science.org/doi/10.1126/science.abm4247
CHYLENSKI, 2023
Patrilocality and hunter-gatherer-related ancestry of populations in East-Central Europe during the Middle Bronze Age [Електронний ресурс] / [M. Chyleński, P. Makarowicz, A. Juras та ін.] // Nature. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/s41467-023-40072-9
ALLENTOFT, 2024
Allentoft, M.E., Sikora, M., Refoyo-Martínez, A. et al. Population genomics of post-glacial western Eurasia. Nature 625, 301–311 (2024). https://doi.org/10.1038/s41586-023-06865-0
Сповіщення: Скіфська мова. Щодо етимології скіфських слів «Оіор» і «Аріма» – Ethnogenesis.UA