Скіфська мова (част.II). Походження терміну Сколоти, Дана-Дніпро і Стрімон-Стрий

Самоназва скіфів “сколоти”  походить від імені зачинателя скіфського племені “Колоксая”.  З переказів Геродота, він був  молодшим (третім) сином Таргітая, який народився 1500 років до н.е. в Подніпров’ї від злюбу Зевса та дочки ріки Бористен. Не пригадую, хто перший розвинув цю гіпотезу, але вона існує давно і має логічне підґрунтя. Шляхом зіставлення двох етногенетичних легенд про походження скіфів, еллінської та скіфської. Тобто,  з розповідей причорноморських греків, етнонім “скіфи” походить від імені третього сина Геракла, якого звали Скіфом,  а з розповідей самих скіфів про своє походження, місце Геракла зайняв Таргітай,  його третього  сина звали Колоксай. І від імені того Колоксая плем’я назвалось сколотами. Корінь”коло” належить до типових для української мови. Проте, варто зауважити, що етимологічно термін скіф (скит) і сколот пов’язують за значенням, як стрілець з лука. І для пояснення цього необов’язково використовувати ймовірну трансформацію іранського терміну «скудата-лучники» в «сколоти», адже в інших європейських мовах також подібні терміни означають «стрілець» або «стріляти», зокрема, в скандинавських – «skyten», «skjuta» (skjota)  шведською, данською, норвезькою (“стрілець”), в литовській skudrus «швидкий, спритний. Навіть вигадали праіндоєвропейський корінь *skeud- «стріляти, ганяти, кидати».

  • Геракл і Таргітай – грецька і скіфська назва сина Зевза.
  • Скіф і Колоксай – грецька і скіфська назва внука Зевса, молодшого сина Геракла і Таргітая.
  • Зевс скіфською мовою звався Папай (Παπαῖος), давній індоєвропейський термін, який означає «батько».

            Чому в еволюції терміну від “Колоксая” до “сколотів” додали літеру “с”? З тієї ж невідомої нам сьогодні причини, як з терміну “kumbris” – “гора” зробили “Skombros” (Витошські гори в Болгарії), з якої витікає річка Стрімон. І слово “скумбрія” до тієї назви немає жодного стосунку, так само як назва грецької чаші для вина (скіфос) до скіфів-сколотів. 

                Скіфос (Σκύφος) – грецька чаша для вина. Слово пишуть через літеру “фі” – φ, а термін скіфи-скити (Σκυθοι) –  через літеру тета-фіта  –  θ. Це різні слова не тільки лексично, але й фонетично. Вважалося, що це була чаша Геракла. Вперше про скіфос, як посуд, з якого п’ють вино згадує Гомер у своїй Одіссеї (Hom. Od. 14.112.).  Hom. Od. 14.112 (Гомер, Одісея) σκύφον, з якого пили вино.

Геродот цього терміну ані щодо скіфів, ані щодо кубків для вина взагалі не згадує, натомість використовує термін чара (φιάλες – фіалес – піалка). Геракл наказав віддати владу тому з трьох синів, хто зможе натягти тятиву його лука і підперезатись поясом. Це зміг зробити Скит (Скіф). Про це розповідає одна з кількох легенд про скіфів, які переповів нам Геродот. І помітьте, що в цю легенду грецький історик міг би вплести не лук для стрільби та пояс, а й скіфос до вина. Але цього немає, хоч і є згадка про золоту чашу, яку носив Геракл. Як і немає зв’язку між походженням терміну скіфи (скити) від скіфоса. Скіфи – стрільці, які хоч і “п’ють нерозбавлене вино”, “по скіфськи”, але стріляють мітко. Тому ще раз звертаю увагу на те, що у грецькому тексті в легенді про Геракла фігурує золота фляга φιάλην χρυσέην, φιάλας-фіалас, а не скіфос – σκύφος

Генеалогія скіфів

            В літературі поширена хибна думка про те, що скіфська богиня ЗЕМЛІ “Апі” була богинею води. Це банальна спроба підігнати під іранську термінологію, де “аб” (ап) – «вода». Відповідно, дочку ріки Бористен також пов’язали з богинею Апі, а не з Даною, адже останньої не було у списку Геродота. Союз  неба-громовержця та води (Зевса-Папая і дочки Дніпра-Данапра) назвали Союзом неба і Землі (Зевса-Папая і Апі). 

            Імена річкових богинь не мусіли бути в основному пантеоні скіфських богів. 

Аналогічно, не був в основному фракійському пантеоні річковий бог Стрімон, який народив німфу джерел та струмків Родопу. Основними фракійськими богами були Арес, Діоніс, Артеміда і Гермес. Аресу поклонялись також скіфи. 

            Всі ці теоніми Дана, Стрімон, Родопа до сьогодні віддзеркалюються у відомих гідронімах. Причому  умовно фракійську назву для річки Rudupa можна зустріти і в Латвії та Литві. Чисельні “СТРиї”, Істри, Стрімони не лише серед гідронімів від Дунаю до Прип’яті, зокрема, у Прикарпатті, але й корінь слів (“стр”) для означення потоку-стуму-струмка в германських, шотландській, литовській, польській, українській мові. 

            Дана і Стрімон – імена річкових богів, які дали назву багатьом річкам, зокрема Істр, Стрімон, Стрий, Данубій, Данастр, Данапр, Дон, Ерідан, мають давнє індоєвропейське походження. Річка-«дана» зустрічається не лише на іранському ґрунті, як на Кавказі.  Геродот вважав, що назва річки «ЕріДан» в Європі була вигадана грецькими поетами. Пізніше  Страбон у своїй Географії (кн.VIII.3)  згадує річку ІарДанус в Лідії (західна Туреччина). Світ в античну епоху був глобальнішим, аніж нам здається. І, без сумніву, Ерідан, Іардан перегукуються зі знаменитою річкою Йордан-Іордан-Ордань  між Ізраїлем та Йорданом.

Гесіод, давньогрецький поет VIII ст. до н.е., у своїй Теогонії розповідає про народження річки ЕріДан, Стрімона, Родія та Істра. «І Тетіс породила Океану вирові ріки, Ніл і Алфей, і глибокий вир Ерідан, Стрімон і Меандр, і чистий потік Істер, і Фасіс, і Резус, і срібні вири Ахелойя, Несса і Родій, Галіакмон і Гептапор, Гранік і Езеп, і святий Симойс, і Пеней, і Герм, і Кайк чесний потік, і великий Сангарій, Ладон, Парфеній, Евен, Ардеск і божественний Скамандр» [334].

            Заведено вважати, що “Стрімон” – фракійська назва річки, хоч сьогодні більшість “Стр”–  топонімів та гідронімів саме на заході України. Ну а, Дана – радше й справді скіфська назва, хоч і з доскіфських часів, адже дехто вважає її також кельтською за походженням. Проте, найбільше Дана-річок і Дунайців в Україні. Винятково в межах колишньої Скіфії від Дунаю до Дону корінь “дан” стоїть на ПЕРШОМУ місці у відповідних гідронімах. А в країнах, де санскрито-авестійський  “дан” означає просто “річка”, а не пантеонний теонім, цей корінь стає суфіксальним придатком в кінці слова (Кавказькі річки Дудардон, Загедан, Ардон, Аргудан). 

            Проте, крилата богиня Землі Апі вже вкоренилася в історіографії, як змієнога Діва, дочка ріки Бористен, а не Дана. Тобто місце Зевса (Папая) в грецькій легенді зайняв Геракл, хоча розповідь про народження від нього та змінногої Діви трьох синів радше співвідноситься з Таргітаєм. 

            Була річкова богиня Дана в скіфські часи, чи не була, спірне запитання. Збереглась легенда, що скіфи, після невдалої переправи через Істер (Дунай), річку Матоас (сприятливу), назвали Данусіс, за гріхи, які мали причину.  Тобто, Дана їх покарала. Найімовірніше, ці події стосувались утворення Малої Скіфії на Балканах в III ст. до н. е. Можливо, Стефаній Візантійський в VI ст., коли розповів про перейменування Матоас на Дунай, опирався на втрачені фрагменти Географії Страбона. Але про це ми можемо лише здогадуватись, адже посилання на джерело він не залишив. 

            Дніпро – «глибока»  річка чи «прудка»?

            З першою частиною назви річки Дніпро усі погоджуються, що корінь “дан” –  в індоарійських джерелах означає “річка”. А от щодо другої частини “ПР” іранський та осетинський термін “глибока” виглядає притягнутим за вуха. Довелось вдатись до таких фонетичних явищ, як метатеза, переставляння літер з заду наперед, та трансформації звуку “Ф” в “П”. І з легкої руки Абаєва В.І. осетинське слово “АРФ”(глибокий) стало нашим “ПР”.  Наведу приклад. Арф-Арык (осет. Арф арӕхъ — «глибокий яр» —  річка в Осетії.

            Тільки дивує, як вони цю етимологію («арф»-«пр.»-«глибокий»)  не перенесли щодо назви річки Прут (Пората), яка сформувалась з прафракійських реліктів. Хоча фракійців  колись, як і скіфів, намагались оголосити іранцями. Зрештою, в українській, чеській, верхньолужицькій, сербській мовах є слово ПРуд – швидка течія.

            Тобто, в ДніПРі вода тече ПРудко, а в ДніСТРі СТРімко.

            Для чого за словом ходити так далеко, коли скарбниця української мови увібрала безліч реліктів з дописемних часів? 

            Притоки ДніСТРа з коренем СТР:

  • Стривігор або Стрв’яж, Стривець – річка в південно-східній Польщі та західній Україні, в басейні ДніСТРа (басейн Чорного моря). Джерела ріки в Польщі біля УСТРиків Долішніх.
  • Стривники  – права  притока Стрвяжа, ліва  притока Дністра;
  • Струга – ліва  притока Стрвяжа, ліва  притока  Дністра;
  • Стронавка – ліва  притока БиСТРиці Дністра;
  • Стрий – права притока  Дністра;
  • Стрипа – ліва притока  Дністра.

                Страбон згадує фракійську річку Стрімон і Стрімонську затоку. Річка Стрімон бере свій початок у країні агріанів, що живуть навколо Родоп (Болгарія). Уздовж узбережжя Стрімон і Датені розташоване не тільки місто Неаполіс, але й сам Датум​  з його родючими рівнинами, озером, річками, корабельнею та прибутковими золотими копальнями.  (Страбон, VII, fragm.36, 37)

            Скіфська мова, як і фракійська – це самостійні індоєвропейські мови, які значною мірою вимерли, проте, вплинули на формування сучасних мов відповідних територій, зокрема, української. Прафракійці та фракійці  жили на наших теренах не лише в бронзову добу до індоєвропейських міграцій, а й у скіфський період під назвою племен “гети” і “тирагети” (ті, що на Тирасі-Дністрі). 

СТРімкий СТРумок СТРемління не розгубить,

хоч і стежина в нього – не пряма СТРіла,

проте мелодія потоку зачарує,

немов Орфеєва СТРуна.

Куди тече ПРудкий невіглас?

Чи ПРагне потонути серед безлічі Струмків?

Які, мов ДАНники влилися в тіло

широкої безликої ріки.

“Дану-Дана, Дану-Дана”.

“Дунаю, Дунаю, чему смутен тЕчеш?”

“СТРуна струні тихо промовляє:

“Нема краю тихому Дунаю”.

Скіфія від Дунаю до Дону.

Автор: Галина Водяк

Детальніше про назву річки Дніпро читайте в Скіфська мова. Щодо етимології скіфських слів «Оіор» і «Аріма»

4 thoughts on “Скіфська мова (част.II). Походження терміну Сколоти, Дана-Дніпро і Стрімон-Стрий

  • 18.02.2024 о 19:17
    Permalink

    А якщо в слові Данапр, пр від слова пре – тече потужна, незупинна, що долає перешкоди (пороги)?

    Відповідь
    • 22.02.2024 о 20:01
      Permalink

      Дякую! Чудова знахідка: “в слові Данапр, пр від слова пре – тече потужна, незупинна, що долає перешкоди (пороги)”

      Відповідь
  • 18.02.2024 о 19:32
    Permalink

    ПЕ́РТИ «іти; швидко просуватися»
    псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;
    споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед»

    Відповідь
    • 22.02.2024 о 22:25
      Permalink

      Безумовно, перти, пре, просуватись попри пороги, можна також розглядати, як альтернативну етимологію складової “пр” у назві Дніпро.

      Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »