Сатрапії Персії і до чого тут Скіфія та сака парадрайя

Скіфія, територія якої корелює з сучасною Україною, ніколи не була сатрарією Персії. Її немає ані у списку Геродота, ані у списку з надгробку перського царя Дарія I. Саки, що за морем, або сака парадрая –  це, найімовірніше, частина підкорених царем Дарієм фракійців та іллірійців, або якісь саки Центральної Азії, що жили за великою водоймою, адже термін “драя” –  це НЕ тільки море. 

З перекладу «Історії» Геродота 3.89-97, який здійснив Обрі де Селінкур:

         Потім Дарій заснував двадцять провінційних губернаторств, які називалися сатрапіями. Було призначено кількох губернаторів, і кожна нація сплачувала податки; в адміністративних цілях сусідні народи були об’єднані в єдине ціле; окраїнні народи вважалися належними до тієї чи іншої нації, залежно від зручності.

Тепер щодо данини, сплаченої двадцятьма провінціями.

• Іонійці , магнезійці в Азії, еолійці, карійці , лікійці , мільянці та памфілійці разом пожертвували 400 талантів срібла.

• Мізійці, лідійці , ласонійці, кабалійці та гітенці — 500 талантів.

• Народ на південному березі Геллеспонту , фрігійці , азіатські фракійці, пафлагонці , маріандійці та сирійці — 360 талантів.

• Кілікійці заплатили 500 талантів срібла разом із 360 білими конями (по одному на кожен день у році); із цих грошей 140 талантів було використано для утримання кавалерії, яка охороняла Кілікію, а решта 360 дісталися Дарію.

• З міста Посідіум, яке було засноване Амфілохом, сином Амфіарая, на кордоні між Кілікією та Сирією, аж до Єгипту – за винятком арабської території, яка була вільною від податків, прибуло 350 талантів. Ця провінція містить усю Фінікію і ту частину Сирії, яка називається Палестиною, і Кіпр .

• Єгипет, разом з лівійцями на кордоні та містами Кірена та Барка (обидва включені до провінції Єгипту) заплатили 700 талантів, на додаток до грошей від риби в озері Моеріс, і 120 000 бушелів зерна, дозволених для Перські війська та їхні допоміжні війська, які дислокувалися в Білому замку в Мемфісі .

• Саттагідці , гандарійці , дадіки та апарити сплачували спільний податок у 170 талантів.

• Сузи , з рештою Кісії – 300 талантів.

• Вавилон і Ассирія – 1000 талантів срібла і 500 хлопчиків-євнухів.

• Екбатана та решта Мідії , париканці й ортокорибанти — 450 талантів.

• Каспійці , Павсіки, Пантіматії та Даріти – разом 200 талантів.

• Бактрійці та їхні сусіди аж до Еглі 360 талантів .

• Pactyica разом з вірменами та їхніми сусідами аж до Чорного моря – 400 талантів.

• Сагарти , саранги , таманеї, ути, міки разом із мешканцями островів у Перській затоці, куди цар посилає полонених та інших, вигнаних зі своїх домівок під час війни, – 600 талантів.

• Саки і Каспійці – 250 талантів.

• Парфяни , хоразмійці , согдійці та аріани -300 талантів .

• Париканці та азіатські ефіопи – 400 талантів.

• Матієніани, Саспіри та Алародіанці – 200 талантів.

• Москі, Тібарені, Макрони, Мосиноеки та Мареси – 300 талантів.

• Індіанці, найчисленніша нація у відомому світі, заплатили найбільшу суму: 360 талантів золотого пилу.

Джерело

         Сака парадрайя – це НЕ скіфи з України! Про це нам розповідають наскельні написи з гробниці перського царя Дарія I.  Вивчаймо джерела!

         Чому усі вважають, що Сака парадрайя – це скіфи, які живуть за морем? З чого ви взяли, що мова йде про Чорне море, а не іншу водойму під терміном “драйя”? Sakâ paradrayâ   –  це скіфи з України? Зрештою, «за Чорним морем» була не тільки Скіфія, але й задунайські землі.  З якого дива ряд дослідників намагаються розмістити причорноморських скіфів у список народів, які були підкорені перськими царями?

         Надгробний напис Дарія I –  це перелік всіх підлеглих сатрапій імперії Ахеменідів. Але ж Скіфія серед них не була ні дня. Ми знаємо, чим закінчився «тріумфальний» похід Дарія I на наші землі. Жалюгідна невдача спіткала амбітного перса. Напередодні походу на скіфів Дарію вдалось підкорити  собі Фракію та Македонію в 514-513 рр. до н.е. Тому, я вважаю, що саками парадрайя він міг назвати фракійців, які жили неподалік сатрапії Скудра (Фракія та Македонія), або іллірійців з албанського регіону Shkodra, яке раніше йменувалось латиною Скутари, потім слов’янською Scodra  на озері Скадар на узбережжі Адріатичного моря. Також серед іллірійців було плем’я Sasaei, Segestanoi (корінь «сег – сек – секира, sjekira (сербо-хорв.) – сокира»), пізніше  (в 3 ст.) з’явилось плем’я Scordisci (кельто-фрако-іллірійці). Також можна шукати якійсь кореляції з назвою столиці Республіки Північна Македонія – Скопьє, але місто формується лише у 3 ст. до н.е.  В Румунії ж кілька сіл та річка мають назву Сака (Száka), контекст появи назви  яких мені не відомий. В цій країні знайдено уламки надпису перського царя Дарія I. У Геродота є згадки про перебування Дарія Великого на цій землі, коли він прийшов воювати проти скіфів, отаборився біля лікувальних джерел річки Теару і поставив там стелу з надписом: “Джерела річки Теару дають воду найкращу і найчудовішу, ніж будь-яка інша річка, і до цих джерел прийшов зі своїм військом проти скіфів муж найкращий і найчудовіший, як ніхто інший, Дарій, син Гістаспа, цар Перса і всього материка» (Геродот IV, 91).

         Не думаю, що деякі з  войовничих племен фракійців або іллірійців в уявленні персів надто відрізнялись від саків та скіфів, а от від іонійців (греків) відрізнялись безумовно.

         В наскельних написах  чітко перераховані території, контрольовані імперією Ахеменідів від Індії до Єгипту та Балканського півострова. Мало того, що сака парадрайя були в переліку племен, які корилися та платили данину перському царю Дарію I, так ще й у списку підлеглих сатрапій їх розмістили поміж Іонійськими греками (Yauna) з Малої Азії, македонськими греками та фракійцями на Балканах, поруч з країною або містом Скудра. Далі в реєстрі покорених –  народи долини Нілу в Африці  (лівійці, нубійці) та Аравійського півострова (Maciyâ – Оман), а також галікарнасівці (каріанці)  з Бодрума на заході Туреччини, знаменитої батьківщини Геродота. В третій книзі Геродота (Талія) згадується про 20 сатрапій (провінцій) Ахеменідів, серед яких Скіфії не було.

Також рекомендую транслітерацію з оригінального напису з гробниці Дарія I (DNa) в Naqš-e Rostam (Іран).

1. baga \ vazraka \ Auramazdâ \ hya \ im
2. âm \ bumâm \ adâ \ hya \ avam \ asm
3. ânam \ adâ \ hya \ martiyam \ adâ \ h
4. ya \ šiyâtim \ adâ \ martiyahyâ
5. \ hya \ Dârayavaum \ xšâyathiyam \ ak
6. unauš \ aivam \ parûvnâm \ xšâyath
7. iyam \ aivam \ parûvnâm \ framâtâ
8. ram \ adam \ Dârayavauš \ xšâyathiya \ va
9. zraka \ xšâyathiya \ xšâyathiyânâm
10. \ xšâyathiya \ dahyûnâm \ vispazanâ
11. nâm \ xšâyathiya \ ahyâyâ \ bûmi
12. yâ \ vazrakâyâ \ dûraiapiy \ Vištâs
13. pahyâ \ puça \ Haxâmanišiya \ Pârsa \ P
14. ârsahyâ \ puça \ Ariya \ Ariya \ ci
15. ça \ thâtiy \ Dârayavauš \ xšâya
16. thiya \ vašnâ \ Auramazdâhâ \ imâ \
17. dahyâva \ tyâ \ adam \ agarbâyam \
18. apataram \ hacâ \ Pârsâ \ adamšâm \
19. patiyaxšayaiy \ manâ \ bâjim \ abara
20. ha \ tvašâm \ hacâma \ athahya \ ava \ a
21. kunava \ dâtam \ tya \ manâ \ avadiš \
22. adâraiya \ Mâda \ Ûvja \ Parthava \ Harai
23. va \ Bâxtriš \ Suguda \ Uvârazm
24. iš \ Zraka \ Harauvatiš \ Thataguš \ Ga
25. dâra \ Hiduš \ Sakâ \ haumavargâ \ Sa
26. kâ \ tigraxaudâ \ Bâbiruš \ A
27. thurâ \ Arabâya \ Mudrâya \ Armina
28. \ Katpatuka \ Sparda \ Yauna \ Sakâ \ tyaiy \ pa
29. radraya \ Skudra \ Yaunâ \ takabarâ \ Putây
30. â \ Kûšiyâ \ Maciyâ \ Karkâ \ thâtiy \ D[1]

З надпису на могилі Дарія I “Якщо тепер ви подумаєте: “Скільки країн, в яких перебував цар Дарій?” подивіться на скульптури [тих], хто несе престол, тоді ви пізнаєте, тоді це стане вам відомим: спис перського чоловіка далеко зайшов; тоді стане вам відомо: перський чоловік провів битву далеко-далеко від Персії”.

         Безглуздо думати, що на гробниці перських царів в категорію монументальної пам’яті у вигляді скельних рельєфів могли зобразити представника скіфів, народу, якого не зумів перемогти Дарій I. 

         Серед барельєфів на гробницях царів династії Ахеменідів На́кш-і-Руста́м (перс. نقش رستم‎, Naqš-e Rostam (Іран) могли зобразити тільки представників підкорених народів, до яких належали троє з сакських племен, в тому числі саки-парадрайя (ті, що за морем, або річкою чи озером). Дехто вважає, що це могли бути саки з регіону Аральського моря («Api saka» – сака води), я переконана, – що мова йде про саків з Балкан, з підкорених земель на захід від Дунаю,  але аж ніяк не про скіфів з берегів Чорного моря України.

         Ніхто не створює надгробних  монументальних барельєфів та надписів, присвячених факту поразки. Натомість намагаються увіковічити свої перемоги. А причорноморські скіфи та Скіфія  були б гнітючим  більмом на зображених сторінках експансії перських царів, згадкою про ганебну втечу Дарія з наших земель. Тому Саки парадрайя зазначені в тексті посмертної  епітафії царя з роду Ахеменідів, Дарія I –  це, безсумнівно, НЕ понтійські скіфи з теренів сучасної України.

         Як доповнення до теми, пропоную звернути увагу на ще один Бехістунський  напис, в якому наполегливо в усіх інтернет виданнях термін Сака перекладають, як Скіфія, що схоже на маніпуляцію з підміною понять.  Яка Скіфія може бути розміщена  між Согдіаною (Самарканд), Гандарою (Парапаніс (Гіндукуш), суч.Кабул), Арахосією (Афганістан)  та Татагуш (Саттагія – «країна сотні корів», між Іраном та Пакістаном. Перські писарі терміну Скіфія та скіфи не використовували НІКОЛИ. Геродот, якось ненароком сказав, що перси всіх скіфів називають саками. Але цей античний автор чітко окреслив кордони Скіфії від Дунаю до Дону. І ніякої азійської Скіфії, Індійської Скіфії не існувало.  На схід та південь від Каспію були різні об’єнання саків… Термін «сака» виявився напрочуд живучим, і ми до сьогодні спостерігаємо його в топоніміці різних країн.

Behistun T 02 (Column i, lines 9-17)

âtiy \ Dârayavauš \ xšâyathiya \ VIII \ manâ \ taumâyâ \ tyaiy \ paruvamxšâyathiyâ \ âha \ adam navama \ IX \ duvitâparanam \ vavam \ xšâyathiyâ \ amahy \ thâtiy \ Dârayavauš \ xšâyathiya \ vašnâ \ Auramazdâha \ adam \ xšâyathiya \ amiy \ Auzamazdâ \ xšaçam \ manâ \ frâbara \ thâtiy \ Dârayavauš \ xšâyathiya \ imâ \ dahyâva \ tyâ \ manâ \ patiyâiša \ vašnâ \ Auramazdâha \ adamšâm \ xšâyathiya \ âham \ Pârsa \ Ûvja \ Bâbiruš \ Ahurâ \ Arabâya \ Mudrâya \ tyaiy \ drayahyâ \ Sparda \ Yauna \ Mâda \ Armina \ Katpatuka \ Parthava \ Zraka \ Haraiva \ Uvârazmîy \ Bâxtriš \ Suguda \ Gadâra \ Saka \ Thataguš \ Harauvatiš \ Maka \ fraharavam \ dahyâva \ XXIII \ thâtiy \ Dâra

Цар Дарій каже: Це країни, що підпорядковуються мені, і завдяки благодаті Ахурамазди я став їх царем: Персія, Елам, Вавилонія, Ассирія, Аравія, Єгипет, країни біля моря, Лідія, греки, Медес (Ектабана, суч. Хамадан, Іран), Вірменія, Каппадокія, Парфія, Дрангіан (Зранка – водяна земля), Арія, Хорезм, Бактрія, Согд, Гандара (Кабул, Афганістан),  Сака (помилковий переклад «Скіфія»), Саттагідія (ст.перс.Thataguš, гірська обл. між Іраном та Пакистаном), Арахосія (Афганістан)  і Мака (Оман); усього двадцять три землі. У культурному плані Гандара, яка поруч у переліку з саками, належать до індійського світу.

         В контексті даної теми вважаю за доцільне прокоментувати Геродота, в тій одній-єдиній частині його Історії в дев’яти книга, де він накрутив з термінами скіфи – саки. Тапер до звичних суперечок про локалізацію Рипейських гір, річки Аракс та ін.. можна додати ще одну. Зверніть увагу, що в тексті йде мова народи, які брали участь у поході перського царя Ксеркса (5 ст.до н.е.) на греків, а також про особливості одягу та озброєння саків, які їх ставили в один ряд зі скіфами в очах персів, про що я раніше згадувала. Ці саки, прозвані Дарієм I «тіграхауда» (в гострих капелюхах), жили між Індією та Бактрією, і саме їх Геродот порівняв зі скіфами та назвав їх «аміргійськими».

« Бактрійці, що були в поході, мали на голові убори, які дуже були схожі з уборами персів, але їхні луки були з очерету (“луки з каламіна” – τόξα δὲ καλάμινα – етимологія відсутня, пов’язують з давньогрецьким “κᾰ́ννᾱ” – очерет гігантський), як це було звичним у їхній країні. Вони мали також короткі списи. Саки, тобто скіфи, мали на голові високі гостроверхі капелюхи і були одягнені в штани, мали луки, як у своїй країні, кинджали і ще сокири, що називаються сагари. Вони були аміргійськими скіфами, їх називали саками, бо перси всіх скіфів називають саками. Начальником бактрійців та саків був Гістасп, син Дарія і Атосси, Кірової дочки.

Індійці були у вбраннях з дерева і луки в них були очеретяні, і стріли очеретяні з залізними вістрями. Такі були вбрання та озброєння індійців. А їхнє військо було під командою Фарназатра, сина Артабата.

 Арії були озброєні мідійськими луками, а все інше озброєння було в них таке, як у бактрійців. Начальником аріїв був Сісамн, син Гідарна. Він командував ними, а парфами та хорасмійцями – Артабаз, син Фарнакія, согдами – Азан, син Артая, гандаріями та дадікеями – Артіфій, син Артабана.

Каспії, одягнені в кожухи, мали свої очеретяні луки та акінаки і так вирушили в похід. Такий був у них одяг і зброя, а їхнім начальником був Аріомард, брат Артіфія. Саранги вирізнялися своїми пофарбованими одягами і в них було взуття, що сягало їм аж до колін, їхні луки та списи були однакові з мідійськими. їхнім проводирем був Ферендат, син Мегабаза. Пактії мали на собі одяги з шкіри і свої луки та кинджали, їхнім начальником був Артаінт, син Ітамітра». (Геродот, VII. 64)

Сака парадрайя (Sakâ  paradrayâ)  – «саки через море», або іншу значну водойму, які були в переліку покорених народів, що платили данину перському царю Дарію Великому з династії Ахеменідів, жили на території суміжній з іонійськими греками, найімовірніше, на Балканському півострові, материковою межею, якої є річка Дунай. Важливо не плутати іонійських греків з Близького Сходу та Балкан, з грецькими колоністами на берегах Чорного моря сучасної території України, що стало причиною появи помилкових теорій, про ототожнення їх з  понтійськими скіфами. 

Сака хаумаварга (Sakâ haumavargâ – “haoma-drinking Sacae”) – саки, які п’ють  культовий напій хаому, який був також частиною зороастрійського ритуалу. Хаому виготовляли з хвойної рослини Ефедри, яка містиль психоактивні алкалоїди та має протиастматичні властивості. Росте рослина  в гірських районах Середньої Азії, Західного Сибіру та в Забайкаллі. Дехто порівнює хаому з п’янким напоєм індоіранців під назвою  «сома», який вихваляють в заменитій Рігведі за цілющі та енергетичні властивості. Локалізація цих племен чітко не визначена. Різні дослідники їх розміщують від річки Окс (Амудар’я) до Памірських гір.

Сака тіграхауда (Sakâ  tigraxaudâ) – саки з загостреними капелюхами, які жили в районі річок Сирдар’я та Амудар’я.  У 520–519 рр. до н. е. Дарій I переміг плем’я сака тіграхауда та захопив їхнього царя Скунху, після чого переможені саки поповнили армію кінних лучників імперії Ахеменідів, а підкорена провінція увійшла в історію під назвою Хорезм.   В одному з рядків Бехістунського напису, перський цар  розповідає  про свій похід проти саків тиграхауда  та  повідомляє: «Ці саки були зрадниками та не шанували Аурамазда. Я шанував Аурамазда. Милістю Аурамазда я зробив їм згідно зі своїм бажанням ». Тому Й. Асмуссен вважав, що в часи Дарія саки ще не сповідували зороастризм. Вони могли дотримуватись якогось іншого культу сонця, не пов’язаного з Ахура-Маздою та релігією Авести. Цим сонячним божеством могли бути Зевс Оромозд  та Аполон Мітра, про що розповідається в одному з грецьких записів I ст. Згодом вчення Заратуштри  вплинуло на сакські племена, які жили по сусідству з місцевими спільнотами Бактрії, Маргіани, Хорезма та Согдіани.

Напис на рельєфі Бехістуна, над фігурою Скунхи (DBk)

1. \ iyam \ Sku
2. xa \ hya \ Saka

This is Skunkha the Sacan/.[2]

         Сака тіграхауда та сака хаумаварга були розташовані на схід від Каспійського моря, за Согдіаною.

         Щодо сака парадрайя, як і терміну сака загалом, очевидно,  перси екстраполювали образ споріднений зі скіфами на широке коло різноманітних народів з подібними елементами стилю войовничого життя, культури та діалектів мови, як окремих гілок давніх індоєвропейських міграцій, народів відмінних від греків на Балканах та автохтонів на схід та південь від Іранського плато.

         Отже, сака парадрая – це частина підкорених царем Дарієм I   фракійців, іллірійців, або якісь саки Центральної Азії, що жили за великою водоймою, адже термін “драя”  –  це НЕ тільки море. 

---

[1] Inscription DNa. Achaemenid Royal Inscriptions: collection of Old Persian cuneiform texts from the sixth, fifth, and fourth centuries BCE, [Електронний ресурс] // Paris. – 1997. – Режим доступу до ресурсу: https://www.livius.org/sources/content/achaemenid-royal-inscriptions/dna/.

[2] Behistun, minor inscriptions by the Persian king Darius I the Great. [Електронний ресурс] // Livius – Режим доступу до ресурсу: https://www.livius.org/sources/content/behistun-persian-text/behistun-minor-inscriptions/