Україна чи країна «У»

«Пані Галино, назва “Україна” складається з двох слів “У” – “країна”.  Це досить поширена модель,  яка складається з назви етносу і слова, яке означає “земля” (чи його синоніми). Наприклад, “Дойч + ланд”, “КУр + земе”, “Татар + стан”.  Зі словом “країна” все більш-менш зрозуміло. А що означає  етнічна назва “У”? Що це за етнос?»

ВІДПОВІДАЮ:

Що означає «У», в назві У-країна, або країна У?  «У» – це «внутрішній» і «довершений». 

• «У» – те ж саме, що в греків «έ̓ν» – en, від давньо-грец. έ̓νδον – всередині.
• «У» – ймовірно, те ж саме, що в назві країни «en» – «England».

             Україна – Вкраїна – без-у-мовна, у-досконалена, у-законена, самодостатня назва сучасної нації-держави України, колишньої Скитії-Скіфії країни скитів (екзонім)-сколотів (ендонім), країни Ойюм (самоназва, ендонім Скіфії «Oium» за Йорданом), Сарматії, Русі, Війська Запорізького – Гетьманщини, УНР, ЗУНР, УРСР, які постали на землях оріїв,  нащадків трипільців і пострипільських племен, а також нащадків воїнів від часів скитів-сколотів до сучасних українців.

            Щодо принципу побудови слова-назви держави, островів та ін., як у моделі “Ютландія”– земля ютів, Англія – земля англів і т.д., то НЕ для всіх подібних топонімів етимологічна природа формувалась за принципом «земля такого-то племені». Досі не зрозуміло, чому Англію назвали на честь германських племен ” англів” з півострова Кімбрик в Ютландії (Данія), а не саксів. Та й основу терміну «англ – Інгланд – Engle» пов’язують зі словом «кут», «вузький» та «вигин» з прагерманської мови. «Anguz» (ɑŋ.ɡuz), тобто  enges Land  – це вузька земля. Наприклад, Нідерланди  означає “низькі країни”, Зеландія (Sjælland) країна-душа або країна-море. Топонім Упланд – земля, край,  в якому  “уп” означає нагорі. Тому і назва Україна НЕ обов’язково має походити від якогось племені, хоч і “укри”, ” украни” з території сучасної Німеччини нам би пасували для етимологічних тлумачень, якби не були так далеко від нас.))) Дуже ймовірно, що укри-ратари були вихідцями з наших етнографічних земель перед тим, як оселитись в Західній Європі, щонайменше, їх вважають слов’янами. Сьогодні село-музей в Німеччині називається Украненланд. Але до назви “Україна”  укрів приписати ніяк не вийде.  А от з Військом Запорізьким термін “Україна” корелює часто в писемних джерелах. І за дивних обставин турки козаків наших називали Урус-шайтанами. Як бачимо, і тут літера “у” не забарилась приклеїтись для означення нащадків русів.

            Ще раніше, в VI ст. готський історик Йордан, який писав свою «Гетику» пізньою латиною,чомусь вказав, що Скитію місцеве населення називало країною Ойюм «Oium» , що дуже перегукується з формою ОУкраїна з деяких літописів періоду Русі. Можемо лише здогадуватись, що перехід від «ОУ» (OUkraine) до однозначного звуку «У» (Ukraine) тривав кілька століть.

             Крім цього, Україна – Урхаймат – первісна батьківщина індоєвропейських народів.
від ur– ( « пра-, первісний, первісний » ) + ‎ Heimat (« дім, батьківщина »). І навіть якісь паралелі з німецьким терміном “рейх-райх” у слові «край» нехай вас не відлякують, адже його коріння має давнє кельтське походження.

             Тобто, “у” у назві Україна можна спробувати тлумачити по різному. Проте, усе геніальне насправді просте. Тому я вважаю, що Україна – це своя земля, «У» своїм краю. І звісно, що Україна – це НЕ окраїна і не пограниччя, а окреслена чіткими кордонами, які визнала і визнає міжнародна спільнота, рубежі якої окроплені кров’ю наших пращурів і сьогоднішніх велетів духу та зброї, які охороняють наші землі від імперського мракобісся тих, хто присвоїв і  дискредитував назву Русь-Роусь, хто перефразував її на латинський кшталт «росія» і зодягнув у цей етнонім численні неруські народи.

Автор: Галина Водяк