Генетика скіфських груп із 137 стародавніх геномів людини з усіх кінців євразійських степів

Група вчених на чолі з Peter de Barros Damgaard та Nina Marchi опублікували в журналі Nature результати досліджень, що розкривають геноми 137 стародавніх людей, які мешкали на території євразійських степів 4000 років тому. Це дало можливість зрозуміти історію населення цих територій після хвилі міграцій бронзового віку. Вчені виявили, що генетика скіфських груп, які переважали в євразійських степах впродовж залізного віку, була високо структурованою.

В структурі скіфського населення за генетичними маркерами можна виділити чотири основних групи. Це – пастухи бронзового віку, європейські фермери та мисливці-збирачі з південного Сибіру. Пізніше скіфи змішались зі східними степовими кочівниками. Мова йде про так званих гунів, які сформували конфедерацію Xiongu, об’єднання кочових народів, які, за даними стародавніх китайців, населяли східно-азіатський степ від 3-го століття до нашої ери до кінця 1-го століття н.е. Орієнтовно в другому або третьому столітті до нашої ери рушили на захід. На шляху додатково змішались зі східно-азійськими групами протягом кількох короткочасних ханств у середньовічному періоді. Більшість(89%) послідовностей Xiongnu можна класифікувати як азійські гаплогрупи , і майже 11% належать до європейських. Результати зразків ДНК під час розкопок гунських поховань в Китаї визначили, що визначальною для них є гаплогрупа Q. Представників корінних гунів, очевидно, до нас дійшло не так вже й багато.

Крім того, вчені з’ясували, що гуни принесли з собою бактерію, Yersinia pestis,  яка спричинила пандемію  чуми, що виникла в V столітті в Європі, Центральній та Південній Азії, Аравії та Північній Африці. Бактеріальну ДНК дослідники виявили в останках гуна з Східній Азії, який жив II столітті, а також у залишках аланів, що жили в VI-IX століттях у Північній частині Південного Кавказу.

Ці історичні події перетворили євразійські степи на те, що їх населяли носії індоєвропейських мов, здебільшого західно-євразійського походження з домішками основних тюркомовних груп сучасності, які в основному прибули зі Східної Азії.

У VI столітті імперія гунів розвалилася. Їм на зміну прийшли тюркські племена, які утворили конфедерацію племен Ґьоктюрк — небесні тюрки, більше відомий як Тюркський каганат. Поступово кочові народи степу, котрі розмовляли на індоєвропейських мовах, змінили народи  тюркської мовної сім’ї, за походженням, в основному, зі Східної Азії.


Золота пектораль. IV століття до н. е. Товста Могила

Зреферувала Галина Водяк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »