Гаплогрупи українців. R1a

Палеогенетика гаплогрупи R1a в Україні.
Розподіл субкладів гаплогрупи R1a серед сучасних українців.
Розподіл субкладів гаплогрупи R1a у світі.
Походження індоєвропейських мов.

Україна є своєрідною колискою розширень східноєвропейської гаплогрупи R1a, яку інколи умовно називають арійською, оскільки частина її носіїв впродовж бронзової доби та залізного віку сягнула до Індії та Ірану, а також стала основним генетичним компонентом місцевої еліти Індостану. Палеогенетика показує її поширення з Причорноморсько-Каспійських степів як у напрямку до Північної та Центральної Європи, так і на схід, аж до Китаю. Аналіз семи Таримських мумій з Китаю (II тис.до н.е) виявив у всіх по Y-хромосомі субклад R1a1a1. Питання про походження R1a1a має відношення до контроверсійної дискусії про батьківщину прото-індо-європеських народів, а також джерел цивілізації долини Інду.

Орієнтовно 50 % українців чоловіків є власниками Y-хромосомної гаплогрупи R1a. Вона потребує якнайбільшої уваги з боку дослідників нашого генофонду від найдавніших часів до сьогодні. Генографія в Україні не пропагується, не фінансується та рухається кроками карлика, а хотілось би гулівера. Але навіть з тих незначних даних, що ми маємо сьогодні, вже можна починати розвивати тему «ДНК – шлях в історію».

Філогенетичне дерево R1a (Джерело)

Філогенетичне дерево R1a
Палеогенетика гаплогрупи R1a в Україні.

                25 тисяч років тому десь в Південному Сибіру або в якійсь частині Азії гаплогрупа R1 мутувала до R1a, яка згодом стане основною для Східної Європи та R1b – для Західної. Під час палеоліту та частково  мезоліту потік генів відбувався зі сходу на захід Євразії, а в епоху бронзи навпаки – із заходу на схід, у вигляді індоєвропейської  міграції. Вже в 10 тисячолітті до н.е. ми знаходимо  R1a в Україні, а R1b в Сербії,  8 тис.до н.е. – в Румунії та  в Україні (могильник Василівка). (Mathieson, 2017). Україна стане своєрідним плавильним котлом і центром розширень генетичних ліній, з носіями яких у світі розповсюдились індоєвропейські мови.

         Більшість (90 %) представників гаплогрупи R1a належать до її гілки R1a1a1 – M 417, яка зародилась на території України.  Всі молодші субклади (європейські Z280+… та азійські Z93+…) ведуть свої коріння саме від неї. Старші (М420, М459, М17, М198) – менше представлені в сучасному генофонді людства.

Початок формування підгалузі М 417 пов’язують з неолітичною Дніпро-Донецькою культурою  VII-V тис. до н.е. Варто зауважити, що знайдена в селі Василівка-на-Дніпрі Дніпропетровської (Січеславської) області R1a M 459 – найдавніша у Європі та належить до періоду мезоліту 8825-8561 роки до н.е.[1]

Найдавніші ДНК-маркери R1a+R1b M269,
носіїв, пов’язаних з поширенням індоєвропейських мов

Генетики Ornella Semino, Giuseppe Passarino, Marijana Pericic, а також Spenser Wells, директор проєкту «National Geographic»,  виводять джерела гаплогрупи R1a з українського притулку крижаного віку (останній льодовиковий період закінчився 13 – 8 тис. років тому). Її нинішнє поширення у Східній Європі та частинах Скандинавії частково зображає переселення в Європу з українських та південноросійських  степів після пізнього льодовикового максимуму.

Палеогенетичні дані по Україні відтворені на OpenStreetMap[2] (далі OSM), а також в таблицях Mathieson 2017

R1a M 459 –9200-8600 до н.е. –Василівка-на-Дніпрі Дніпропетровської області, мезоліт.(OSM)

R1a M 459 – 7040-6703 р. до н.е. –  Деріївка Кропивницької (Кіровоградської) області, неоліт. (OSM)

R1a1a1 М 417 – 5000-3500 р. до н.е. – Олександрія, Куп’янський район Харківської обл., дніпро-донецькі неолітичні старожитності. (16561, Mathieson 2017)[3]

R1a1a1 М 417  – 4045-3974 р. до н.е. – Олександрія, Куп’янський район Харківської обл., Середньостогівська культура, мідна доба (енеоліт). (OSM)

З’явились нові дані по цьому могильнику, які передбачають що Олександрійський індивідуум був найдавнішим носієм R1a-Z93, яка потім стане типовою для культури Сінташта та індоарійських міграцій. Також в нього виявили найдавнішу генетичну адаптацію стійкості до засвоєння лактози, тобто молока[4].

 R1aM417/Z645 – 1281 – 1058 р. до н.е. Миколаїв – Миколаївської обл.., пре-кімеріці, розширення зі Шнурової кераміки. (OSM)

R1aM417/Z645 – 788-413 р. до н.е. – Медвин Київської обл., скіфи, розширення зі Шнурової кераміки (OSM)

R1a2cB111 –Бідило Харківської обл. – 764 – 430 до н.е., кіммерійці. (OSM)

R1aM417  – 396-208 р. до н.е. – Старий Мерчик Харківської обл., скіфи, розширення з Середньостогівської культури. (OSM)

R1a2-M417/Z93  – 380-203 р. до н.е., – Коломак  Харківської області,  скіфи, індоіранська гілка, розширення з Ямної культури. (OSM)

З 2900 р. до н.е. з території сучасної України розпочались міграції як в європейському напрямку, так і азійському. Палеогенетика дає можливість це простежити. Гаплогрупу R1a виявили серед стародавніх остеологічних залишків таких культур та могильників:

  • Шнурової кераміки, «бойових сокир» (R1a М198, М417, Z645) –  2900 – 1800 р. до н.е., Північна, Центральна та Східна Європа в т.ч. Україна.

Данія (R1a1a1 М417,  2900-2500 р. до н.е.), Швеція (R1a1 М 459,  2600-2500 р. до н.е.), Німеччина (більшість зразків – різні субклади R1a, 2800-2000 р. до н.е. (Mathieson, 2015)[5]

  • Зрубна культура (R1a М459, М198, Z93, Z2123) – 1800-1200 до н. е. (Mathieson, 2015)
  • Самара (R1a1 М459) – 5200 – 4000 р. до н.е., Середнє Поволжя. (Mathieson, 2015)
  • Потапівка (R1a Z94) –   2925-2536 р.. до н.е., Волго-Уральський регіон. (Mathieson, 2015).
  • Андронівська  (R1a Z645)  –  2000-900 р. до н. е., євразійські степи, Західний Сибір. (Mathieson, 2015)
  • Сінташта (R1a Z645)  – частина Андронівської культури, 2100-1750 р. до н.е., степ Південного Зауралля та Південного Уралу. (Mathieson, 2015)
  • Полів поховальних урн. («Urnfield culture», Європа, 1300 – 750 р. до н.е.
  • Пазирикська (R1a M198, 600—300 р.. до н. э., Казахстан, Монголія)
  • Тагарська (скіф, 800—300 р.. до н. э., республіка Хакасія, Кемеровська обл..)
  • Таштикська (200 р. до н. э. – 400 р. н.е. Південний Сибір, Красноярськ, східна част. Кемеровської обл..)
  • Стародавній Танаїс (античне місто у дельті Дону III ст..до н.е)[6].
  • Таримські мумії (R1a M198, Китай, європеоїди, XVIII ст. до н.е. – II ст. н.е.)[7].
  • Один з трьох елітних гунів з Угорщини (R1a-Z2124)[8].
Розподіл субкладів гаплогрупи R1a серед сучасних українців:

Сьогодні кілька іноземних  компаній виконують генетичні аналізи по Y-хромосомі та мітохондріальній ДНК, які дають змогу дослідити не лише свій родовід по батьківській і материнській лінії, а й відстежити міграційні шляхи предків та зв’язок зі стародавніми групами населення. Найбільш репрезентативну вибірку по гаплогрупах українців пропонує американська компанія Family Tree DNA. Саме дані з цього проєкту будуть використані у цій статті. Джерело.[9]

Отже, перейдемо до поетапного аналізу всіх гілок гаплогрупи R1a серед сучасних українців від найдавніших до наймолодших кластерів. Послідовність відгалужень, виглядає наступним чином: R1a M420 > R1a M459 > R1a M17 > R1a M198 >  R1a M512 >  R1a M417 > Z 645 (Z283 + Z93 + Z94 +  Z2124+Z2125) > Z283 (Z280 +Z282 +Z284 + М 458 + Z92).

R1a M 420  Належить до найдавніших рідкісних ліній. Виникла 25 000 років тому і ймовірно поширилась з території сучасного Ірану на захід.[10]  Носіїв цієї парагрупи сьогодні надто мало. Поодинокі зразки знайдено на Близькому Сході, в Ірані, у Туреччині, в Україні та  в Ірландії.

  • R1a M 420 серед сучасників в Європі  –  один представник з України і один з Ірландії. Підгрупа:  [UA] R1a ** [M207 + M173 + M420 ~]

Маркер розташування: Тулуків, Івано-Франківська область, Україна, Lat, Lng: (48.46418, 25.3140221),  (Family Tree DNA).

R1aM459ця гілка пов’язана з початковим етапом розширення  в регіоні з території України 11 000 років тому. Палеогенетичний зразок з Василівки-на-Дніпрі Дніпропетровської області, який датують 9 тисячоліттям до н.е., найдавніший в Європі, якраз і належав до даного субкладу. Інформації про гаплогрупу мало. Вона була перехідною для наступних мутацій М17/ М198 та М417,  маркери яких досить часто зустрічаються в Y-хромосомах українців.

  • R1a  M459 серед сучасників /Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459~]

Маркер розташування: Суха, Іршавський р-н, Закарпатська обл., Україна (48.42777, 23.3627014), (Family Tree DNA).

         R1a1a  M198   Мутація сталась 15000 років тому. Спільний предок більшості спадкоємців жив 8500 років тому. Більш як 10% чоловіків у регіоні, що простягається від Південної Азії до Скандинавії, мають спільного предка в hg R1a-M420, і переважна більшість відноситься до субкладу R1a1-M17 / M198.

До сьогодні ведуться суперечки про те, де батьківщина  її засновника Індо-Ганська рівнина, Західна Азія чи Північне Причорномор’я. Східноєвропейська теорія викликає найменше суперечностей.  Ця гаплогрупа асоціюється з поширенням курганної культури (ямна, зрубна, катакомбна)  в Понто-Каспійському регіоні в IV-III тис.до н.е., експансією індоєвропейців на захід і схід, формуванням індійських каст. Перші міграції R1a пов’язують зі шнуровою керамікою.  Інші її назви – культура бойових сокир, або Corded Ware.  На Україні була поширена у 3200 – 1800 рр. до н.е.  в Прикарпатті, Поділлі, Волині та її гілка середньодніпровська (3000 – 1500 рр. до н.е.) археологічна культура бронзи в межиріччі Дніпра і Десни. Якщо палеогеномні дослідження з ямної культури показують різний спектр гаплогруп (I, R1a, найчастіше R1b), то культура шнурової кераміки представлена в основному чоловічою гаплогрупою R1a. Щонайменше, всі зразки з Німеччини, Польщі та Балтійських країн, куди шнуровики прийшли після 2900 року до н.е., показали саме такий результат. Досі не вирішене питання, чи можна вважати ямну культуру, як єдине етнокультурне утворення поширене в степах від Середнього Дунаю до Уралу, а також не визначено ступінь взаємозв’язку її зі шнуровою керамікою. Ці питання слід розглянути в окремій публікації.

R1a  –  M198  – 30 чол. з України, 3 – з Польщі, 1   –  з Білорусі, з південно-західної Росії: 1  – з Краснодара, 1 – з Білгородської обл..  1 – Воронежської обл.. 1 – з Волгоградської обл.. 1 – з Тирасполя (Молдова). Family Tree DNA.
Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 ~]
Маркер розташування – координати (ширина, довгота):

  1. Червоноармійськ, Житомирська область, Україна  (50,4711571, 28,2607346)
  2. Рахни-Лісови, Вінницька область, Україна   (48,783886, 28,481142)
  3. Одеса  (46,4825249, 30,7233086)
  4. Мелітополь, Запорізька обл, Україна  (46.8550224, 35.3587)
  5. Перемога, Київська область, Україна  (50.542366, 30.82497)
  6. Боярка, Київська область, Україна, (50.3171158, 30.2981663)
  7. Гаврилівка, Київська область, Україна (50,68097, 30.2179375)
  8. Погарщина, Полтавська область, Україна  (50.45359, 33.5811234)
  9. Мала Круча, , Україна  (50,2124863, 32,5610542 )
  10. Федунка, Миргородськийр-н, , Полтавська область, Україна  (49.76095, 33.90679)
  11. Степанівка, Полтавська область, Україна,  (49,76011, 34,4189949)
  12. Батьки, Полтавська область, Україна   (50.02618, 34.5727577)
  13. Пішненкі, Полтавська область, Україна, (50.0707474, 34.4798775)
  14. Кам’яна Яруга, Харківська область, Україна  (49.8869934, 36.5994949)
  15. Хижки, Конотопський район, Сумська обл., Україна (51.2149, 33, 3459)
  16. Косів, Івано-Франківська обл.,  Україна,  (48.3135033, 25.08223)
  17. Львів , Львівська область, Україна  (49.8396835, 24.029716)
  18. Львів, Львівська область, Україна  (49.8396835, 24.0297165)
  19. Дрогобич, Львівська обл., Україна (49.3580132, 23.51232)
  20. Нагоряни, Заліщики, Тернопіль, Україна  (48.8006859, 25.611372)
  21. Браїлівка, Хмельницька оюл., Україна  (48.8711128, 27.26361)
  22. Рачки , Житомирська область, Україна  (49.95972, 28.3572216)
  23. Добровеличковка, Кіровоградська обл., Україна ((48.3794327, 31.16558)
  24. Kам ‘янка, Дніпропетровська область, Україна  (47,7390366, 33,87959)
  25. Ярмаки, Полтавська область, Україна (49,90834, 33,493515)
  26. Хотимир , Івано-Франківська область, Україна (48.756752, 25.1078053)
  27. Курінь, Чернігівська область, Україна, : (51.1414261, 32.7783737)
  28. Здолбунів, Рівненська обл., Україна (50.5133743, 26.2617073)
  29. Козин, Київська область, Україна  (50.2166672, 30.65)
  30. Данине, Чернігівська область, Україна  (50.88111, 31.8202782).  (Family Tree DNA)

М198 + M512  

Підгрупа:  [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 + M417 + Z645 + Z283 + Z282 + M458 + PF7521 + Y2604 + L260 + YP256 + YP254 ~]

Галич, Івано-Франківська область, Україна  (49.12472, 24.728611)

  1. Тлумач, Івано-Франківська обл., Україна : (48.86667, 25)
  2. Лошнєв, Тернопільська обл., Україна  (49.3667, 25.7333)
  3. Теребовля, Тернопільська область, Україна  (49.2938232, 25.7032871)
  4. Славутський р-н, Хмельницька обл., Україна   (50.51169, 27.0255051)
  5. Добровеличковка, Кіровоградська обл., Україна (48.3794327, 31.16558)
  6. Коробчино, Кіровоградська область, Україна (48.7616653, 31.48889)
  7. Львів, Україна  (49.83853, 24.02352)
  8. Святець, Хмельницька область, Україна  (49.8438873, 26.2975)
  9. Ломачинці, Чернівецька область, Україна  (48.5833321, 27.3772221)
  10. Північ Київської обл.. Україна (51.25, 30.466713)
  11. Суми, Україна (50.4915047, 34.97858)
  12. Делієве, Галицький району Івано-Франківської області,  Україна  (49.1, 24.86)
  13. Себине, Миколаївська область, Україна  (47.1968231, 31.8611889)
  14. Старокостянтинів, Хмельницька область, Україна (49,7555542, 27,2208328) – Z92
  15. Белашки, Вінницька область, Україна (49.5091667, 29.1708336) – Z92
  16. Черемошне, Винницкая область, Україна  (49.46639, 29.1247215) – Z92
  17. Радомишль, Житомирська область, Україна,  (50,4930573, 29,2580566) – Z92
  18. Семиполки, Остерської організації, Чернігівського полку, Український гетьманат (50.7194443, 30.9361115) – Z92
R1a1a1  M417  Найцікавіший для нас субклад. Адже майже всі сучасні гілки R1a ведуть саме до того предка, в якого сталась ця мутація. Гаплогрупа R1a M417 виникла  5800 років тому.[11]

Перший підтверджений зразок R1a-M417 походить з могильника Олександрія Куп’янського р-ну Харківської обл. (Україна) і сягає часів неоліту, 5000-3500 р. до н.е. (див.табл. Mathieson 2017). Розширення цієї гаплогрупи асоціюють з Середньостогівською археологічною культурою України, яка панувала 4500 – 3500 р. до н.е. в Подніпров’ї (Херсонська, Дніпропетровська, північ Запорізької, Кропивницька (Кіровоградська), Полтавська, схід Черкаської та схід Київської областей), в  басейні Сіверського Дінця,  Північному Приазов’ї, Нижньому Подонні (Ростовська обл.). Вона виникла на основі неолітичної Дніпро-Донецької культури, та була попередницею Ямній. Населення Середньостогівської культури жило по сусідству з трипільцями. З 4000 року до н.е. вже простежується генетична дифузія між умовно названими анатолійськими фермерами (з уточненням, що мова йде про трипільців та представників культури кулястих амфор) і людьми степу в співвідношенні 20/80. Генетичні дані представників Середньостогівської культури  з Олексанріївського могильника (4045 – 3974 рр.до н.е.), а також з Деріївки (3634 – 3377 рр. до н.е.) якраз і демонструють розрив спарювального бар’єру між трипільцями та степовиками[12].

 R1a1a1bZ645

В одного з представників культури шнурового посуду 3300 років до н.е., сталась мутація, яка започаткувала субклад R1a М417 – Z 645.  В основному цей субклад знаходили в зразках шнуровиків. Приблизно через 300-400 років  відбудеться розщеплення R1a-M417 на підгрупи Z 280 та Z 93.  Схоже, що обидві зародились на території України, хоча щодо останньої (Z93) ще немає остаточної відповіді щодо дати виникнення.

Перша гілка R1a1a1b1a3 Z280 – Східно-Карпатська, з усіма її близькими лініями Z282, Z283, Z284, M448, M458 залишаться переважно в  Європі, а R1a1a1b2 Z93 (разом з Z94,  Z2124, Z2125) з часом вирушить на схід і південь Азії та стане властивою для індоіранських та тюркських народів. Про походження R1aZ93 з нашої території я зустріла на сайті Indo-european.eu. [13]  [14], а також в науковій статті Девіда Ентоні «Археологія, генетика та мова в степах» (2019 р.)[15]. Автори зазначають, що цей субклад виявили у представника середньостогівської археологічної культури в могильнику  Олександрія Куп’янського р-ну Харківської обл.. (4045 – 3974 р. до н.е.). До цього вік цієї гілки  вважали на 1000 років молодшим. Згодом ці маркери стануть супутниками представників зрубної та алакульської культури, індоарійців, а також кіммерійців, скіфів та сарматів.

M198 + M417 / Z280 – балто-слов’янська гілка (Центральна і Східна Європа, крім Балкан)

  1. Зелені, Куриловецького, Хмельницька обл., Україна (48.64557, 27.1446877) 
  2. Шарпанці Львівская область, Україна (50.54529, 24.52328)
  3. Глибока, Чернівецька область, Україна  (48.0931, 25.92246)
  4. Велика Слобідка , Хмельницька область, Україна,  (48.5747223, 26.7119446)
  5. Кам’янка, Черкаська область, Україна  (49.0306473, 32.1150932)
  6. Полтава, Україна (49.6020355, 34.54272)
  7. Зюбриха , Черкаська область, Україна (49.09454, 30.0148125)
  8. Добровеличковка, Кировоградская область, Україна  (48.3794327, 31.16558)
  9. Носівський район, Чернігівська область, Україна  (50.9, 31.8)
  10. Вахрушево, Луганська область, Україна: (48.1526527, 38.79734)
  11. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна (48.51852, 32.1242256)
  12. Пилиповка, Житомирська область, Україна (50.04185, 28.401844)
  13. Миколаїв, Миколаївська область, Україна  (46.9750328, 31.9945831)
  14. Ставчинці, Хмельницька обл, Україна  (49,344, 26,4335)
  15. Синява,  Київська область, Україна  (49,66197, 30,4624748)
  16. Черемошне, Вінницька область, Україна  (49.46639, 29.1247215)
  17. Шепетівка, Хмельницька область, Україна  (50.1833344, 27.0666676)
  18. Славуцький район, Хмельницька область, Україна  (50.22, 26.99)
  19. Черемошне, Винницкая область, Україна  (49.46639, 29.1247215)
  20. Залізці, Тернопільська область, Україна  (49.79375, 25.3739853)
  21. Вовчок, Вінницька область, Немирівський район, Україна (48.8932838, 28.8851738)
  22. Гусятин, Тернопільська область, Україна  (49,07, 26,18)
  23. Слобода-Ялтушківська, Вінницька область, Україна (48.9758339, 27.5055561)
  24. Петрівка-2, Донецька область, Україна  (48.67693, 36.78221)
  25. Велика Кошелівка, Чернігівська область, Україна (51.24965, 31.9472427)
  26. Збараж, Тернопільська область, Україна,  (49.6666679, 25.7777786)
  27. Білий Потік, Тернопільська область, Україна : (49.0766678, 25.6775)
  28. Підволочиськ, Тернопільська область, Україна  (49.52639, 26.14139)
  29. Хрінів, Рівненська область ‘область, Україна (50.51426, 26.6383667)
  30. Бучацький р-н, Тернопільська область, Україна  (49.09389, 25.5348587)
  31. Борщів, Тернопільська область, Україна  (48.8027763, 26.0363884)
  32. Подільська Височина, Вінницька область, Україна  (49, 28)
  33. Жупани , Львівська область, Україна,  (48.801, 23.1938477)
  34. Вільховець’, Тернопільська область, Україна  (48.56006, 26.153017)
  35. Добровеличковка, Кировоградская область, Україна (48.3794327, 31.16558)
  36. Великий Острожок , Винницкая область, Україна (49.70944, 28.2711525)
  37. Миколаїв, Миколаївська область , Україна  (46,9750328, 31,9945831)
  38. Красносілка, Хмельницька область, Україна (49,76746, 27,30299)

 M198 + M417 + Z280 +Z92

Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 + M417 + Z645 + Z283 + Z282 + Z280 + Z92 | CTS456 ~]

  1. Bilyavtsi, Львівська область, Україна  (50.1621056, 25.1077385)
  2. Гребінки, Київська обл., Україна (49.9550552, 30.1778774)
  3. Красносілка, Хмельницька область, Україна (49,76746, 27,30299)
  4. Торчиця, Київська область, Україна  (49.43154, 30.0180531)
  5. Корсунь Шевченковський, Черкаська область, Україна  (49.42769, 31.2804337)
  6. Городня, Ічня, Чернігівська обл., Україна  (50,76, 32,52)
  7. Жовтневе, Київська область, Україна  (50.202507, 31.609726)
  8. Добровеличковка, Кировоградская область, Україна (48.3794327, 31.16558)
  9. Мартинівка, Черкаська область, Україна,  (49.6286163, 31.2914352)
    Кустолово-Суходілка, Полтавська обл., Україна  (49.3798676, 34.7282448)
  10. Червоний Оскол, Харьковская область, Україна  (49.1814079, 37.425415)
  11. Нова Водолага, Харків, Україна (49,72, 35,85)
  12. Черемошное, Винницкая область, Україна  (49.46639, 29.1247215)

M198 + M417 Z282  (RY17491)    Трапляється на півночі України, Білорусі та Росії з частотою ~ 20%

Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 + M417 + Z645 + Z283 + Z282 + CTS3462 ~]

  1. Івано-Франківськ , Івано-Франківська область, Україна, (48.9166679, 24.7166672)

R1a1a1b1a2a  М458  Виникла  не раніше 5000 років до н.е. в Європі. Найбільше поширена в Польщі – 30%, серед українців – 12%. На диво високу частоту M458 виявили у деяких північнокавказьких популяціях (наприклад, 27,5% серед карачаївців і 23,5% серед балкарців.

M198 + Z282 + М 458 

Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 + M417 + Z645 + Z283 + Z282 + M458 + PF7521 + Y2604 + CTS11962 + L1029 ~]

  • Мала Воля, Миколаївський район, Львівська обл., Україна   (49.3338, 24.0320)
  • Скибин, Черкаської обл., Україна (49.2938957, 30.147171)
  • Домашлін, Чернігівська область, Україна: (51.6545639, 32.3302727)
  • Малий Раковець, Іршавський район, Закарпатська обл., Україна (48.2451248, 23.1756916)
  • Карпівка, Вінницька область, Україна (48.47803, 27.8471661)
  • Зелень , Ровенська область, Україна  (51.692337, 26.2079868)
  • Новий Мерчик, Харківська область, Україна  (49,9752121, 35,63248)
  • Долинське, Кіровоградська область, Україна  (48.1132545, 32.76587)
  • Коломия, Івано-Франківська обл., Україна (48.5305557, 25.0402775)
  • Бердичів, Житомирська обл., Україна (49.90338, 28.59925)
  • Чугуїв, Харківська область, Україна: (49.835556, 36.68639)
  • Добровеличковка, Кировоградская область, Україна  (48.3794327, 31.16558)
  • Погреби, Полтавська область, Україна  (49.24808, 33.3259773)

 M198 + M417 + Z280 +Z 645 +Z93 + Z94 +  Z2124      

 Z93     Індо-Іранський субклад, який за однією з версій зародився на території України, за іншою – у Волго-Уральському регіоні.

Сьогодні серед нас Z93 є не багато. Для  українців та тюркських народів ця гілка є спадком від скіфів та сарматів (один з характерних маркерів), для євреїв (Z93 M582) –  від хазар, для індусів – від арійських міграцій (2000-1500 р. до н.е). Більшість носіїв Z93 в Україні відносяться до гаплогрупи Z94, яку заведено називати аланською, а також Z2124, Z2125.   Сьогодні Z 93 найбільш поширена (> 30%) у південносибірському регіоні Алтаю Росії, зустрічається у Киргизстані (6%) та в усьому іранському населенні (1–8 %).(Underhill, 2014).

Підгрупа: [UA] R1a1a [M207 + M173 + M420 + M459 + M198 + M417 + Z645 + Z93 + Z94 + Z2124 + Z2125 + S23592 + S23201 ~]

  • Преображенка, Запорізька область, Україна  (47.5646, 35.8328171)
  • Луганськ, Україна  (48.57548, 39.30035)Майнич, Самбірський р-н,
  • Львівська область, Україна  (49.5158348, 23.5452785) –  M512

M198 + M417 + Z280 +Z645+Z93 + Z94 +  Z2124 +Z2125 [16]     

R-Z2125  Зустрічається з найвищими частотами в Киргизії та в афганських пуштунах (> 40%). З частотою > 10% він спостерігається також в інших афганських етнічних груп та у деяких груп населення на Кавказі та Ірані. (Underhill, 2014)

Z2124

  • YP5153 – Львівська обл..
  • YP4488 – Івано-Франківська обл..
  • YP4954. – Черкаська обл. – спільний предок жив 1050-300 р. до н.е. (Uful.com.free)

Z 2125

Y136368 – Луганська обл.. – спільний предок жив 3800-1200 р. до н.е. (Uful.com.free)

Розподіл субкладів гаплогрупи R1a у світі

(Джерело) Пітер Андерхіл, Девід Повозник, Річард Віллемс “Філогенетична та географічна структура гаплогрупи Y-хромосоми R1a” (2014)


R1a-Z282  R1a1a1b1a

R1aZ282  R1a1a1b1a – 5800 років тому виділилась з М417. Ця велика підгрупа, яка  охоплює більшість R1a1a, знайденого в Європі. Максимально поширена у Східній Європі. Трапляється на півночі України, Білорусі та Росії з частотою ~ 20%. (Underhill, 2014)

R1a Z284

            Підгрупа R1aZ284 пов’язана з Північно-Західною Європою і досягає піку ∼ 20% у Норвегії, де більшість хромосом R1a (24/26) належать до цього субкладу. Ми виявили, що R1a-Z284 є надзвичайно рідкісним за межами Скандинавії.

R1a M458

R1aM458 та R1aM558 мають подібні розподіли, найвищі частоти спостерігаються в Центральній та Східній Європі. R1a-M458 перевищує 20% у Чехії, Словаччині, Польщі та Західній Білорусі. Рівень в середньому становить 11–15% по всій Росії та Україні, а в інших місцях – 7% або менше.

R1a M558

R1a-M458 – слов’янська гілка. Вона присутня у сучасному населенні Європи приблизно між водоймами від Рейну до Уралу

На відміну від hg R1a-M458, клад R1a-M558 також поширений у поволзько-уральських популяціях. R1a-M558 зустрічається на 10–33% у частинах Росії, перевищує 26% у Польщі та Західній Білорусі та коливається в межах 10–23% в Україні, тоді як у Західній Європі він знижується в 10 разів. Загалом, і R1a-M458, і R1a-M558 трапляються з низькою, але інформативною частотою у населення Балкан з відомим слов’янським надбанням. Рідкість R1a-M458 та R1a-M558 серед середньоазіатських та південно-сибірських зразків R1a говорить про низький рівень історичного слов’янського потоку генів.

R1a Z93

 Наступні чотири підгрупи Z93: – M582, -M560, -Z2125 та -M780, L657.

У комплементарній гаплогрупі R1aZ93 парагрупа R1a-Z93 найбільш поширена (> 30%) у південно-сибірському регіоні Алтаю Росії, але зустрічається також у Киргизстані (6%) та в усьому іранському населенні (1–8%). R1a-Z2125 зустрічається з найвищими частотами в Киргизії та в афганських пуштунах (> 40%). Ми також спостерігали його з більш ніж 10% частотою в інших афганських етнічних групах та в деяких групах населення на Кавказі та Ірані. Зокрема, R1a-M780 трапляється з високою частотою в Південній Азії: Індії, Пакистані, Афганістані та Гімалаях. Група також зустрічається на рівні> 3% у деяких іранських групах населення і становить> 30% у ромів з Хорватії та Угорщини, що відповідає попереднім дослідженням, що повідомляють про наявність R1a-Z93 у ромів.   І, нарешті, рідкісні R1a-M560 спостерігалися тільки в чотирьох зразків: два Burushaski виступаючих з північного Пакистану, один хазарейскіх з Афганістану, і один іранська азербайджанських.[17]

R1a Z93*
R1a Z2125
R1a Z 780

За даними ДНК сімейного дерева, M780 формувався 4700 років тому.  Це датування збігається з рухом на схід від 2800 до 2600 рр. до н.е. з Ямної культури  в область культури Полтавка, попередниці культури Сінташта з якої походять індоіранці. До цього перехідні моделі M780 зосереджений у долині Ганг, місцем класичного ведичного суспільства.

 Сінташта прославилась знахідками бойових колісниць (2000 років до н.е.). Перехідний тип між возом і військовою колісницею (щонайменше такий статус вона займає в  російській Вікіпедії) виявили в катакомбній культурі («Тягунова могила») в селі Мар’ївка Запорізької області на межі   III – II тис. до н.е., тобто на одну тисячу років раніше від  артефактів Сінташта. Варто зауважити, що історики та археологи, які досліджували інвентар з поховання в Мар’ївці, кваліфікували знахідку, як бойову колісницю.[18] Не менш цікавим є той факт, що сліди найдавнішої доместикації (одомашнення) коня (4000 р. до н.е.), також пов’язують з територією України. Про це засвідчили розкопки Деріївського могильника в Кіровоградській області, який репрезентує Середньостогівську археологічну культуру доби енеоліту (4500 – 3500 рр.до н.е.). 

Походження індоєвропейських мов

Скупчення возів та колісниць у похованнях  бронзової доби в археології асоціюється з існуванням соціального або етносоціального суспільства. Розповсюдження індоарійських мов було пов’язане з поширенням колісниці в першій половині другого тисячоліття до н.е.  Елементи, нібито впроваджені до Індії під час міграції, включають культ Сома (санскр.Sauma – ритуальний напій), а також коня та колісницю. Щоб не бути голослівною, як завжди, наводжу цитати з іноземних наукових видань. Оглядовий нарис Ерік Д.Мейєра праці Аско Парпола «Коріння індуїзму».

«Більшість мовознавців вважають, що індоєвропейці виникли десь біля Чорного моря. Генетичні дослідження індійського населення показують, що населення Індії є генетичною сумішшю корінних індійців та західних євразійців (індоєвропейців), які змішалися близько 2000 р. до н.е. і продовжували змішуватися до 500 р. н.е. У лінгвістів є кілька правил, якими вони користуються, щоб оцінити місце походження мовної сім’ї. Одне полягає в тому, що область найбільшого  розмаїття мовної родини зазвичай досить близька до області її походження. За цим критерієм Індія здається надзвичайно малоймовірним кандидатом на походження індоєвропейських мов у неї є лише одна індоєвропейська підсім’я, індоарійська, не рахуючи останніх введень європейських мов, а Східна Європа виглядає набагато перспективнішою ; навпаки, найбільше розмаїття дравідів виявляється серед його північних гілок»[19].

Представники гаплогрупи R1a є найкращими кандидатами на роль індоєвропейських спікерів, а Україна, як зона тісного контакту в  ямній культурі – шнуровиків (R1a) з майбутніми західноєвропейцями (R1b), південноєвропейцями (І2) та індоіранцями (R1a Z93). Палеогенетичні зразки   з наших степів (Деріївка, Вільнянка та ін..) демонструють гетерогенність (різнорідність). Це легко відстежити на генетичних мапах та таблицях Матієсона, на які я неодноразово робила посилання, а також у праці генетика Девіда Ентоні «Археологія та генетика степу» про розрив генетичного спарювального бар’єру між пізніми трипільцями, представниками  культури кулястих амфор та степовиками.

  Альтернативна гіпотеза, про розростання індоєвропейського родинного дерева від анатолійських фермерів-землеробів не витримує критики серед лінгвістів через давність цієї ймовірної дифузії (8000 років тому). Якби це було так, то протягом стількох!!! років диференціації, індоєвропейські мовні гілки не були б такими подібними.

Ймовірне поширення індоєвропейських мов 3500, 2500 та 15000 р. до н.е.
Поширення індоєвропейських мов 3500 р. до н.е.
Цей файл ліцензований за ліцензією 
Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported .
Поширення індоєвропейських мов 2500 р. до н.е.
Цей файл ліцензований за ліцензією 
Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported .
Поширення індоєвропейських мов 1500 р. до н.е.
Цей файл ліцензований за ліцензією 
Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported .

[1] Mathieson I. Mathieson_et_al_2017_samples_V2 [Електронний ресурс] / Iain Mathieson // Таблиця стародавніх гаплогруп Європи. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1oeA1S2Dc-YFuwo9p1D1h4sstx_upPFkqRRdcLORnj-c/edit#gid=1261376483.

[2] OpenStreetMap // Ancient Human DNA by Rosenblatt //ДНК стародавньої людини. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://umap.openstreetmap.fr/en/map/ancient-human-dna_41837#6/50.233/36.189

[3] Mathieson I. Mathieson_et_al_2017_samples_V2 [Електронний ресурс] / Iain Mathieson // Таблиця стародавніх гаплогруп Європи. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1oeA1S2Dc-YFuwo9p1D1h4sstx_upPFkqRRdcLORnj-c/edit#gid=1261376483.

[4]  Anthony D. Archaeology, Genetics, and Language in the Steppes: A Comment on Bomhard [Електронний ресурс] / David W. Anthony // Academia.edu / Journal of Indo-European Studies. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.academia.edu/39985565/Archaeology_Genetics_and_Language_in_the_Steppes_A_Comment_on_Bomhard.

[5] Mathieson. Таблиця палеогенетичних даних. [Електронний ресурс] / Mathieson. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1Vjbp450AwI7R-Y9J1YGSm9FjJWu9s9lx1azjUJbS8hQ/edit?pli=1#gid=1120645201.

[6] Корниенко И. В., Водолажский Д. И., «Использование нерекомбинантных маркеров Y-хромосомы в исследованиях древних популяций (на примере поселения Танаис)» // Материалы Донских антропологических чтений, изд. Ростовский научно-исследовательский онкологический институт, г. Ростов-на-Дону, 2013 г.

[7] Chunxiang Li. Evidence that a West-East admixed population lived in the Tarim Basin as early as the early Bronze Age [Електронний ресурс] / Chunxiang Li, Hongjie Li, Yinqiu Cui // BMC Biology. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://bmcbiol.biomedcentral.com/articles/10.1186/1741-7007-8-15.

[8] Y-chromosome haplogroups from Hun, Avar and conquering Hungarian period nomadic people of the Carpathian Basin [Електронний ресурс] / [E. Neparáczki, Z. Maróti, T. Kalmár та ін.] // BioRxiv. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.biorxiv.org/content/10.1101/597997v1.

[9] Карта проекту «Українська ДНК»  Family Tree DNA. https://www.familytreedna.com/public/UkrainianDNA?iframe=ymap

[10] Rootsi S. The phylogenetic and geographic structure of Y-chromosome haplogroup R1a [Електронний ресурс] / S. Rootsi, G. Poznik, M. Järve // European Journal of Human Genetics. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.researchgate.net/publication/261103437_The_phylogenetic_and_geographic_structure_of_Y-chromosome_haplogroup_R1a.

[11] Underhill, D. The phylogenetic and geographic structure of Y-chromosome haplogroup R1a [Електронний ресурс] / [P. Underhill, D. Poznik, R. Villems та ін.] // Nature, European Journal of Human Geneticsvolume 23. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/ejhg201450#MOESM11.

[12] Anthony D. Archaeology, Genetics, and Language in the Steppes: A Comment on Bomhard [Електронний ресурс] / David W. Anthony // Academia.edu / Journal of Indo-European Studies. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.academia.edu/39985565/Archaeology_Genetics_and_Language_in_the_Steppes_A_Comment_on_Bomhard.

[13] On the origin and spread of haplogroup R1a-Z645 from eastern Europe [Електронний ресурс] // Indo-european.eu. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://indo-european.eu/2018/08/on-the-origin-and-spread-of-haplogroup-r1a-z645-from-eastern-europe/.

[14] On the Ukraine Eneolithic outlier I6561 from Alexandria [Електронний ресурс] // Indo-european.eu. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://indo-european.eu/tag/r1a-m417/.

[15] Anthony D. Archaeology, Genetics, and Language in theSteppes: A Comment on Bomhard [Електронний ресурс] / David W. Anthony // Academia.edu / Journal of Indo-European Studies. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.academia.edu/39985565/Archaeology_Genetics_and_Language_in_the_Steppes_A_Comment_on_Bomhard.

[16] https://www.yfull.com/tree/R-Z93/

[17] The phylogenetic and geographic structure of Y-chromosome haplogroup R1a [Електронний ресурс] / [P. Underhill, D. Poznik, R. Villems та ін.] // Nature, European Journal of Human Geneticsvolume 23. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/ejhg201450#MOESM11

[18] Чередниченко Н. Н. Боевые колесницы и колесничие в обществе катакомбной культуры [Електронний ресурс] / Чередниченко Н. Н., Пустовалов С. Ж. – 1991 // annales.info. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://annales.info/bronza/war/chariot.htm..

[19] Еric D. Meyer. The Aryan Controversy Decided?Ancient India Between the Early Aryans and the Indus Civilization [Електронний ресурс] / Еric D. Meyer // New York: Oxford University Press.. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.academia.edu/37034017/The_Aryan_Controversy_Decided_Ancient_Indian_between_the_Early_Aryans_and_the_Indus_Civilization?email_work_card=thumbnail.

2 thoughts on “Гаплогрупи українців. R1a

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »