Про аутосомні аналізи ДНК та моє походження від автохтонів Європи з часів мезоліту та фермерів неоліту

Після численних історій про те, які ми українці намішані, хто тільки до нас не приходив, звідки ми тільки не прийшли, я сподівалась у своїй ДНК виявити спільні сегменти щонайменше з іранцями, тюрками та євреями ашкеназі. Проте, так і не знайшла. Завжди відчувала себе давнім автохтоном десь з Карпатських гір, але ж історію я вивчала, то ж  і сумніви не зникали, але лише на рівні раціо. Виявилось, що я на 100 % європейка, та ще й на 62 % від часів мезоліту (західні мисливці-збирачі), на 36%  –   неоліту (європейські фермери) і на 12% –  бронзової доби (культура шнурової кераміки та ямна).

            Колись я писала, що цитата про те «що ми тут жили ще до часів потопу» має під собою глибоке підґрунтя. Але сьогодні я вестиму мову про це на прикладі дослідження своєї аутосомної та мітохондріальної ДНК. Про материнську лінію своєї мтДНК я розповідала в окремих публікаціях «Гаплогрупа H7 –Я, етруски, кельти, євреї та Руський князь», де мій  гаплотип H7c1 виявила серед етрусків з Тоскани в Італії, а також серед фракійців на південному сході Болгарії і лише в середньовіччі в Албанії та Туреччині. Сучасні мої гаплогрупні родичі живуть у Великобританії, Ірландії, Шотландії, яких я пов’язую з міграцією кельтів та пракельтів. Саме за гаплотипом гаплогрупи можна простежити міграцію давніх історичних предків по лінії матері у випадку, якщо ви жінка,  або батька і матері, якщо ви чоловік. Аутосомна ДНК містить змішану інформацію від  усіх ваших пращурів. Її  також можна порівнювати зі зразками людей з давніх історичних епох.

            Проте,  сьогодні я зупинюсь на питаннях, про що розповідає моя аутосомна ДНК. ЇЇ аналіз дає можливість простежити своїх родичів приблизно в останніх п’яти-шести поколіннях, а також порівняти мою ДНК зі зразками людей, які жили від 8000 до н.е.. Відповідно до їх  поширення у світі з допомогою певної програми це зводять до так званого «етнічного відсотка».  Згідно з мапою моїх аутосомних родичів, я 100% – європейка. Нижче наведу деталі мого етнічного %:  

• 67% – західні слов’яни, що охоплює на мапі захід України, усю Польщу, Словаччину, Чехію, Східну Німеччину. Якщо вдатись до давніх етнонімів, то це – «білі хорвати». Щодо більш ранніх періодів, то на Балкани колись прийшли  білі хорвати  та залишили собі цю середньовічну назву для держави Хорватія. А ми, українці,  натомість з періоду ствердження держави  «Русь» в Україні, змінили назву хорвати, поляни, уличі, деревляни та ін.. на «русини», а згодом на «українці». Ще раніше нас називали частиною  скіфів (самоназва сколоти), сарматів, антів, склавінів, венетів. Щодо найдавніших предків з віхового періоду  історії трипільської цивілізації,  то їх доцільно  називати не тільки трипільцями, а й оріями, оратаями (орачі), аби не потонути у назвах археологічних культур. Адже, в межах ареалу впливу трипільської цивілізації на території України існували також такі ранні неолітичні землеробські культури як культура лінійно-стрічкової кераміки та буго-дністерська культура, пізніше також культура кулястих амфор.   
• 13% – Греція і Балкани. Щодо останніх 200 років не знаю, як це зв’язати з моїми предками та їхніми родичами.
• 9% – Центральна Європа. В моєму генеалогічному дереві присутнє німецьке прізвище, то ж  родичі з території Німеччини та Данії для мене були передбачуваними та й про родинні зв’язки з переселенцями у  Велику Британію мені колись також розповідали.
• 9% –  Балтійський кластер.
• 2% – Італійський півострів. Тобто в межах 5 поколінь аутосомних  родичів у мене там виявили дуже мало, натомість по материнській лінії мтДНК – серед етрусків в Італії та фракійців в Болгарії.  
• 0% – близькосхідні та  європейські євреї-ашкеназі.

Місця народження моїх предків до 3 коліна

            Але найцікавіше, що в  розділі «давнє європейське походження»  у мене виявили неєвропейського – 0%, західний мисливець-збирач – 52%, фермер – 36%, бронзовий вік (Metal Age Invader) – 12%. Тобто, я належу до автохтонного населення Європи з часів неоліту на 88% (52+36), а з часів мезоліту – на 52%. В цьому випадку мій зразок порівнювали з ДНК стародавніх людей.

52% –  Західні мисливці-збирачі  –  анатомічно сучасні люди, які мігрували в Європу 45 000 років тому і стали носіями чоловічої гаплогрупи I та мтДНК U, яких сьогодні збереглось в Україні від 20 до 30%. Мій зразок порівнювали та знайшли спільні сегменти або спільні алелі з мисливцями-збирачами з європейського континенту від Іспанії в печері Ла-Брана до Лошбора в Люксембурзі та Мотали у Швеції. Особи, знайдені в місцях Лошбор та  Мотала, мають мітохондріальні  ДНК U5 та U2, що є типовим для мисливців-збирачів у Європі, та Y-хромосомну гаплогрупу I. До речі,  вони були серед найбільш ранніх блакитнооких людей в Європі після зразка Villabruna  з Італії 14180-13780 років тому (Y-R1b1, мтДНК U5b2b)

• Loschbour – Люксембург 8160-7940 років тому  (Y-I2a1b, мтДНК U5b1a) – 100% алель для блакитних очей.
• Motala12 – Швеція 7670-7580 років до н.е. (Y-I2a1b, мтДНК U2e1) – 100% алель для блакитних очей.

36% –  фермери, родовід яких ведуть в Європі від 8000 років тому (6000 р. до н.е.). Тут для порівняння навели зразок з к-ри лінійно-стрічкової кераміки  в Подунав’ї (Simontornya).  Ось, що про цю культуру пишуть в  описі  на сайті: «Приблизно 8000 років тому сільськогосподарські культури, такі як Linearbandkeramik (LBK), мігрували з Середземноморського Близького Сходу на європейський континент. Ця міграція пройшла через Грецію, швидко поширилася на Балкани та прибула до Центральної Європи приблизно 5700 років тому». Звісно, подібне визначення дуже однобоко описує походження цієї культури, про що розповім згодом.  Загалом,  її відносять до ранньодунайських культур європейського неоліту 5500–4500 років до нашої ери. Згодом культуру лінійно-стрічкової кераміки на західних теренах  України замінила трипільська культура. Львівщина –  західна межа її поширення та впливу трипільської цивілізації . Обидві культури є наслідком симбіозу прийшлих родів в часи неоліту з нащадками європейських мезолітичних  мисливців-збирачів.

            Західні терени України були точкою перетину культури лінійно-стрічкової  кераміки з трипільською. Український археолог, професор Ярослав Пастернак колись ці дві культури назвав сестринськими або «дві стадіально рівні собі сестри зі спільного кореня», при цьому він цей корінь бачив в європейській мезолітичній культурі Мадлен (15-8 тис. років тому)[1], а не в середземноморських мігрантах через дунайський коридор. В  цьому контексті варто зауважити, що люди з культури лінійно-стрічкової  кераміки своїх померлих не спалювали, що їх в певному сенсі відділяє від ймовірних  близькосхідних чи левантійських  мігрантів, але  мішаний протоєвропеоїдний з  середземноморським антропологічні типи підтверджують присутність мігрантів з півдня. Наприклад, моя материнська лінія H7c, з усіх відомих на сьогодні даних,  походить  з неоліту Хорватії, але більшість моїх аутосомних даних вказують на давнє європейське палео- мезолітичне походження.

            Культура лінійно-стрічкової кераміки, одна з ранніх неолітичних хліборобсько-скотарських культур на території України з VI тис. до н.е. (Волинь, Галичина, Поділля, Київ),  стосовно якої існували гіпотези про її палеолітичне та мезолітичне коріння з огляду на стрічковий орнамент та  меандрові елементи на її кераміці, паралелі з якими знаходили як у мізинській культурі України, так і в мадленській культурі (23000 -12000 років до н.е.). Одне з найдавніших зображень меандру, яке  датують 20 тисяч років тому,  виявлено  в Україні поблизу села Мізин Чернігівської обл..  Серед поховальних традицій населення культури лінійно-стрічкової кераміки  переважає скорчене на боці тілопокладення та посипання охрою.  

            Також для порівняння з моїм ДНК  включили  Етці (Тірольську крижану людину), добре збережену природну мумію, знайдену в Альпах на італійсько-австрійському кордоні, яка жила приблизно в 3300 р. до н.е. та належала до землеробських культур.

• Ötztal is the peak of Tirol. – альпійська долина між горами в Тіролі, в Ецтальських Альпах біля Ліхінштейн, звідки походить Тирольська крижана людина Ötzi  Y-хромосоми G-L91, G2a2b, колишній “G2a4”.
• «Аналіз його мітохондріальної ДНК показав, що Еці належить до субкладу K1, але не може бути віднесений до жодної з трьох сучасних гілок цього субкладу (K1a, K1b або K1c). Мультикомплексне дослідження змогло підтвердити, що мтДНК Крижаної людини належить до раніше невідомої європейської клади мтДНК з дуже обмеженим розподілом серед сучасних наборів даних. За аутосомною ДНК Еці найбільше пов’язаний з південними європейцями, особливо з географічно ізольованими популяціями, такими як корсиканці та сардинці. Він був частиною міграції ранніх європейських фермерів, які мігрували з Анатолії до Європи у великих кількостях протягом 7-го тисячоліття до нашої ери, які частково замінили колишніх європейських мисливців-збирачів. У жовтні 2013 року повідомлялося, що 19 сучасних тірольців були нащадками Еці або його близького родича».

            Генетики неодноразово знаходять докази змішування мисливців-збирачів та фермерів у Центральній Європі під час середнього неоліту. 

12% – Третя велика хвиля міграції на європейський континент складається з народів бронзового віку; зокрема зі скотарських племен з євразійських степів на північ від Чорного моря. Ці мігранти були тісно пов’язані з людьми Причорномор’я, відомими як ямна культура та шнурової кераміки (CWC). Мій зразок порівнювали з представниками культури шнурової кераміки з території сучасної Угорщини, біля міста Solt (Felixhaza – ймовірно, R1a?), а також зі зразком з Самари (R1b).

            «До 2800 р. до н. е. на більшій частині Західної та Центральної Європи з’явилися свідчення нових культур бронзового віку, таких як  культура дзвоноподібних келихів  та шнуровий посуд (культура бойових сокир)... Ці нові культури утворилися через змішування місцевих європейських землеробських культур та новоприбулих ямних народів».

             «До бронзового віку гаплогрупа Y-хромосоми R1b швидко набула домінування в Західній Європі (як ми бачимо сьогодні) з високою частотою осіб, що належали до субкладу M269. Давні докази ДНК підтверджують гіпотезу про те, що R1b був завезений на континентальну Європу експансіоністами бронзової доби, які прибули з Чорноморського регіону». 

            Щодо R1a, то її вік в Україні серед археозразків, щонайменше 10000 років, а найпоширеніша сьогодні у світі гілка з мутацію М417, від якої потім розділились європейські, індоіранські та тюркські молодші гаплотипи, також з наших теренів. До нього належить зразок з Олександрії в Харківській обл..України (Sredny Stog II) датований 4000 років до н.е.(Mathieson, 2018).

            Процитую також, що розповідають про аутосомний аналіз  на сайті FamilyTreeDNA.

« Аутосомна ДНК – це ДНК однієї з наших хромосом, розташованих у ядрі клітини. Це, як правило, виключає статеві хромосоми. Людина має 22 пари аутосомних хромосом і одну пару статевих хромосом. Ви успадкували свою аутосомну ДНК від обох своїх батьків, усіх чотирьох дідусів і бабусь, усіх восьми прадідусів тощо. Ось чому результати Family Finder зазвичай містять збіги з усіх ваших ліній. Ви отримуєте приблизно половину своєї аутосомної ДНК від кожного з батьків. Вони, у свою чергу, отримали приблизно половину своєї аутосомної ДНК від кожного зі своїх батьків. Кожен раз, коли аутосомна ДНК переходить від батьків до дитини, вона частково змішується. Це називається «рекомбінація». Випадковість рекомбінації означає, що через 5-6 поколінь ви можете мати набагато менше аутосомної ДНК однієї лінії, ніж іншої».

Автор: Галина Водяк

---

[1] Пастернак Я. До проблеми поширення й хронології лінійно-стрічкової кераміки в Європі. Збірник 2, ч.1  / Ярослав Пастернак // Українська Вільна Академія Наук. – 1948.