Нарубки щодо етимології слів з коренем  “сак” (саки) та “скит” (скіф) в контексті термінів «сокира» та «стріла»

Скіф або Скит – scyt – стрілець, а Сак (sag) – той, що ріже, січе.

• SKYTten в скандинавських мовах: шведською, данською, норвезькою (“стрілець”)
• Skjuta (skjota) з давньоскандинавської мови «стріляти, швидко рухатися» походить від від кореня PIE*skeud- «стріляти, ганяти, кидати»
• Skundate в санскр. –  «поспішає»;  в праукраїнській  –   skydati – «скидати», «кидати»;  в литовській – skudrus «швидкий, спритний
• SAGitta латиною  (« стріла »)

            “САГаріс” – скіфська СОКира – старогрецька “σάγαρις”
Походить з давньоіндоєвропейського, праукраїнського кореня “сек – sec” – різати, сікти,  SECYRA  –  СОКИРА, пракельтського «seg (-ir, ur) – сокира», давньогерманського ” Sag” – різати.

• Давньогерманське ” Sag” – різати.
• Сакси, саксонці  – Saxons (german «Sachsen», old english «Seaxan») – це воїни з короткими мечами. Одне з давніх германських племен, які в V ст. разом з англами і ютами переселились на Британські острови.
• Seax – назва  старосаксонського короткого однолезового меча, кинджала.
• Фінське sax set – ножиці.
• Saqur – прийшло в арабську мову Марокко, Алжиру та навіть в єгипетський арабський, як “Тесла” І “топірець”
• aiZKoRA в мові басків “СоКиРА”
• В латинську мову securis – сокира, в іспанську та протобританську segur, у валійську segir (Півд.Уельс) – від кельтів.

Цікаво, що САГарісом називали не лише сокиру і соху, а й САГайдак для стріл.

            В імперії Ахеменідів термін “Сака” використовувався стосовно номадів Центральної Азії, які носили короткий акінак, або сокиру.
Грекомовні автори акінаками називали скіфські короткі мечі.   Перси, мідійці – іраномовні, тобто арійськомовні.

            Мова частини скіфів та саків могла належати до первинного відгалуження індоіранського (індоарійського) континууму, який почав формуватись на нашій землі, ще до появи авестійських аріїв на Іранському плато, індоарійців в Індії, мітанійських аріїв в Месопотамії. Її поширення на схід корелює з міграціями носіїв R1a M417 (зокрема – Z645, z93, z94) з європейської культури шнурової кераміки, та пізніше – центральноазійської андронівської.  Потім на скіфських діалектах розмовляли різні сарматські племена. Скіфські та сакські діалекти могли значно відрізнятись, як між собою, так і від інших іранських (в мовознавстві слово-синонім “арійських”) гілок.

            Спільна мовна єдність італійської, кельтської, германської та, ймовірно, балто-слов’янської,  існувала,  трохи раніше, ніж протоіндоіранська. Тому паралелі зі санскритом знаходять не тільки в українській мові, але й, наприклад, у литовській.

            Отже, термін з коренем “сак” прийшов з праукраїнської, пракельтської, праскіфської,  прагерманської, праіндоєвропейської мови, як у Європу, так і в Азію, зокрема,  проник у санскрит.

            Цікаво, що тлумачення терміну  «Saka» та  «Saga»  НЕ завжди пов’язують з санскр. Śakya (шак’я) –  «здатний, вмілий», індоєвропейським (протогерманським) словом sag – різати, скіфським «сагарісом» – сокирою, або з осетиським sag, Saka – олень, казахським «сакши» – охоронець, а в східних Proto-Transeurasians мовах  з процесом ФЕРМЕНТАЦІЇ. Не забувайте, що цей термін є запозиченням в прамонгольські та пратюркські мови від скотарів степу, а не навпаки.

Proto-Japonic *saka – ‘to ferment, be in heat, bloom’ (saka- ‘бродити, бути в теплі, цвісти’,  sake ‘саке, рисове вино). 

Proto-Mongolic *saga – ‘to ferment; to reduce (food); to milk’ (сага-заквашувати;  доїти’). 

Пракорейська *sak – ‘бродити, гнити’.

Sak – ‘бути повністю ферментованим, старіти, згасати (від гніву), пом’якшуватися, згасати.

А в тюркських мовах цей термін набув значення “доїти тварину” І чомусь “добувати мед”… 

Пратюркське *sag-to milk;  витягувати.Saɣ – ‘доїти (тварину)’,  руно, псувати;  добувати мед з вулика.  

Походження тюркських мов і до чого тут скіфи, саки, гуни та авари?

Читайте також…