Баски – ДНК, походження, мова. Що спільного з гуцулами?
Баски – автохтонна етнографічна група, яка живе на заході Піренеїв (автономна область Іспанії), носії ізольованої баскської мови доіндоєвропейського походження. Цей стародавній лінгвістичний організм привертає увагу багатьох дослідників. Було припущення, що мовою басків розмовляли донеолітичні мисливці найстарішої Європи. Генетика частково розвіяла ці міфи. Справді, немає сумніву, що мова давня, але належала не європейським мисливцям, а близькосхідним мігрантам часів неоліту, тобто першим переселенцям-землеробам. Традиція землеробства була принесена в північну і центральну Європу тими ж групами мігрантів, які прийшли з Близького Сходу на європейський континент близько семи тисяч років тому, коли настав період неоліту.
Заведено вважати, що проблема етногенезу басків не є вирішеною. Але всі
впевнено заявляють про їхнє палеолітичне походження. Справді, ні один регіон
світу не може похизуватись такою кількістю і красою наскельних малюнків
давністю від 10 до 40 тис.років тому, як Франко-Кантабрія. Близько 18 таких
печер знаходиться в країні басків (Сантімаміньє, Армінче та ін..) і зовсім
поруч всесвітньо відома Альтаміра. Малюнки, звісно, збереглись, а от люди
з
часів мисливців на мамонтів? – це велике запитання. Так от, для цього достатньо
розглянути розподіл гаплогруп серед сучасного населення. З кам’яного віку серед
басків збереглося представників палеолітичного родоводу не більше 20%. Це материнська лінія мтДНК U –
15% і чоловіча I2
– 5%. З мезоліту – мтДнк Н – 50% і Y-хромосомна
G – 1.5%. Хоча викопні рештки показують, що саме вони там
були основним населенням до початку Бронзового віку. Були та й загули, за
винятком материнських ліній. Вже у 2000 році до нашої ери на генетичних мапах
Західної Європи починають панувати протокельти R1в.[1] І
це точно не вони намалювали всі ці шедеври на скелях. А в країні басків їхнє
домінування сьогодні сягає 85%. Дивним чином корінне чоловіче населення зникло
з лиця їхньої землі, але мова аборигенного населення залишилась й досі серед басків. Схоже, протокельти ще не були тими ораторами, які поширили індоєвропейські мови у світі, або їх вплив на
виховання дітей був мізерний. Мова убирається з молоком матері. Цей
фразеологізм дуже органічно описує народ басків.
Баски дійсно генетично дещо відрізняються від інших іспанців. Вони мають трохи більше північно-західноєвропейського походження, успадкованого від мисливців-збирачів часів мезоліту, але повністю позбавлені бедуїнських, кавказьких і Східно-Африканських домішок. Їм вдалось зберегти свою мову завдяки тому, що всі наступні індоєвропейські, а потім мусульманські експансії не торкались цієї загадкової країни. Як іспанці, так і баски є нащадками ранніх іберійських землеробів.
Розподіл гаплогруп серед басків (%)[2]
- Гаплогрупа Н – найпоширеніша матріархальна лінія у всій Європі. У період останнього льодовикового зледеніння (20 – 13 тисяч років тому) більшість палеолітичних поселень Північної і Центральної Європи вимерло, у зв’язку з чим представники гаплогрупи Н в основному вижили лише на півночі Іспанії. Тому в даний час ця гаплогруппа хоч і поширена по всій Європі, але з найбільшою частотою, понад 50%, зустрічається серед басків. Більшість генетиків одностайно сходились на думці, що франко-кантабрійський регіон був колискою післяльодовикового розселення Європи. Аж доки не провели ДНК дослідження посеред наших гуцулів. І о, диво. У них виявили не менший відсоток гаплогрупи Н, ніж у іспанців і басків. Але ж на мігрантів з Піренеїв вони не схожі. Всі інші гаплогрупи суперечать цьому, а особливо чоловічі. Не могла ж така кількість жінок без мужчин з теплої Іспанії почимчикувати в суворі гори Карпати. Все виявилось простіше. Мігранти з Близького Сходу в особі представниць родоводу «Н» перезимували останній льодовиковий максимум в різних притулках. І для Східної Європи – це були Карпати. Тому не дивно, що серед найдавніших остеологічних решток на території України вже простежуються субклади, які належали представницям цієї генетичної лінії (7500 р.до н.е – Дніпро-Донецька культура, 6200 р.до н.е. – Середньостогівська культура з Александрії). Мтд ДНК Н також була присутня серед Трипільців, про що свідчать дослідження з печери Вертеба на Тернопільщині.
Якщо Вам подобається версія, загальноприйнята у Вікіпедії, про те що 50% населення всієї Європи 12 000 років тому поширилось з Франко-Кантабрійського регіону, то будь ласка, багатійте цією думкою. Вона не потребує глибокого аналізу. Для допитливих я детально описала все, що могла накопати про генетичне походження бойків, лемків і гуцулів у своїх публікаціях.
- Гаплогрупа U була домінантним типом мітохондріальної ДНК (mtDNA) в Європі перед поширенням тут сільського господарства. Сьогодні зустрічається приблизно у 11% корінних європейців.
Гаплогрупа U5 найчастіше зустрічається в північно-східній Європі, ніж у Іспанії. Це найвищий показник у Фінляндії (18%) та Естонії (16%), але також високий у Росії (12%) та в Україні (11%). І у басків 11,7%. Це може вказувати на пряму міграцію до Кантабрії ще в часи мисливців на мамонтів.
- 85% батьківських ліній належать до прото-кельтського субкладу R1b-P312. Це можна пояснити швидкою заміною чоловічих ліній через війну і створення кельтського панівного класу, який швидко поширює свою Y-ДНК через полігамію. Демографічний вибух серед представників R1b відбувся 5900 – 4800 років тому. Після цього вони з’явились в країні басків (2250 років до н.е). Звісно, це ще не були кельти у звичному для нас розумінні. Кельтами вони стануть для сучасної історіографії аж в I тисячолітті до н.е. А 5 – 4 тис. років тому – це ще був докельтський субстрат.
Сьогодні країна басків налічує 2,1 млн чоловік і є найзаможнішим регіоном Іспанії. Але найбільше багатство – це їхня мова, культура, ідентичність.
Проте, не шукайте серед них родичів. Хоч і в слові «гуцул» можна знайти аналогію з мовою басків, що означає «печера». Хоч і материнські лінії показують максимальні значення гаплогрупи «Н» серед басків та гуцулів. Але, але, але… Сестри з цієї гілки прийшли з Близького Сходу і розійшлись ще в мезоліті, частково в неоліті. Одні пішли на Іберійський (Піренейський) півострів і потім заселили всю Західну Європу, в тому числі країну Басків, а інші пережили останній льодовиковий максимум в Карпатах і також заполонили Євразійський континент, як мінімум від Південно-Східної Європи і до Уральських гір. А ті, кого ми б могли назвати братами, ще 5000 років тому, хоч і пасли свої стада в Каспійських і Причорноморських степах, але в Бронзову епоху всі дружно покинули нашу територію, попередньо абсорбували індоєвропейську мову, яка й виникла на цих теренах. Сьогодні R1b в Україні лише 5%, а в країні басків 85%. Ось така арифметика.
Отже, Генетична палітра народів підказує, що попередник неіндоєвропейської баскської мови, можливо, прийшов з просуванням сільського господарства, близько 6000 років тому[3], хоч раніше цей мовний ізолят ототожнювали з населенням палеоліту. Неолітичні мігранти асимілювали місцевих мисливців-збирачів на території сучасної країни Басків. Сьогодні більшість материнських ліній свідчать про це. Результати ДНК показують, що ці ранні фермери Піренейського півострова є найближчими предками до сучасних басків. З епохи бронзи (~ 2200–900 рр. До н. Е.) по всій Іберії з’явився родовід Причорноморсько-Каспійського степу. Хоча 60 відсотків загальної ДНК регіону залишилися колишніми, Y-хромосоми мешканців майже повністю були замінені у 2000 до н.е. Це говорить про масовий прихід чоловіків зі степів, оскільки Y-хромосоми переносяться тільки чоловіками. Майже весь чоловічий генофонд повністю був замінений однією лінією R1b-M269[4]. Щодо басків, то значна частина цього сегменту з’явилась з приходом кельтів, яким не вдалось запровадити індоєвропейську мову серед даного самобутнього етносу.
Автор – Галина Водяк
[3] Basque dna [Електронний ресурс] // FamilyTree mtDNA. – Режим доступу до ресурсу: https://www.familytreedna.com/groups/basque-dna/about/background
[4] The genomic history of the Iberian Peninsula over the past 8000 years [Електронний ресурс] / [I. Olalde, S. Mallick, N. Patterson та ін.] // Science. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6436108/
: https://science.sciencemag.org/content/363/6432/1230
[1] http://umap.openstreetmap.fr/en/map/ancient-human-dna_41837#11/42.6958/-2.5475
[2] https://www.eupedia.com/genetics/spain_portugal_dna.shtml
