H7b – індоєвропейські міграції в країни Далекого Сходу, Тибет та Індію, а  також вікінги Фінляндії та Швеції 

В бронзову добу представники материнської лінії Н7 брали участь у індоєвропейських міграціях. Тому, після їх появи в культурі бойових сокир Польщі (3200-1800 BC), зокрема в Підкарпатському воєводстві, вони з’являються в культурі Унетік Чехії (2300-1300 до н.е.).  Проте, нащадки однієї з гілок H7b, яка утворилась 2900 років до н.е.,  навіть повернули на схід разом з іншими носіями майбутніх індоіранських мов. Лише частина з них до сьогодні належить до великої мовної індоєвропейської родини. H7b в залізну добу  (600-500 до н.е.) ми знаходимо аж на Алтаї,  біля кордонів з Монголією, в Китаї, Тибеті та Індії.  H7b  виявили в Пазерицькій  археологічній культурі скіфо-сакського кола та серед монгольських хунну (Xiongnu 345 р. до н.е.- 200 р.н.е), а також H7e в Саргатській культурі Казахстану (600-400 років до н.е.). Усі інші представниці різних ліній H7 залишились у Європі.

            Цікаво, що материнську лінію  H7b виявили і серед брахманів Північної Індії (Уттар-Прадеш), споріднені також з пакистанськими популяціями. Про це розповідали в статті 2015 р.  «Західні євразійські лінії мтДНК в Індії: уявлення про поширення дравідійської мови та походження кастової системи» (Маллія Паланічами та ін..). Загалом, серед вищих кастових груп спостерігається велика частка західноєвразійських мтДНК. «Можна зробити висновок, що сучасні індійські кастові групи безпосередньо походять від індоарійських іммігрантів», – зазначено в дослідженні[1].

            Крім цього, генетики виявили, що гаплотип H7 зазнав значної позитивної селекції у китайців ханьців, хмонгів, корейців, японців, хазаків, монголів, тибетців. Зокрема, та частина  тибетського населення (Камдо, Лхаса, Нагку, Ньінгчі, Шаннан і Шигадзе), яка в основному складалося з фермерів, мала серед своїх генетичних ліній 12% мтДНК H7 і 2% – H6. Менші популяції, які живуть з полювання або нещодавно перейшли на сільське господарство, мають нижчу частоту H7. Однак, оскільки тибетці менше залежать від сільськогосподарських культур, тому представниці не зазнали значного впливу селекції і Н7 не піднялись до високої частоти, на відміну від ханців. Так от, серед тибетців виявили саме гаплотип  H7b[2]. Генетичні та лінгвістичні дослідження показують, що ці дві етнічні групи (тибетці та ханці) виникли від спільних предків у верхів’ях Хуанхе приблизно в 3 тисячолітті до н.е. (1000 років до н.е. датують палеозразок H7b в Китаї).  H7 міг походити від спільних предків частини китайсько-тибетського населення. Але пригадуємо, що в бронзову добу індоєвропейські мігранти принесли європейські лінії (зокрема, і європейські мтДНК H6 і H7)   в генофонд Далекого Сходу.

mtDNA H7b

            Так от, тепер детальніше про джерела походження мтДНК H7b. Праматір цієї гілки жила 5000 років тому в Європі. Найдавніший на сьогодні зразок знайшли в бронзову добу в Чехії в культурі Унетік (2300-1300 до н.е.), а в 3-5 ст. до н.е. років на цій же території в культурі ЛаТен у чоловіка, походження якого по Y-хромосомі корелює з Фінляндією та Швецією (N-L550 – N1a1a1a1a1a1a).   В середньо бронзову добу ми H7b знаходимо в Красноярському краю та Казахстані разом з чоловічим  Y- R1a1a1b2a2a Z2123 –  гаплотип, який входив в перелік індоіранськомовних мігрантів, зокрема в Афганістан, Таджикістан, Індію та Пакистан.

            В залізну добу мтДНК H7b проникає у Велику Британію в поєднанні гаплогрупою I2a1b1b (Y6098), яка корелює з неолітом Чехії та Німеччини та пізнішою культурою шнурової кераміки.

             В середньовіччі материнська H7b з’являється серед вікінгів на острові Готланд з супутником, який належав до фінської гілки N1a1a1a1a1a2a1a N-Y5005 CTS2601, яка і також інколи зустрічається серед шведів.  Але сьогодні H7b радше поширена в Данії, а не Швеції.

            Отже, H7b двічі демонструє зв’язок з Фінляндією та Швецією через  чоловічу гаплогрупу N1a. : вперше в латенській культурі, яку пов’язують з кельтами, і вдруге – серед вікінгів.              

                H7b  –  це єдина  з сестринських материнських ліній Н7, яка всюди побувала:  як в Центральній та Північній Європі, так і в Тибеті та Індії,  а також  серед азійських саків та шведських вікінгів фінського походження. Сьогодні вона поширена в Данії, Італії, Індії, Ірані та Пакистані.  Серед бази FamilyTreeDNA найбільше представників в Ірландії, Франції та Німеччині.  Серед населення України я  знайшла лише одного представника з Криму.  

Автор: Галина Водяк

Ця стаття є продовженням серії розділів «Гаплогрупа мтДНК H7 – я, етруски, кельти, євреї та Руський князь»


В наступному розділі “H7d – неоліт Німмеччини та культура шнурової кераміки Польщі та Чехії. Залізний вік Франції та Британії, вікінги”.

Фото допису: Фрагмент картини «Мірабай» (मीराबाई) Раджі Раві Варми. Raja Ravi Varma –  індійський художник 1848-1906 рр.


[1] West Eurasian mtDNA lineages in India: an insight into the spread of the Dravidian language and the origins of the caste system [Електронний ресурс] / [M. Palanichamy, B. Mitra, C. Zhang та ін.] // Human Genetics. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.researchgate.net/publication/274380637_West_Eurasian_mtDNA_lineages_in_India_an_insight_into_the_spread_of_the_Dravidian_language_and_the_origins_of_the_caste_system

[2] High diversity and no significant selection signal of human ADH1B gene in Tibet [Електронний ресурс] / [Y. Lu, L. Kang, K. Hu та ін.] // PubMedCentral. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3528464/

One thought on “H7b – індоєвропейські міграції в країни Далекого Сходу, Тибет та Індію, а  також вікінги Фінляндії та Швеції 

  • 04.09.2022 о 19:58
    Permalink

    В хорватів домінуюча гаплогрупа І2, а яка домінуюча гаплогрупа в бойків?

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »