Нарубки щодо етимології слів з коренем  “сак” (саки) та “скит” (скіф) в контексті термінів «сокира» та «стріла»

Скіф або Скит – scyt – стрілець, а Сак (sag) – той, що ріже, січе.

• SKYTten в скандинавських мовах: шведською, данською, норвезькою (“стрілець”)
• Skjuta (skjota) з давньоскандинавської мови «стріляти, швидко рухатися» походить від від кореня PIE*skeud- «стріляти, ганяти, кидати»
• Skundate в санскр. –  «поспішає»;  в праукраїнській  –   skydati – «скидати», «кидати»;  в литовській – skudrus «швидкий, спритний
• SAGitta латиною  (« стріла »)

            “САГаріс” – скіфська СОКира – старогрецька “σάγαρις”
Походить з давньоіндоєвропейського, праукраїнського кореня “сек – sec” – різати, сікти,  SECYRA  –  СОКИРА, пракельтського «seg (-ir, ur) – сокира», давньогерманського ” Sag” – різати.

• Давньогерманське ” Sag” – різати.
• Сакси, саксонці  – Saxons (german «Sachsen», old english «Seaxan») – це воїни з короткими мечами. Одне з давніх германських племен, які в V ст. разом з англами і ютами переселились на Британські острови.
• Seax – назва  старосаксонського короткого однолезового меча, кинджала.
• Фінське sax set – ножиці.
• Saqur – прийшло в арабську мову Марокко, Алжиру та навіть в єгипетський арабський, як “Тесла” І “топірець”
• aiZKoRA в мові басків “СоКиРА”
• В латинську мову securis – сокира, в іспанську та протобританську segur, у валійську segir (Півд.Уельс) – від кельтів.

            В імперії Ахеменідів термін “Сака” означало “йди, кочуй” І  використовувався стосовно номадів Центральної Азії, які носили короткий акінак, або сокиру.
Грекомовні автори акінаками називали скіфські короткі мечі.

            Перси, мідійці – іраномовні, тобто арійськомовні, як і частина наших скіфів.

            Мова частини скіфів та саків могла належати до первинного відгалуження індоіранського (індоарійського) континууму, який почав формуватись на нашій землі, ще до появи авестійських аріїв на Іранському плато, індоарійців в Індії, мітанійських аріїв в Месопотамії. Її поширення на схід корелює з міграціями носіїв R1a M417 (зокрема – Z645, z93, z94) з європейської культури шнурової кераміки, та пізніше – центральноазійської андронівської.  Потім на скіфських діалектах розмовляли різні сарматські племена. Скіфські та сакські діалекти могли значно відрізнятись, як між собою, так і від інших іранських (в мовознавстві слово-синонім “арійських”) гілок.

            Спільна мовна єдність італійської, кельтської, германської та, ймовірно, балто-слов’янської,  існувала,  трохи раніше, ніж протоіндоіранська. Тому паралелі зі санскритом знаходять не тільки в українській мові, але й, наприклад, у литовській.

            Отже, термін з коренем “сак” прийшов з праукраїнської, пракельтської, праскіфської,  прагерманської, праіндоєвропейської мови, як у Європу, так і в Азію, зокрема,  проник у санскрит.

            Цікаво, що тлумачення терміну  «Saka» та  «Saga»  НЕ завжди пов’язують з санскр. Śakya (шак’я) –  «здатний, вмілий», індоєвропейським (протогерманським) словом sag – різати, скіфським «сагарісом» – сокирою, або з осетиським sag, Saka – олень, казахським «сакши» – охоронець, а в східних Proto-Transeurasians мовах  з процесом ФЕРМЕНТАЦІЇ. Не забувайте, що цей термін є запозиченням в прамонгольські та пратюркські мови від скотарів степу, а не навпаки.

Proto-Japonic *saka – ‘to ferment, be in heat, bloom’ (saka- ‘бродити, бути в теплі, цвісти’,  sake ‘саке, рисове вино) 

Proto-Mongolic *saga – ‘to ferment; to reduce (food); to milk’ (сага-заквашувати;  зменшувати (харчування);  доїти’) 

Пракорейська *sak – ‘бродити, гнити’

Sak – ‘бути повністю ферментованим, старіти, згасати (від гніву), пом’якшуватися, згасати.

А в тюркських мовах цей термін набув значення “доїти тварину” І чомусь “добувати мед”… 

Пратюркське *sag-to milk;  витягувати.Saɣ – ‘доїти (тварину)’,  руно, псувати;  добувати мед з вулика;  

Походження тюркських мов і до чого тут скіфи, саки, гуни та авари?

Читайте також…