ДНК – шлях в історію. Кроманьйонець – наш найдавніший предок

23.04.201922.10.2022 Галина Водяк

Оскільки термінологія, яка стосується Y-хромосомного і мтДНК походження людини, а в контексті даного тексту – генезизу європейця і українця, не сприймається більшістю читачів, я змістила цей блок в кінець тексту. Ті, кому це цікаво і зрозуміло – знайдуть.

Походження людини до сьогодні має три основних версії: перша – ми нащадки архантропів, мавп, земноводних … ну і так далі аж до інфузорії туфельки і космічного вибуху, друга – людина експеримент прибульців, третя – Бог створив нас з праху земного.

Кроманьйонці є першими відомими представниками Homo sapiens у Європі. Якщо неандертальця заведено вважати ймовірним наступником гейдельберзької людини, то з кроманьйонцем не все так просто. Він, точно, не походив від неандертальця. Мав більший від нас об’єм мозку і міцнішу будову тіла. Всі інші риси відповідають людині сучасної анатомії:

високий закруглений череп;
лоб, чітко прямий по вертикалі;
відносно невеликі надбрівні дуги;
більш пласке, мало прогнатичне обличчя;
косисте підборіддя, що видається дещо вперед;
високий зріст, струнка статура.

Але не анатомічні риси є основними в означенні людини сучасного типу, а здатність творити і мислити. Власне в цьому полягає теза, що Бог створив нас по своїй подобі.

Перший череп пізньопалеолітичного європейця було знайдено в гроті Кро-Маньйон у Франції. В нашій науці цього “гомо сапієнс” називають “кроманьйонець”.
Фаза активного розселення кроманьйонця в Європі припадає на період 40 000 років до н.е. – 12 000 років до н.е.
Найдавніші сліди людини кроманьйонського типу знайшли в Африці та датують їх 120 000 років тому.

Зауважу, що особи подоби кроманьйонця в Африці та неандертальці в Європі жили в один проміжок часу. Але перший був Homo sapiens, а другий – вже давно не мавпа, але й не людина. Цікаво, що в Азію “кроманьйонці” потрапили 92 000 років тому, раніше ніж неандертальці (60 000 років тому). І лише 45 – 40 000 років тому кроманьйонці поширились у Європі.

Проведені в попередні роки дослідження переконували, що між неандертальцем і кроманьйонцем, що жили поруч, не відбувалось метисації. Але наука не стоїть на місці. Шведський професор, спеціаліст по еволюційній генетиці, Сванте Паабо розшифрував геном неандертальців і знайшов переконливі докази, що вони змішувалися з людиною розумною. Тільки запитання, де, коли і як часто? Певні репродуктивні бар’єри все ж таки існували. Але оскільки заведено вважати, що 650 тис. років тому у нас з ними були спільні мама й тато, то шанс на запліднення від такої «пізньопалеолітичної любові» був. Тільки кохання це спрацювало лише в одному напрямку «вони – нас». Адже в неандертальців слідів схрещування з людиною не знайдено. Про це в статті «В геномі неандертальців не виявили слідів сучасної людини. А що у нас?» У африканців взагалі відсутній геном неандертальця, а от у європейців і азіатів від 1% до 4%. Згідно з деякими гіпотезами, поодинокі випадки схрещування людини з неандертальцем могли відбутись не раніше 40 000 років тому. Найновіші дані свідчать про те, що в сучасній історії людства домішок неандертальців мав місце не менше трьох разів.[1] Одним словом, все ж таки спарували віслюка з кобилою.

Тобто, вчені визнають, що від контактів неандертальця з кроманьйонкою, могло з’явитись потомство. Звідки ж взялись ті 4% спільного геному і здатність до репродукції цих двох видів? Ось тут ми зустрічаємо різні міркування, що у них, начебто був спільний давній предок кілька сотень тисяч чи мільйонів років тому. І дехто в тих роздумах доходить аж до шимпанзе. Тоді в рамках такого алгоритму можна зайти ще далі. Всім відомо, що однією з перших життєвих форм на Землі були бактерії, які з’явились 3,8 мільярда років тому. Аж 37% генів людини походять саме від них, або такі, як у них. Тоді що? Вважати бактерії нашим спільним предком?

Вчені з університету штату Меріленд з’ясували, що бактерії не просто здатні обмінюватись генетичним кодом з людиною, а займаються цим успішно. Фрагменти бактеріальних ДНК зустрічаються в геномі приблизно у кожного третього землянина.

Тому в цій ситуації історикам-еволюціоністам треба звернути увагу на таке науково визнане явище, як горизонтальне перенесення генів. Це передача генетичної інформації не від предків до нащадків, а від одного організму до іншого, що не є нащадком першого. Горизонтальне перенесення генів при зародженні життя на Землі могло бути домінантним процесом передачі генів.

Дослідження Алістера Кріспа, дослідника Кембриджського університету, підтвердило походження через горизонтальне перенесення генів і виявило 128 раніше не визначених чужорідних генів в геномі людини.

Отже, уява про те, що еволюція живих істот залежить виключно від генів, які передаються тільки з покоління в покоління, не є вірною.

Тому я не хочу і не буду шукати спільних предків людини з неандертальцем, а тим паче з шимпанзе, доки всі ці теорії не перетворяться в аксіоми.

Сьогодні зрозуміло тільки одне – неандертальці та сучасні люди виникли незалежно один від одного, перші – 500 тис.років тому, а другі – 200 тис. років тому. Все решта – гіпотези. Як і те, що в сучасних людей і неандертальців не раніше ніж 600 тис. років тому був спільний предок, так і можливість метисації між цими двома видами 100-50 тис. років тому.

Читайте на сайті «Які хвороби ми успадкували від неандертальців?»

На цьому завершимо тему гібридизації та повернімось безпосередньо до нашого найдавнішого предка.

Кроманьйонці були людьми високого зросту (180-170 см) з крупними рисами широкого обличчя, стрункі, міцної статури, мали витягнутий череп і чітке, злегка загострене підборіддя, яке надавало нижній частині обличчя трикутної форми. Ніс помітно видавався вперед, а високий лоб був округлої форми. Подібний тип зараз часто зустрічається на Балканах і Кавказі. Будова носогорла свідчить про майстерність розмовляти. Вважається, що вік кроманьйонця не перевищував 40 років. Для жител використовували печери, землянки, стовбури великих дерев. Жили родовими общинами по 20 – 40 чоловік. Великими поселеннями стали жити лише 10 000 років тому в теплому поясі Близького Сходу, де зародилось землеробство. Не відзначались багатодітністю, як і сучасні європейці. Подібні до європейських кроманьйонців люди жили в Африці та Азії. Вже тоді між ними були расові розбіжності. 14-12 000 років до н.е. сапієнс заселили Північну і Південну Америку (більш ранніх слідів на цьому континенті немає).

Кроманьйонці були вмілими художниками. Про це свідчать розписи печер 30-40 000 років тому, що належать до Оріньякської культури. Крім розписів є знахідки скульптур з глини. Їм навіть приписують певні релігійні уявлення. Крім того, вони вміли використовувати природні фарбники і окиси металів.

Археологічні дослідження показують, що вже 20 000 років вони масово розселились на території Європи та України зокрема.

Варто коротко розглянути найбільш відомі знахідки, які належать до цього періоду та представляють культуру кроманьйонців.

В с.Брасемшон в Західній Франції – датується 25 000 років тому, знайдено мініатюрна голівка з бивня мамонта, численні жіночі зображення з акцентом на груди і лоно. Очевидно був поширений культ жінки. Цікаво, що на зображеннях жінки були вбрані, а на головах мали капелюшки. Отже, одяг з’явився не в мисливців і збирачів 5-10 000 років тому, а набагато раніше 30 000 років тому з мотузок і шнурків.
Мізинська стоянка – в с.Мізин Чернігівської обл. – датується 15 000 років тому. Прославилась стоянка знахідкою єдиних у всій тогочасній Європі музичних інструментів (своєрідні костаньєти доби палеоліту разом з графічними нотами). Сам музичний інструмент, на жаль, вивезли до Росії в період СРСР. На цій же стоянці знайдено унікальні статуетки прадавнього божества Жінки-матері. Жили мізинці в дерев’яних кругоподібних юртах площею приблизно 20 м.кв., утеплених шкірами тварин.
Кирилівська стоянка – в місті Києві на Подолі – датується 25 000 років тому. Відкрита і досліджена Вікентієм Хвойкою. Стоянка є аналогом Мізинської стоянки.
Межиріцька стоянка – в с.Межиріч Канівського району Черкаської обл.. в межиріччі річки Рось і її притоки Росава. – датується 15-17 000 років тому. Знайдена найдавніша мапа зображена на бивні мамонта.

Кроманьйонці ховали покійника в позі ембріона і давали в останню путь одяг, зброю, їжу, прикраси. Мертвих засипали криваво-червоною вохрою.

Демографічний вибух припадає на період їх широкого розселення у світі 40 000 років тому. До того часу сліди цих сапієнс зустрічаються рідко та розрізнено. Причини цього слід вияснити…

Пізньопалеолітичну людину можна схарактеризувати такими досягненнями: становлення мовлення, формування релігійних уявлень, розвиток художньої творчості, деякі технічні досягнення (наприклад, винахід лука).

Сучасні ДНК дослідження дали можливість прийти до певних висновків про походження людини, міграційні процеси на шляху освоєння континенту:

Кроманьйонець (умовна назва анатомічно сучасної людини Homo sapiens sapiens) є предком всіх сучасних людей , які з’явились в Східній Африці приблизно 100 000-200 000 років тому.

50 000-60 000 років тому вони мігрували з Африки на Аравійський півострів і з’явилися в Євразії. Одна група швидко заселила узбережжя Індійського океану, а друга мігрувала в степи Центральної Азії і стала предком монгольських народів та більшої частини близькосхідного і північноафриканського населення.

Міграція від Чорного моря до Європи почалася приблизно 45 000 років тому, ймовірно, через Дунайський коридор. 20 000 років тому вся Європа вже була заселена.

Археологічні культури, якими представлені кроманьйонці та генетичні витоки європейців та українців в тому числі:

Прото-оріньяцька культура – археологічна культура кам’яної доби у Східній Європі, датується 47 000 – 43 000 років тому. Гаплогрупа індивідуумів – «F». Це найдавніші європейські кроманьйонці. Практично всі люди за межами Африки, а саме 90% сучасного чоловічого населення планети сходять по чоловічій лінії до стародавньої гаплогрупи F . Вона могла виникнути в Індії, Північній Африці, Леванті або на Аравійському півострові близько 50000 років тому. Іноді вважають, що гаплогруппа F представляє «другу хвилю» експансії з Африки, а потім назад в Африку вже у вигляді дочірніх гаплогруп J, R1b, T.
Y-хромосомна гаплогрупа F спочатку була визначена в індивіда Oase 1 з румунської печери Пештера-ку-Оасе , що жив 40 тисяч років тому[2], але у 2016 році визначили нижчу y-хромосомну гаплогрупу NO (K2а). Цей індивідуум був наслідком гібридизації неандертальця з кроманьйонкою. Вчені виявили, що орієнтовно 6–9% геному індивідуума Oase походить від неандертальця, більше, ніж у будь-якої іншої сучасної людини, що прослідковується до теперішнього часу. Однак, людина Oase не поділяє більше алелів з сучасними європейцями, що свідчить про те, що населення Oase не сприяло істотному розвитку пізніх людей в Європі. Ця ж гаплогрупа F була виявлена у верхньопалеолітичній стоянці Dolní Věstonice в Чехії (30 000 років до н.е.).
Серед сучасних репрезентативних європейських гаплогруп найстаршим безпосереднім нащадком кроманьйонця є представники Y-хромосомної гаплогрупи «I» (вийшли з загальної гілки IJ * близько 43000 років до н.е.). Вони, як ніхто, мають право називатись корінними європейцями, адже їхній спільний предок тут народився і нікуди з Європи не тікав ще від часів мисливців на мамонтів і до сьогодні. В українців «I» від 20 до 30%.

Материнські лінії:

Генетичні дослідження мітохондріальної ДНК людини (мтДНК) показують, що всі сучасні не африканці належать до двох базальних гаплогруп мтДНК «M» і «N» (спільний предок жив 55 – 45 тисяч років тому), з подальшою втратою М у сучасному популяційному родоводі європейців, хоча часто сьогодні зустрічається в азіатів, австралійців та корінних американців.[3] Але є одна етнографічна група в Європі, яка зберегла цей генетичний маркер ще від часів кроманьйонців. І це наші Лемки. У них рідкісна пізньопалеолітична гаплогрупа мтдДНК «М» зустрічається на рівні 5%, що для цієї родової гілки багато. Її представники прийшли в Європу разом з мисливцями – збирачами 35-30 000 років тому з Азії.
Також по материнських лініях виявлено мтДНК U5, U8c – європейські нащадки мтДНК «N».
Гаплогруппа U зустрічається приблизно у 11% корінних європейців і утримується, як найстаріша материнська гаплогрупа, поширена в цьому регіоні. Гаплогрупа U була панівним типом мітохондріальної ДНК (mtDNA) в Європі перед поширенням сільського господарства та до індоєвропейської експансії. Серед українців мтДНК 20%.

Оріньяцька культура — археологічна культура раннього етапу пізнього палеоліту, названа за розкопками в печері Оріньяк у Південно-західній Франції, датується 33 000-19 000 до н. е., в інших країнах Європи – 40 000-21 000 до н. е.
Представники культури антропологічно належали сучасному білому населенню Західної Європи та визнані, як кроманьйонці, або homo sapiens. Хоча в той самий час в Італії знайдені залишки двох негроїдних людей (Гримальдійська культура). Вони не були схожі на кроманьйонців, або неандертальців, але можливо були новим варіантом контакту двох типів палеолітичних людей. Знахідки людей негроїдної раси того часу в період співіснування кроманьйонців та неандертальців виявлені в Португалії та на Дону.
Оріньяцькі європейці належали до гаплогруп CT, C1a, C1b, I.
Оріньяцька культура мисливців потрапила в Україну з Балкан. Представлена стоянками в Причорномор’ї, Криму (Буран-Кая, 32 000 років до н.е.) та Чернігівській області (Журавська стоянка, 12000 років до н.е.).
На території України досліджено кількасот стоянок, віднесених до часів пізнього палеоліту. Найвідоміші з них розташовані в селах Мізин на Чернігівщині, Добраничівці на Київщині, Вороновиці на Дністрі. Знаною є й Кирилівська стоянка в Києві.

Археологічних і антропологічних матеріалів по ранніх етапах розвитку людини в Україні мало. Генетика проливає промінчик світла на цю тему. Карпати були одним з льодовикових притулків для людства та центром наступного розселення в Східній Європі. Етнографічні групи лемків і гуцулів по мітохондріальній ДНК належали переважно до генетичних груп, які асоціюються з палеолітичним європейським походженням (до 50%)[4], щоправда, я нарахувала біля 30%. Не знаю, чи варто в цей перелік враховувати представників мтДНК «Н». Вони ще не були землеробами, але й не належали до найстарішого населення Європи, як, наприклад, представниці материнської лінії “U”. 25000 років тому мтДНК “Н” – ще в Західній Азіїї, 13 000 років тому – на Півдні Європи, але майже відсутня серед мисливців-збирачів європейського світу, а вже в неоліті з’являється з’являється у нас в Трипільській культурі (H1b) та культурі Середнього Стогу (H2a1a).

Домінантна материнська генетична группа «Н» (в гуцулів – 50%, в лемків – 32%, в бойків – 20%, в Україні – 42%, в Європі – 40-45%) відноситься до місцевого, донеолітичного варіанту[5]. Ймовірно, прийшли до нас ще до сільськогосподарської експансії, в період мезоліту 12 000 років до н.е. з Близького Сходу.

Палеолітичні материнські групи лемків: U – 7.5%, I – 11.3%, М – 5.7%, R – 1.9%, W – 3.8%, X – 1.9%, N – 0%.

Палеолітичні материнські групи бойків: U – 15.8%, I – 0%, М – 0%, R – 5.3%, W – 5%, X – 0%, N – 5%.

Палеолітичні материнські групи гуцулів: U – 15.%, I – 0%, М – 0%, R – 5.3%, W – 0%, X – 2,6%, N – 5.3%.

Палеолітичні материнські групи українців: U – 20.4.%, I – 0%, М – 0%, R – 0%, W – 1.9%, X – 1,9%, N – 0%.

Джерело (табл.) : A. Nikitin, I. Kochkin, C. Jun та ін. 2009. “Mitochondrial DNA Sequence Variation in the Boyko, Hutsul, and Lemko Populations of the Carpathian Highlands”

Мітохондріальні гаплогрупи Бойків, Лемків і Гуцулів

Згідно з даними дослідника Іоана Матієсона гаплогрупи європейських мисливців на мамонтів Y-хромосомна «I» та мтДНК «U» на території сучасної України переважали аж до часів неоліту, принаймні така генетична картина панувала від 5000 років (Василівка, Дереївка, Вовніги, Вільнянка) до н.е. до 3000 років до н.е.(в культурі Кулястих Амфор). Те ж саме бачимо в мезоліті 8000 років до н.е. в поселенні Василівка. Див. Таблиця стародавніх гаплогруп Європи.[6] Сьогодні носіїв Y-хромосомної гаплогрупи «I» в Україні від 20% до 30%, а мтДНК «U» ще менше – від 15% до 20%. Їх витіснили «Н» десь на початку неоліту, найімовірніше, представниці цієї гаплогрупи успішніше пережили останнє зледеніння в епоху голоцену 12000 років тому. В сучасній європейській статистиці мтДНК «Н» найбільше присутнє в гуцулів і басків, а найменше в бойків і лемків.

На кроманьйонцях палеоліт закінчився (12 000 років до н.е.), нікуди вони не поділись, просто від часів мезоліту цього Homo sapiens, нарешті, почали називати людиною.

Довідкова інформація по гаплогрупам з Eupedia [7]

Палеолітичні Y-хромосомні гаплогруппи за хронологічним періодом

Прото-Оріньяцька культура (47 000 – 43 000 років тому; Східна Європа): F
Оріньяцька культура (від 43 000 до 28 000 років тому; уся Європа, вільна від льоду): CT, C1a, C1b, I
Граветтська культура (31,000 – 24,000 років тому; вся Європа без льоду): BT, CT, F, C1a2
Солютрейська культура (від 22,000 до 17,000 років тому; Франція, Іспанія):?
Епіроватська культура (від 22000 до 8000 років тому; Італія): R1b1a
Мадленська культура (від 17 000 до 12 000 років тому; Західна Європа): IJK, I
Епіпалеолітична Франція (від 13000 до 10000 років тому): I
Азильська культура (від 12000 до 9000 років тому; Західна Європа): I2

Палеолітичні мітохондріальні гаплогруппи за хронологічним періодом

Прото-Оріньяцька культура (47 000 – 43 000 років тому; Східна Європа): N, R *
Оріньяцька культура (від 43 000 до 28 000 років тому вся Європа, вільна від льоду): M, U, U2, U6
Граветтська культура (31,000 – 24,000 років тому; вся Європа без льоду): M, U, U2’3’4’7’8’9, U2 (x5), U5 (x5), U8c (x2)
Солютрейська культура (від 22,000 до 17,000 років тому; Франція, Іспанія): U
Епіроватська культура (від 22 000 до 8 000 років тому; Італія): U2’3’4’7’8’9, U5b2b (x2)
Магдаленська культура від від 17 000 до 12 000 років тому; Західна Європа): R0, R1b, U2’3’4’7’8’9, U5b (x2), U8a (x5)
Епіпалеолітична Франція (від 13000 до 10000 років тому): U5b1, U5b2a, U5b2b (x2)
Епіпалеолітична Німеччина (від 13000 до 11000 років тому): U5b1 (x2)
Культура Азилю (від 12000 до 9000 років тому; Західна Європа): U5b1h
Прото-Оріньяцька культура (47 000 – 43 000 років тому; Східна Європа): N, R *
Оріньяцька культура (від 43 000 до 28 000 років тому вся Європа, вільна від льоду): M, U, U2, U6
Граветтська культура (31,000 – 24,000 років тому; вся Європа без льоду): M, U, U2’3’4’7’8’9, U2 (x5), U5 (x5), U8c (x2)
Солютрейська культура (від 22,000 до 17,000 років тому; Франція, Іспанія): U
Епіроватська культура (від 22 000 до 8 000 років тому; Італія): U2’3’4’7’8’9, U5b2b (x2)
Магдаленська культура від від 17 000 до 12 000 років тому; Західна Європа): R0, R1b, U2’3’4’7’8’9, U5b (x2), U8a (x5)
Епіпалеолітична Франція (від 13000 до 10000 років тому): U5b1, U5b2a, U5b2b (x2)
Епіпалеолітична Німеччина (від 13000 до 11000 років тому): U5b1 (x2)
Культура Азилю (від 12000 до 9000 років тому; Західна Європа): U5b1h

Галина Водяк (Halyna Vodiak)

[1] Excavating Neandertal and Denisovan DNA from the genomes of Melanesian individuals [Електронний ресурс] / Benjamin Vernot, Serena Tucci, Janet Kelso та ін.] // Science. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://science.sciencemag.org/content/352/6282/235.

[2] An early modern human from Romania with a recent Neanderthal ancestor [Електронний ресурс] / Qiaomei Fu, Mateja Hajdinjak, Oana Teodora Moldovan та ін.] // Nature volume 524, pages 216–219. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nature.com/articles/nature14558#tables.

[3] Pleistocene Mitochondrial Genomes Suggest a Single Major Dispersal of Non-Africans and a Late Glacial Population Turnover in Europe [Електронний ресурс] / Cosimo Posth, Gabriel Renaud, Alissa Mittnik та ін.] // Cell. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960-9822(16)00087-7.

[4] Никитин О. ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ИСТОКИ УКРАИНСКОГО НАРОДА [Електронний ресурс] / О. Никитин, Г. Бердышев // Происхождение языка и культуры: древняя история человечества, Том 2, № 3, стр. 40–44. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://publishing.socionic.info/index.php/language/article/download/201/64

[5] Nikitin A. The Genetic Roots of Tripolians: Summarizing Eight Years of Research / Alexey Nikitin. // Stratum plus. – 2014. – №2. – С. 303–307.

[6] Mathieson I. Mathieson_et_al_2017_samples_V2 [Електронний ресурс] / Iain Mathieson // Таблиця стародавніх гаплогруп Європи. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1oeA1S2Dc-YFuwo9p1D1h4sstx_upPFkqRRdcLORnj-c/edit#gid=1261376483.

[7] Prehistoric European DNA : mtDNA & Y-DNA haplogroup frequencies by period [Електронний ресурс] // Eupedia – Режим доступу до ресурсу: https://www.eupedia.com/europe/ancient_european_dna.shtml.