У пошуках джерел походження топонімів Ур та Урич зі скельним городищем в українських Карпатах

19.07.202226.09.2024 Галина Водяк

Українські Карпати завжди дивували мене строкатістю різноманітних топонімів. Інколи наважуюсь їх тлумачити.

В процесі дослідження походження басків та їх мови, випадково натрапила на цікавий термін «Ур», що мовою евсквара означає «вода». Чомусь згадалось Сколівське село Урич в українських Бескидах зі скельним городищем Тустань, яке дістало свою назву від річки «Уріч», що витікає з заповідника. Сьогодні цю річку у Львівській обл.. називають «Уричанка». Звісно, етимологічні словники виводять цю назву не від основи «Ур», а від слова «річка». Тому, мої міркування сприймайте не більше, аніж цікаве спостереження.

Чому я вважаю допустимим будувати якісь етимологічні мости між Карпатським регіоном і країною Басків? Все банально просто. Баски по чоловічій лінії є нащадками пракельтів бронзової доби, а також безпосередньо кельтів залізної доби, що маркується аутосомними даними та певним гаплотипом, або гілкою їх Y-хромосоми. І перші і другі мали безпосередній зв’язок і вплив на Прикарпатський регіон.

В контексті даної теми варто також зазначити, що відомий український археолог Лариса Крушельницька виявила сліди перебування кельтів в околицях Урича, провела паралелі з гальштатською культурою, а в сусідньому селі Сопіт – з більш ранньою культурою Урнфільд, або полів поховальних урн. І перша і друга культура пов’язана з кельтами.

Хоч і не всі R1b P312 зберегли свою кельтомовність, але якусь лексичну спорідненість можна шукати усюди, куди масово мігрували її носії. Наприклад, в країну Басків носії R1b P312 (R1b1a1a2a1a2c в 17-13 ст. до н.е. Araba/Álava, Basque Country; Н7 в місті La Hoya – IV ст. до н.е.) індоєвропейську мову так і не принесли, а прийняли говірку колишніх анатолійських неолітичних фермерів, які 7000 років тому прибули в Європу та до Іберії. Сучасні баски є нащадками тих людей, які жили там у залізному віці. Їх предки прийшли в бронзову добу з індоєвропейськими мігрантами з Понто-Каспійських степів і з другою хвилею (40% мігрантів) періоду залізної доби з Центральної Європи. Пізніші міграції з території Римської імперії в напрямку Іберійського півострова та мусульман ніяк не вплинули на їх генофонд[1]. В контексті терміну «Урич» та мови басків, яку називають Euskara, мене зацікавили деякі терміни:

«Ур» – вода з численними назвами річок та приток в країні басків (Урола , від ur ola «хижина води»,
Уробі , від ur hobi «водяна нора»,
Ур-Гайца (Ургатха) «небезпечний потік»,
Ур Она (Uroneko erreka) «добра вода»,
Ur Xuria (Urtxuria) «біла вода»,
Ur Beltza, Ur Beltxa «чорна вода»,
Урепель «тепла вода»,
Село «УркуРай».

Крім, цього корінь «ур» в багатьох мовах пересікається зі словом «тур» – «зубр», зокрема, в латинській: ūrus (οὖρος), каталонській: ur, італійській: uro, польській : tur, латвійській: taurs.

З давньогрецької Οὔριος – Oúrios – вітер (800 – 600 до н.е. , Гомер , Одіссея 11.11 .ἴκμενον οὖρον – попутний вітер).

Одним словом, «Ур» – це бУРхлива стихія води та вітру, втіленням якої був дикий тУР. Але чомусь термін «УРаган» вважають запозиченням від імені Бога вітру, бурі та вогню «Hurakan» у індіанських племен майя. Те що в них зветься ураган, у нас звучить, як бУРя.

Ну і звісно, як оминути в цьому контексті пантеон Богів часів Гесіода, Геродота і Платона.

Афродіта Уранія (давньогрецьке Ἀφροδίτη Οὐρανία) – цариця небес, Богиня краси та любові, яка народилась без матері з морської піни від Бога Урана.

Уран (давньогрецьке Οὐρανός) – Бог, який уособлює небо, чоловік Геї – Богині Землі, які породили покоління Титанів. Мовознавці етимологічну основу звели до спільного індоєвропейського слова *ṷérs- «дощувати, зволожувати», адже Бог неба є володарем дощу.

Отже, Боги неба, в назві яких основа «Ур», є також повелителями води.

Найцікавіше, за Гесіодом ( давньогрецький поет VIII —VII ст. до н.е.) Гея породила довгі пагорби [Οὔρεα], витончені пристановища богинь Німф , які живуть посеред долин між ними.

Ось так, стихія «Ура»: «безсмертних Богів, які існують вічно, тих, що були народжені Землею, зоряним Небом і похмурою Ніччю і тими, що солоне Море породило» (Гесіод, Teogonia 104), залишила про себе згадку в численних топонімах у світі. Про давність термінів з основою «Ур» можна тільки здогадуватись. Адже, шумерське місто-держава в сучасній Месопотамії (3 тис. до н.е.) також називалось «Ур», назва якого походить від якогось Божества. Але шумери в Карпати та в Країну Басків не приходили. Тому коріння «Ур» треба шукати глибше.

Автор: Галина Водяк

Додаткова інформація зі словника гідронімів України (В.П. Непокупний, О.С. Стрижак, К.К. Цілуйко, 1979)[2]:

Річки України – Ур:

Уразова, -ої, ж.; р., л. Осколу, л. Сіверськ. Дінця, п. Дону (К БЧ , 73; КРУ, 144; 1708, Б В, 265; «на р. Уразе* (1760, Кордт, № 27—28); Урази— «верх Уразові* (1570, РК, 234).

Уразова, невідм.; р., л. Бельбеку бас. Чорн. моря; Зеленівськ. с/р Бяхчисарайськ. р-ну Кримськ. обл. (ОАІМ)

Урвихвіст., -хвоста, ч.; pp.: 1) л. Сіверськ. Дінця, п. Дону; м. Ізюм Харківськ. обл.; Урвихвостъ (1863, ВТКХГ; Машт., Дон, 51); 2) л. Сквирки, л. Росі, п. Дніпра; Київська обл.; Урви-Хвостъ (Машт., Дн., 54); 3) стр., с. Юрівка Києво-Святошинськ. р-ну Київськ. обл.; Урвихвостъ (Похил., 23; Похил., УКР, 93).

Урдянець, -нця, ч.; потік, л. Кісви п. Тиси л. Дунаю; с. Косівська Поляна Рахівськ. р-ну Закарпатськ. обл.; Урд’ін’ец (1972, МЕ); 30-і pp. XX ст., Unienec, Урдинець (Wiesner, 38, 64); пор. плн. Вурда, Урда (Петров, 10, 22)

Урив, -у, ч.; потік, п. рук. Лімниці п. Дністра; між рр. Чечва і Селянка; Урйв (КРУ, 38); Урывъ (Машт., ДБ, 16); Uryw, Uhryw (SG, X II, 822); Івано-Франківська обл.

Урицький, -ого, ч.; потік, с. Уріж Дрогобицьк. р-ну Львівськ. обл. (ОАІМ).

Уріч, -а, ч.; р., л. Стрия п. Дністра» с. Урич Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.’* 1564, «przi potoku… Vrzecz.., wiesz.. Vrzesz» (Жерела, I, 195, 204); Urycz (SG, X II, 821); Урычъ (Машт., Д Б, 9); 1900, Урич (Жерела, III, 538); ‘Ур’іч; Уріцький, Урічанка, Урицький (ОКІМ).

Уркуста, -й, ж.\ р., п. Чорної бас. Чорн. моря; Орлинівськ. е/Р Балаклавськ. райради м. Севастополь Кримськ. обл. (ГЕ, 110, 112); пор. Уркуста, суч. с. Передове тієї ж с/Р (ОАІМ).

Урля, -і, ж.; р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Машт., Дн., 164); Баранівськ. р-н Житомирськ. обл.; пор. с. Вірля того ж р-ну.

Урсоя, -ої, ж.; потік, л. Фрасинищу п. Какача л. Серетелю п. Малого (Білого) Серету п. Серету л. Дунаю (Карп., Серет, 94); с. ІжівіХі Сторожинецьк. р-ну Чернівецьк. обл.; 1855, Ursoja; Урсоя, Урсойя (Карп., 196.; Карп., Ром., 160).

Список джерел:

[1] The genomic history of the Iberian Peninsula over the past 8000 years [Електронний ресурс] / [I. Olalde, S. Mallick, N. Patterson та ін.] // PubMedCentral. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6436108/

[2] НЕПОКУПНИЙ А. Словник гідронімів України / А. НЕПОКУПНИЙ, О. СТРИЖАК, К. ЦІЛУЙКО. – Київ: Наукова Думка, 1979. – 784 с. – (АКАДЕМІЯ НАУК УРСР ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ УКРАЇНСЬКА ОНОМАСТИЧНА КОМІСІЯ).