Елітний воїн 13 ст. з Луцького замку (Україна) або Волинський князь Ізяслав Інґварович – мтДНК H7

Ця стаття є III частиною дослідження про міграції носіїв материнської лінії Н7 під назвою «Гаплогрупа мтДНК H7 – я, етруски, кельти, євреї та Руський князь» .

            Оскільки гаплогрупа моєї бабусі, яка успадковується по прямій жіночій лінії, збігається з підгалуззю мтДНК – Н7 елітного воїна з Луцького замку в Україні, якого заведено вважати князем Дорогобужа з дому Волинських Мономаховичів, Ізяславом Інґваровичем (1199 – 1223 рр.), я вирішила більш детально дослідити це питання.

            Материнська гаплогрупа мтДНК Н7 зародилась 8000 років до н.е.  В неоліті Близького Сходу я її не знайшла, а на дні допотопного Чорного моря ніхто й не шукав. Натомість різні її лінії в 6-4 тисячолітті вже були присутні в Хорватії, Болгарії, Німеччині та Швейцарії. В 3 тисячолітті вони (мтДНК Н7) з’являються на генетичній мапі на території сучасної Польщі у культурі шнурової кераміки в парі з представниками чоловічої гаплогрупи R1a – M417 (xZ645). Тому поява Н7 на території України у складі тієї ж культури шнурової кераміки або бойових сокир могла бути цілком закономірною. Проте, поки у нас немає досліджених зразків за цей період, окрім узагальнених висновків про походження цієї культури (CWC) з території Украни[1]. Зауважу, що навіть у Чехії разом з появою представників культури шнурової кераміки, генетики простежують в бронзову добу вперше появу  степового походження, а 50% жінок походили з-за меж Богемії. (L.Papac 2021).

             Отже, воїн з елітного поховання з Луцького замку, або ймовірний волинський князь Ізяслав Інґварович мав місцевий східноєвропейський родовід, не тільки по батьківській, а можливо, й по материнській лінії. Проте, все ж деякі материнські  мтДНК Н7 траплялись саме серед вікінгів Данії, Норвегії та Швеції (див.табл.).  Без деталей гаплотипу  Н7, конкретного відгалуження його мтДНК, важко відповісти, чи мати цього аристократа  була з місцевих прикарпатських  давніх родів, чи з прийшлих скандинавів.

            Ізяслав Інґварович (119? – 1223 рр.) – український (руський) князь Дорогобужа, з дому Волинських Мономаховичів, троюрідний брат короля Данила Романовича. Загинув в боях проти ординців на річці Калці (Донецької обл..Україна). Князівську гробницю виявили під склепінням церкви замкового храму в Луцьку. Генетики визначили по Y-ДНК – R1a М 458 (Z 282 L1029>YP593) або (R1a1a1b1a1a1c1), яка не є характерною для Скандинавії. Материнська лінія цього аристократа мтДНК – Н7.  

            Гаплотип князя по чоловічій лінії R-YP593 сьогодні поширений серед українців, поляків та білорусів. Представника цієї гілки також виявили на середньовічному цвинтарі 13 ст.  Центральної Німеччини, в регіоні Саксонія-Ангальт (зразок KRA009)[2].        Материнська лінія князя (мтДНК – Н7) могла бути як місцевого походження з території України та Польщі, так і з країн, яких пов’язують з  вікінгами.  Для прикладу, внесок вікінгів у генофонд Польщі генетики оцінюють на рівні 5% (Margaryan 2019). Воїни скандинавського походження до нас в Україну, безсумнівно, приходили. Їх цікавили торговельні шляхи вздовж судноплавних річок, тому не дивно, що вони з’являються і в Подніпров’ї. Але чисельними ці міграції назвати важко.

                Сімейні мелодрами, або якісь особливості в традиціях статусного спадкування в князівських сім’ях, наприклад усиновлення, розділили князів та їх нащадків за батьківським походженням, щонайменше, на три різні родоводи (див.. Rurikid Dynasty DNA Project” FamilyTreeDNA). Два з них –  типові для українців R1a (князь Ізяслав Інґварович з Волинських Мономаховичів R1a1a1b1a1a1c1) та  І2 (князь Гліб Святославич, похований у Чернігові). Частина інших ймовірних нащадків Мономаха, а також Гедеміновичі – до фіно-скандинавської N1a, яка маркує балтські міграції.

            Гілка Гедеміновичів розійшлася з деякими ймовірними Мономаховичами N1a1a1a1a1a1a1в 6 ст. до н.е. – розгалуження гілки  N-Y4341:

  • на фіно-естонсько-шведську деяких з  Мономаховичів N- L550  (N-Y4341-Y4339-Y10931). Українців у цьому конкретному відгалуженні я не знайшла. Дочірня лінія Y10932> N – Y 85136 виявлена у двох шведів  –    є найближчою сестринською лінією для російських претендентів на роль нащадків цієї лінії ймовірних Мономаховичів (N – Y10931)
  • на фіно-шведсько-литовсько-польську  Гедеміновичів N- L550, L1025 (N-Y4341> L1025).  Саме у цій гілці присутні українці.

            Також читайте  «ДНК-сага про вікінгів та походження Рюриковичів»

“Population genomics of the Viking world” Ashot Margaryan 2019

            Крім цього, варто звернути увагу на те, що перед епохою вікінгів генетики простежують потік чужорідних генів до Скандинавії з  півдня та сходу Європи: поширюючись від Данії та східної Швеції до решти Скандинавії, а також європейські предки проникають у цей острівний регіон в період вікінгів. 

            В деякі регіони культура вікінгів проникала майже не включаючи компонентів скандинавського походження. Тобто, як я це розумію, майже відсутні носії Y-hpg. N1a та I1a. Ці ж «скандинавські» гаплогрупи НЕ виявили серед українських князів 11-13 ст.  Крім цього, на Оркнейських островах більшість зразків вікінгів пов’язані з  місцевим походженням та генетично подібні до сучасних ірландців та шотландців. Генетики зазначили, що «лише дві особи – VK204 і VK205 – відображають 50% норвезького та данського походження відповідно, що може вказувати на домішку між місцевими жителями та скандинавами на Оркнейських островах під час епохи вікінгів. Тобто, ідентичність «вікінга» не завжди була пов’язана зі скандинавським генетичним походженням, зазначили автори дослідження «Population genomics of the Viking world»[3].

В наступних розділах:

IV частина “H7a – Кельти та баски в світлі генетичних досліджень. H7a – Балканський енеоліт Болгарії, культура бойових сокир, кельти, скіф з Угорщини, германці та вікінги

V частина “H7b – індоєвропейські міграції в країни Азії, зокрема в Тибет та Індію, а  також вікінги Фінляндії та Швеції”

VI частина “H7d – неоліт Німеччини та культура шнурової кераміки Польщі та Чехії. Залізний вік Франції та Британії, вікінги”.

шахи Льюїса 13 ст. з Музею Шотландії, Единбург

Читайте «Україна є можливим джерелом індоєвропейських міграцій та поширення культур шнурової кераміки»


[1] Genetic ancestry changes in Stone to Bronze Age transition in the East European plain [Електронний ресурс] / [L. Saag, S. Vasilyev, L. Varul та ін.] // Science Advances. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://advances.sciencemag.org/content/7/4/eabd6535

[2] Ancient human map Land Sachsen-Anhalt  http://umap.openstreetmap.fr/en/map/ancient-human-dna_41837#6/56.783/26.752

[3] Margaryan A. Population genomics of the Viking world [Електронний ресурс] / A. Margaryan, D. Lawson, M. Sikora // bioRxiv. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.biorxiv.org/content/10.1101/703405v1.full

One thought on “Елітний воїн 13 ст. з Луцького замку (Україна) або Волинський князь Ізяслав Інґварович – мтДНК H7

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »