Гуцули. Колекція фотографій початку XX ст. з національного архіву Польщі

«Справді, Гуцульщина це найкраща частина нашої золотої України, а гуцули, верховинці, найбільш цікава вітка нашого народу. Щоб увесь світ перейти, других Карпат з їх мешканцями, красою і багатством, не знайти!» (М.Ломацький)

1927 рік
1927 -1939 рр.
Гуцул з Верховинського села Жаб’є
Стара гуцулка курить люльку, 1927 рік
Гуцул грає на трембіті, 1924 рік
1934 рік
1925 – 1939 рр.
Гуцульська родина зі с.Жаб’є Верховинського району Івано-Франківської обл.
1925 – 1939 рр.

      У Вас ніколи не виникало  запитання, звідки в гуцулів традиція носити намисто з монетами?             Традиція таких згард сягає часів Київської Русі. В 921 році секретар арабського посольства до Волзької  Булгарії Ібн Фадлан описав у своїх нотатках традиції та зовнішність русів. «Я бачив русів, коли вони прибули в своїх торгових справах і розташувалися (висадилися) на річці Атіль. І я не бачив (людей) з більш досконалими тілами, ніж вони. Вони подібні пальм, рум’яні, червоні… А що стосується кожної жінки з їх числа, то на грудях її прикріплене кільце або із заліза, або зі срібла, або з міді, або з золота, відповідно до грошових доходів її чоловіка і з кількістю їх. І у кожного кільця – коробочка, в якій ніж, також прикріплений на грудях. На шиях в них (жінок) (кілька рядів) моніста (намиста) з золота і срібла, так як, якщо людина володіє десятьма тисячами дирхемів, то він справляє своїй дружині одне намисто (в один ряд), а якщо володіє двадцятьма тисячами, то справляє їй два намиста, і таким чином кожні десять тисяч, які у нього додаються, додаються у вигляді (одного) намиста у його дружини, так що на шиї котрійсь із них буває багато (рядів) намиста».

      Носіння намист подібного типу було поширене серед татар, вірмен, булгар і греків. З давніх часів вони прокрались в народні костюми сербів, хорватів, македонців, болгар, румунів, алжирців, берберів (Марокко), раджастханців  (Півн.Індія), чувашів, ну і, звісно, наших гуцулів. А тепер найцікавіше. Запозичили таку прикрасу, найімовірніше, вони від тюркських народів. Досі на весіллі в Туреччині молодій дарують безліч золотих монет, які чіпляють на спеціальний манжет на грудях. Тому ця країна є світовим лідером по випуску інвестиційних Gold Coin.

Чому ж традиція моніст збереглась тільки в гуцулів, адже не відомо  кого з русів описував Ібн Фадлан в X ст.? Можливо, загальноприйнята традиція носити намиста з монет поступово щезла в «без монетний період» Київської Русі, який тривав з XI по XIV ст.. Монети перетворились з засобу обігу в коштовності. А ті, хто потім став гуцулами, ці скарби любили і шанували, та й донесли до сьогодні звичай дорогої прикраси —  монетної згарди.

Походження традиції монетних згард можна також ототожнити зі стародавніми скіфами, що ніяк не нівелює вплив тюркських племен на її збереження. Скіфські жінки одягалися майже так само, як і чоловіки. Чоловіки та жінки-воїни носили туніки, часто вишиті, прикрашені фетровою аплікацією або золотими бляшками. Скіфські жінки носили довгі пухкі шати, шалі, головні убори, деякі конічної форми, інші більше схожі на сплющені циліндри, м’яке взуття – усі ці аксесуари часто рясно прикрашені металевими золотими бляшками.

Делегація гуцулів прибула до віцепрем’єра Казимира Барта. 1927 рік
1933 рік
Село Жаб’є, 1935 рік
1936 рік
Ярмарок в Косові, 1936 рік
Ярмарок в Косові, 1936 рік
Ярмарок в Косові, 1936 рік
Гуцулка прядильниця, 1934 рік
Фольклорна група “Гуцульська забава” на Східному ярмарку
Жаб’є, 1934 рік
Яблучний Спас, 1931 р
Освячення, 1931 рік
Гуцули на конях повертаються з резурекції (процесія на Воскресіння), 1925-1939 рр.

Гуцул в убранню такий вигадливий, як ніхто інший, в чім піддержує його ще і вроджена гордовитість, котра доводить до того, що Гуцул аби показатися перед іншими, аби почванитися своїм багатством, любить поєлитися (прикрасити ся), набрати на себе особливо на свята стільки всякого лудиня (убраня), що воно замість піднести красу зраджує не раз брак естетичного почуття. Дівка приміром, ідучи до шлюбу убирає дві сорочці, дзьобню, сукню, запаску, кептар, поверх него сердак, а верх того ґуґло, на котру накидає ще що найменше дві великі хустці’!» (В.Шухевич)

Детальніше про гуцулів читайте в статті ДНК – шлях в історію. Гуцули!

Галина Водяк для etnogenez.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »