Гуни – нащадки черняхівців з території сучасної України та сарматів

Автори наукової статті під назвою «Аналіз всього геному проливає світло на генетичне походження гунів, аварів і завойовників угорців» (Zoltán Maróti та ін..2022) стверджують,  що «іммігрантське ядро» як гунів, так і аварів виникло в сучасній Монголії, та їх походження можна простежити до хунну. Щодо аварів, то немає сумнівів у їхньому монгольському походженні. Але, що з гунами? Чи справді незначний монгольський компонент у двох чи трьох зразках можна назвати «емігрантським ядром»? Адже, з 9 зразків гуну виявили лише 2-ох монголоїдів з деформацією черепа. Якщо проаналізувати гаплогрупи цих індивідуумів, то стає очевидним, що цей антропологічний тип є більшою мірою дарунком від матері, адже саме мтДНК в одного з них монгольське D4j8, а у другого китайське M7c1a1a1.  Одразу звертаю увагу на те, що усі зразки чоловіків, які просеквенували генетики, належали до європейських та сарматських родів R1a та R1b  і жодної характерної для хунну (Xiongnu) гаплогрупи y-хромосоми Q1a, C3, O3.

            6 з 9 зразків гунів з Угорщини належать до європейського кластера генетично та антропологічно.

                Як відомо,  міграція хунну (Xiongnu) з Монголії на захід через Алтай і Туву призвела до значного збільшення монголоїдних антропологічних компонентів у Центральній Азії між  3 ст. до нашої ери та 2 ст. нашої ери. Але носії монголоїдних ознак  там з’явились значно раніше, ще в бронзову та  залізну добу.

                Xiongnu  – кочовий народ, який панував у східних євразійських степах з третього століття до нашої ери до першого століття нашої ери, сюнну часто вели війни проти китайської династії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.). Щоб захиститися від цих вторгнень, ханьці побудували укріплення, які з часом стали частиною Великої стіни. Одна з найвідоміших розкішних могил  в провінції Хенань (Китай) містила останки чоловіка, похованого з кінною каретою, 15 кінських голів і 19 срібних кінних прикрас, кожна із яких зображує божество єдинорога, прикрашений нефритом меч.  

                        Якщо більшість істориків стверджують, що хунни то і є наші гуни, то одразу виникає запитання, чи зображення єдинорога прийшло через археокультурний зв’язок до Атіли? І звідки? Адже, перші зображення єдинорога зустрічаються приблизно у 4 ст. до н. е. на печатках із древніх міст долини Інду, а також в  «Атхарваведі» та «Махабхараті».

            Без сумніву, період гунів є частиною нашої історії.

                Справді, Атилла був володарем Скіфії та скіфів. Один з його трьох синів від дружини Креки правив народами, що жили в Понтійській Скіфії. Звісно, що дружин у нього було декілька, бо середньовічні «скіфи», зі слів Пріска Панійського, практикували багатоженство. Та й у творі цього автора  згадується син з Причорноморської, а не Паннонської Скіфії”.

            Проте, зверніть увагу, що Пріск кілька разів згадує безпосередньо про гунську мову, а не скіфську, а також про готську та інші варварські мови. Ї

            Тому, знову повертаємось до того, що єдиної спільної мови тоді бути не могло, адже її уніфіковано ніхто не вивчав. Можемо тільки зробити припущення, що гунська мова входила в діалектний континуум давніх скіфо-сарматських мов. 

            Ще одна ремарка. Амміан Марцелін в 4 ст. згадував гунів десь біля аланів, танаїтів та массагетів. Тому гуни – могли бути з сарматського кола племен, але десь з Прикаспію.

            Проте, варто зауважити, що 6 з 9 зразків гунів з Угорщини в європеоїдному кліні генетично і антропологічно, 3 – з ознаками монголоїдності, 2 – з деформацією черепа.

  • Троє – (CSB-3, SEI-1, SEI-6)  з 9 зразків даного дослідження в узагальнених моделях генетичних домішок від 80 до 100% корелюють з Черняхівською культурою України та сучасними українцями.
  • Один – (ASZK-1) – 100% з сарматами з-за Дону.
  • Ще один – (КМТ-2785) також на 86% сармат по аутосомах, хоч і чоловіча гаплогрупа його належить до германської гілки R1b-U106, але материнський внесок азійський, монголоїд з деформацією черепа.
  • Два – (MSG-1, VZ-12673)  –  78-87% з саками з Казахстану,  або азійськими хунну (Xiongnu)– монголоїд з деформацією черепа.
  • Один (SZLA-646) – чомусь пов’язали з 86-91% з англосаксами, хоч носії мтДНК K1c1d поширені не тільки в Німеччині, Данії та Швеції, але й у Польщі, Чехії та Україні. Очевидно, стоїть питання вибірки для порівняння.

            Етнічно-мовна приналежність хунну до сьогодні є  суперечливою, її шукають серед єнісейської, алтайської, уральської та індоєвропейської сім’ї. 

Джерело: «Whole genome analysis sheds light on the genetic origin of Huns, Avars and conquering Hungarians» (Zoltán Maróti, Endre Neparáczki, Oszkár Schütz – 2022)

Остання колонка в таблиці – моє доповнення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »