Гуни – нащадки черняхівців з території сучасної України та сарматів
Автори наукової статті під назвою «Аналіз всього геному проливає світло на генетичне походження гунів, аварів і завойовників угорців» (Zoltán Maróti та ін..2022) стверджують, що «іммігрантське ядро» як гунів, так і аварів виникло в сучасній Монголії, та їх походження можна простежити до хунну. Щодо аварів, то немає сумнівів у їхньому монгольському походженні. Але, що з гунами? Чи справді незначний монгольський компонент у двох чи трьох зразках можна назвати «емігрантським ядром»? Адже, з 9 зразків гуну виявили лише 2-ох монголоїдів з деформацією черепа. Якщо проаналізувати гаплогрупи цих індивідуумів, то стає очевидним, що цей антропологічний тип є більшою мірою дарунком від матері, адже саме мтДНК в одного з них монгольське D4j8, а у другого китайське M7c1a1a1. Одразу звертаю увагу на те, що усі зразки чоловіків, які просеквенували генетики, належали до європейських та сарматських родів R1a та R1b і жодної характерної для хунну (Xiongnu) гаплогрупи y-хромосоми Q1a, C3, O3.
6 з 9 зразків гунів з Угорщини належать до європейського кластера генетично та антропологічно.
Як відомо, міграція хунну (Xiongnu) з Монголії на захід через Алтай і Туву призвела до значного збільшення монголоїдних антропологічних компонентів у Центральній Азії між 3 ст. до нашої ери та 2 ст. нашої ери. Але носії монголоїдних ознак там з’явились значно раніше, ще в бронзову та залізну добу.
Xiongnu – кочовий народ, який панував у східних євразійських степах з третього століття до нашої ери до першого століття нашої ери, сюнну часто вели війни проти китайської династії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.). Щоб захиститися від цих вторгнень, ханьці побудували укріплення, які з часом стали частиною Великої стіни. Одна з найвідоміших розкішних могил в провінції Хенань (Китай) містила останки чоловіка, похованого з кінною каретою, 15 кінських голів і 19 срібних кінних прикрас, кожна із яких зображує божество єдинорога, прикрашений нефритом меч.
Якщо більшість істориків стверджують, що хунни то і є наші гуни, то одразу виникає запитання, чи зображення єдинорога прийшло через археокультурний зв’язок до Атіли? І звідки? Адже, перші зображення єдинорога зустрічаються приблизно у 4 ст. до н. е. на печатках із древніх міст долини Інду, а також в «Атхарваведі» та «Махабхараті».
Без сумніву, період гунів є частиною нашої історії.
Справді, Атилла був володарем Скіфії та скіфів. Один з його трьох синів від дружини Креки правив народами, що жили в Понтійській Скіфії. Звісно, що дружин у нього було декілька, бо середньовічні «скіфи», зі слів Пріска Панійського, практикували багатоженство. Та й у творі цього автора згадується син з Причорноморської, а не Паннонської Скіфії”.
Проте, зверніть увагу, що Пріск кілька разів згадує безпосередньо про гунську мову, а не скіфську, а також про готську та інші варварські мови. Ї
Тому, знову повертаємось до того, що єдиної спільної мови тоді бути не могло, адже її уніфіковано ніхто не вивчав. Можемо тільки зробити припущення, що гунська мова входила в діалектний континуум давніх скіфо-сарматських мов.
Ще одна ремарка. Амміан Марцелін в 4 ст. згадував гунів десь біля аланів, танаїтів та массагетів. Тому гуни – могли бути з сарматського кола племен, але десь з Прикаспію.
Проте, варто зауважити, що 6 з 9 зразків гунів з Угорщини в європеоїдному кліні генетично і антропологічно, 3 – з ознаками монголоїдності, 2 – з деформацією черепа.
- Троє – (CSB-3, SEI-1, SEI-6) з 9 зразків даного дослідження в узагальнених моделях генетичних домішок від 80 до 100% корелюють з Черняхівською культурою України та сучасними українцями.
- Один – (ASZK-1) – 100% з сарматами з-за Дону.
- Ще один – (КМТ-2785) також на 86% сармат по аутосомах, хоч і чоловіча гаплогрупа його належить до германської гілки R1b-U106, але материнський внесок азійський, монголоїд з деформацією черепа.
- Два – (MSG-1, VZ-12673) – 78-87% з саками з Казахстану, або азійськими хунну (Xiongnu)– монголоїд з деформацією черепа.
- Один (SZLA-646) – чомусь пов’язали з 86-91% з англосаксами, хоч носії мтДНК K1c1d поширені не тільки в Німеччині, Данії та Швеції, але й у Польщі, Чехії та Україні. Очевидно, стоїть питання вибірки для порівняння.
Етнічно-мовна приналежність хунну до сьогодні є суперечливою, її шукають серед єнісейської, алтайської, уральської та індоєвропейської сім’ї.
Джерело: «Whole genome analysis sheds light on the genetic origin of Huns, Avars and conquering Hungarians» (Zoltán Maróti, Endre Neparáczki, Oszkár Schütz – 2022)
Остання колонка в таблиці – моє доповнення.
