Гуни – нащадки черняхівців з території сучасної України та сарматів

Автори наукової статті під назвою «Аналіз всього геному проливає світло на генетичне походження гунів, аварів і завойовників угорців» (Zoltán Maróti та ін..2022) стверджують,  що «іммігрантське ядро» як гунів, так і аварів виникло в сучасній Монголії, та їх походження можна простежити до хунну. Щодо аварів, то немає сумнівів у їхньому монгольському походженні. Але, що з гунами? Чи справді незначний монгольський компонент у двох чи трьох зразках можна назвати «емігрантським ядром»? Адже, з 9 зразків гуну виявили лише 2-ох монголоїдів з деформацією черепа. Якщо проаналізувати гаплогрупи цих індивідуумів, то стає очевидним, що цей антропологічний тип є більшою мірою дарунком від матері, адже саме мтДНК в одного з них монгольське D4j8, а у другого китайське M7c1a1a1.  Одразу звертаю увагу на те, що усі зразки чоловіків, які просеквенували генетики, належали до європейських та сарматських родів R1a та R1b  і жодної характерної для хунну (Xiongnu) гаплогрупи y-хромосоми Q1a, C3, O3.

            6 з 9 зразків гунів з Угорщини належать до європейського кластера генетично та антропологічно.

                Як відомо,  міграція хунну (Xiongnu) з Монголії на захід через Алтай і Туву призвела до значного збільшення монголоїдних антропологічних компонентів у Центральній Азії між  3 ст. до нашої ери та 2 ст. нашої ери. Але носії монголоїдних ознак  там з’явились значно раніше, ще в бронзову та  залізну добу.

                Xiongnu  – кочовий народ, який панував у східних євразійських степах з третього століття до нашої ери до першого століття нашої ери, сюнну часто вели війни проти китайської династії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.). Щоб захиститися від цих вторгнень, ханьці побудували укріплення, які з часом стали частиною Великої стіни. Одна з найвідоміших розкішних могил  в провінції Хенань (Китай) містила останки чоловіка, похованого з кінною каретою, 15 кінських голів і 19 срібних кінних прикрас, кожна із яких зображує божество єдинорога, прикрашений нефритом меч.  

                        Якщо більшість істориків стверджують, що хунни то і є наші гуни, то одразу виникає запитання, чи зображення єдинорога прийшло через археокультурний зв’язок до Атіли? І звідки? Адже, перші зображення єдинорога зустрічаються приблизно у 4 ст. до н. е. на печатках із древніх міст долини Інду, а також в  «Атхарваведі» та «Махабхараті».

            Без сумніву, період гунів є частиною нашої історії.

                Справді, Атилла був володарем Скіфії та скіфів. Старший з його трьох синів від дружини Креки правив народами, що жили в Понтійській Скіфії. Звісно, що дружин у нього було декілька, бо середньовічні «скіфи», зі слів Пріска Панійського, практикували багатоженство. Та й у творі цього автора  згадується син з Причорноморської, а не Паннонської Скіфії”.

            Проте, зверніть увагу, що Пріск кілька разів згадує безпосередньо про гунську мову, а не скіфську, а також про готську та інші варварські мови.

Читайте Пріск при дворі Аттіли (448 р.)

            Тому, знову повертаємось до того, що єдиної спільної мови тоді бути не могло, адже її уніфіковано ніхто не вивчав. Можемо тільки зробити припущення, що гунська мова входила в діалектний континуум давніх скіфо-сарматських мов. 

            Ще одна ремарка. Амміан Марцелін в 4 ст. згадував гунів десь біля аланів, танаїтів та массагетів. Тому гуни – могли бути з сарматського кола племен, але десь з Прикаспію.

            Проте, варто зауважити, що 6 з 9 зразків гунів з Угорщини в європеоїдному кліні генетично і антропологічно, 3 – з ознаками монголоїдності, 2 – з деформацією черепа.

  • Троє – (CSB-3, SEI-1, SEI-6)  з 9 зразків даного дослідження в узагальнених моделях генетичних домішок від 80 до 100% корелюють з Черняхівською культурою України та сучасними українцями.
  • Один – (ASZK-1) – 100% з сарматами з-за Дону.
  • Ще один – (КМТ-2785) також на 86% сармат по аутосомах, хоч і чоловіча гаплогрупа його належить до германської гілки R1b-U106, але материнський внесок азійський, монголоїд з деформацією черепа.
  • Два – (MSG-1, VZ-12673)  –  78-87% з саками з Казахстану,  або азійськими хунну (Xiongnu)– монголоїд з деформацією черепа.
  • Один (SZLA-646) – чомусь пов’язали з 86-91% з англосаксами, хоч носії мтДНК K1c1d поширені не тільки в Німеччині, Данії та Швеції, але й у Польщі, Чехії та Україні. Очевидно, стоїть питання вибірки для порівняння.

            Етнічно-мовна приналежність хунну до сьогодні є  суперечливою, її шукають серед єнісейської, алтайської, уральської та індоєвропейської сім’ї. Щодо мови європейських “гунів за походженням”, то її доцільно шукати в скіфо-сарматському діалектному континіумі. Крім того, варто звернути увагу, що Пріск Панійський – уродженець Фракії, візантійський дипломат, який відвідав Понтійську Скіфію у складі посольства до Аттіли, у своїй історії “Про Візінтію та події пов’язані з Аттілою”неодноразово використовував типові праукраїнські слова, зокрема, “мед” та “страва”.

Джерело: «Whole genome analysis sheds light on the genetic origin of Huns, Avars and conquering Hungarians» (Zoltán Maróti, Endre Neparáczki, Oszkár Schütz – 2022)

Остання колонка в таблиці – моє доповнення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »