Гаплогрупа мтДНК H7 – я, етруски, кельти, євреї та Руський князь (Частина II)

H7c2, H7e, H7j – серед євреїв

У попередньому розділі  я розповідала, що мій гаплотип материнської ДНК H7c1 виявили серед етрусків  Італії в регіоні Тоскана з датуванням 5-6 ст. до н.е. Оскільки, близький сестринський гаплотип H7c2 поширений серед євреїв, то ж вирішила дослідити й це питання.

             Змушена розчарувати тих, хто через мою цікаву вдачу та багатозначне німецьке прізвище моєї бабусі вважав мене єврейкою. А я й не надто сперечалась. Думала, що там Бог або архітектор-випадок  намішав в генетичній рулетці, то все моє.  Але дівоче прізвище прийшло в бабусину родину по чоловічій лінії, а по материнській моя гаплогрупа Н7с1, яку ми розглядаємо, має українське коріння. Бабуся оселилась у Львові ще в 1936 році, а народилась в межах 30 км від цього міста.  От я й подумала, якщо німці її не вбили в II світовій війні – отже, не єврейка, а якщо радянська влада не депортувала та не заслала  до Сибіру – отже, з  німцями її не ототожнювали. Насправді  на час війни вона вже була багатодітною матір’ю з 3-ма дітьми та українським прізвищем свого чоловіка, а за статусом їх сім’я цілком вписувались в майбутній український пролетаріат. От і вижили.

             Через присутню фенотипову ознаку у моїй родині у вигляді хвилястого, виткого, майже закучерявленого волосся, сумнівів щодо якогось часткового середземноморського типу походження  у мене не було. Але, очевидно, цей дарунок ще з неоліту, а не від вихідців з Палестини чи Леванту періоду міграції в Італію за часів Римської імперії.  Адже, родопочинателька мого гаплотипу Н7с1 розійшлась з сестрами, які потім прийняли юдаїзм (H7e, H7j,  H7c2), ще 2200 років до нашої ери десь у Європі. Мутація, яка утворила нову гілку H7c2 датується раннім періодом єврейської діаспори 350 р. до н.е., яка відкололась від лінії Н7с, знайденої колись в неоліті Хорватії. H7c2 складався з осіб з регіонів Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії, 17 з 25 заявили про своє єврейське походження по материнській лінії.

            Одним словом, Н7с2 – серед євреїв, а мій гаплотип Н7с1 – ні, адже розійшлись вони від спільної матері чотири тисячі років тому.  Юдеїв в Європі тоді ще не було. Основний етап єврейської міграції на захід Середземномор’я пов’язують з експансією Олександра Македонського (4 ст. до н.е.), та розвитком торговельних зв’язків між Європою та Близьким Сходом. Заведено вважати, що у 2 ст. до н.е. євреї з’являються в Греції, Македонії та Римі. Їхні надгробки та епітафії збереглися саме з цього періоду.  На початку 4 століття юдеї вже присутні в Німеччині, з якою більшість дослідників пов’язують появу мови їдиш. Про це читайте в моїй статті «Походження євреїв ашкеназі». 

                Тобто, ані 2200 років до н.е., ані в період  розквіту цивілізації етрусків, серед яких виявили мій гаплотип H7c1 (6-4 ст до.н.е.), юдеїв в Італії ще не було.

             Аутосомний аналіз (від усіх предків з різних ліній) також не виявив серед моїх родичів євреїв, а от в Німмеччині навіть одного однофамільця, ймовірного 4-рідного брата. По мтДНК перелік прізвищ і країн, які мають зі мною збіги в гіперваріабельній області (HVR) зовсім  не натякають на єврейське походження.

            У 2016 році вийшла стаття генетиків Дорон Якобі та ін.. «Свідчення раннього потоку генів між євреями-ашкеназі та європейцями-неєврейськими в гаплогрупі мітохондріальної ДНК H7». Вчені повідомили наступне: «Ми орієнтувалися на філію H7 і виявили три єврейські клади ашкеназі, дві, які раніше не були визнані єврейськими (H7e, H7c2), і одну нещодавно ідентифіковану групу (попередньо H7j)…

«…Навпаки, сестринська клада H7c1(раніше оцінювалась як понад 3000 років; Behar et al., 2012) мала ширше географічне поширення, ніж місцевості, де домінували ашкеназі, і наші учасники повідомляють про походження з Єгипту, Малої Азії, Італії, Німеччини, Британських островів та України»[1].

            Отже, після короткого екскурсу в генеалогію мого роду,  переходимо до теми про  кельтів, етрусків, германців, вікінгів, князів, та навіть ранніх мігрантів доби бронзи до кордонів з Монголією, в Індію та Тибет, через призму однієї материнської лінії Н7. Про це читайте в наступних розділах:

III частина “Елітний воїн13 ст. з Луцького замку (Україна) або Волинський князь Ізяслав Інґварович – мтДНК H7”

IV частина “H7a – Балканський енеоліт Болгарії, культура бойових сокир, кельти, скіф з Угорщини, германці та вікінги”

V частина “H7b – індоєвропейські міграції в країни Азії, зокрема в Тибет та Індію, а  також вікінги Фінляндії та Швеції” VI частина “H7d – неоліт Німеччини та культура шнурової кераміки Польщі та Чехії. Залізний вік Франції та Британії, вікінги”.


[1] Yacobi D. Evidence of early gene flow between Ashkenazi Jews and non-Jewish Europeans in mitochondrial DNA haplogroup H7 [Електронний ресурс] / D. Yacobi, F. Bedford // Journal of Genetic Genealogy 8(1):21-34. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.researchgate.net/publication/331652869_Evidence_of_early_gene_flow_between_Ashkenazi_Jews_and_non-Jewish_Europeans_in_mitochondrial_DNA_haplogroup_H7

One thought on “Гаплогрупа мтДНК H7 – я, етруски, кельти, євреї та Руський князь (Частина II)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Translate »