Аналіз ДНК стародавнього населення Греції. Мінойці та мікенці

Палеогеномні дослідженя ДНК стародавніх людей допомагають нам встановити взаємозв’язок або його відсутність з сучасним населенням тих територій, на яких знайдено історичні артефакти, а також ймовірні міграційні процеси в історії людства. Неабиякий інтерес генетики виявляють до історії Греції, адже це колиска західної цивілізації, батьківщина філософії та зародків демократії.

            До середини 19 ст. стародавня історія Греції виводила свої корені з часів перших Олімпійських ігор в 776 році до н.е. та елліністичного періоду, який продовжувався після смерті Олександра Македонського з 323 р. до н.е. і до приєднання півострова Пелопоннес і грецьких островів до Риму в 146 р. до н.е.

            Згодом археологи відкрили світу  на дві тисячі років древніший, фантастичний Елладський період  в історії материкової Греції, разом з острівними Мінойською, Мікенською (Ахейська Греція) та Кікладською  цивілізаціями. Античні автори не раз згадували про догрецькі народи пеласгів,  кавконів, мінійців, лелегів, яких заведено вважати автохтонами цих територій. Субстрат мови,  на якій вони розмовляли, досі викликає жваві дискусії. На жаль, до сьогодні не розшифровані зразки  найдавнішої писемності цих людей.  Критські ієрогліфи висічені на камені, які датують 1700 роком до н.е., можна вважати свідченням першої писемної мови європейської цивілізації. А славнозвісний фестський диск – першим друкованим текстом, створений  за допомогою  дерев’яних печаток по м’якій глині. Ієрогліфічне письмо має певний недолік, оскільки не підтримує зв’язок з вимовою слова, жодної фонетики, лише один зміст.   Мікенська культура пропонує нам перші письмові записи індоєвропейською грецькою мовою. Матеріал, який ми маємо з ахейської писемності – це велика кількість глиняних табличок (приблизно 3000 штук) з міста Кносс, датованих 1450 – 1400 рр. до н.е. 

Фестський диск з ієрогліфами, бронзова доба, острів Крит, Греція

            Близько 3000 років до нашої ери на острові Крит вже існувала високо розвинена Мінойська цивілізація, після неї – Крито-Мікенська.  Перші поселення людей тут відстежують ще від часів неоліту і датують 7000 років до н.е.

            У 1876 археолог Генріх Шліман, який сприймав описані в «Іліаді» Гомера події, як реальні історичні факти, знайшов сліди Мікенської цивілізації, яку пов’язують з вторгненням на острів греків-ахейців в 16 ст. до н.е.

Маска Агамемнона  (Мікенська посмертна маска, 16 ст. до н.е., Афінський археологічний музей, Греція).
Автор фото: Carole Raddato from Frankfurt, Germany. Ліцензія CC BY-SA 2.0, Wikimedia.org

            Через кілька років    Артур Джон Еванс підтвердив історичність деяких античних міфів та відновив пам’ять про цивілізацію, яка була втричі старшою за еліністичну.  У 1900 році археолог відкрив для світу той факт, що задовго до Мікенської, на Криті існувала ще одна цивілізація, а саме Мінойська  (2700 – 1400 рр. до н.е.).

Палац в Кноссі. (автор Бернард Ганьон, ліцензія  CC BY-SA 3.0)

             В критському місті Кносс на 5 га землі археолог Еванс розкопав  руїни дивовижного палацу (2000 – 1700 р.до н.е.), який нагадував лабіринт, описаний у грецькій міфології. За легендою в цьому лабіринті колись був ув’язнений Мінотавр. Місто Кносс можна вважати столицею стародавнього Криту, в якому правив легендарний цар Мінос, син Зевса та дочки фінікійського царя Європи. Артур Еванс, як першовідкривач Мінойської цивілізації, дав їй ім’я на честь цього царя.

  • «Князь лілій» – мінойська фреска з о.Крит, 1550 р. до н.е., оригінал знаходиться в Археологічному музеї Іракліона (фото з en.wikipedia)
  • «Князь лілій» – реконструкція, гіпсовий рельєф на стіні в палаці Міноса, Кнос, о.Крит. (фото – з публічного домену)

            У 2017 році міжнародна команда дослідників з Університету Вашингтона, Гарвардського медичного училища та Інституту Макса Планка з історії людської історії разом з археологами та іншими співробітниками Греції та Туреччини повідомили перші дані про послідовність ДНК, пов’язаних з геномом мешканців бронзової доби материкової Греції, Криту та південно-західної Анатолії.

                До цього була поширена думка, що мінойці та мікенці походять від різних популяцій предків. Новий аналіз добре збереженої мінойської та мікенської ДНК тепер дає багато відповідей. Вчені порівнювали їхні геноми один з одним, а також понад 330 інших стародавніх і понад 2600 геномів сучасних людей з усього світу.

                Аналіз стародавньої ДНК виявив, що давні мінойці та мікенці були генетично схожими, але не тотожними. Очевидно що обидва походять від ранніх неолітних фермерів Західної Анатолії та узбережжя Егейського моря, щонайменше на три чверті свого походження. Вони, ймовірно, мігрували з Анатолії до Греції та Криту за тисячі років до епохи бронзи. Сучасні греки, у свою чергу, значною мірою є нащадками мікенців, показало дослідження.

            Крім того генетики виявили певний спільний генетичний компонент критян зі стародавніми мешканцями Кавказу, Ірану та Вірменії і також пов’язали його з  міграціями найдавніших фермерів.

            Цікавою особливістю виявилось те, мікенці простежували додатковий незначний компонент свого предка, спільний зі стародавніми жителями Східної Європи та північної Євразії. Цей тип північно-євразійського походження зустрічається також у сучасних греків.

                Отримані дані спростовують широко поширену теорію про те, що мікенці були іноземним населенням в Егейському морі та не мають відношення до мінойців. Результати також розвіюють теорію про те, що сучасні греки не походили з мікенських та пізніших давньогрецьких груп населення[1].

            Серед стародавніх мікенців виявили Y-хромосомну гаплогрупу J2a1, та мітохондіальні Н (в одного зразка) та X2 (у трьох). Цього замало, або робити якість висновки. Очевидно автори наукової статті  володіють додатковою інформацією, більшою вибіркою, про що не відомо широкому загалу. Нам залишається лише вірити їхнім висновкам.

                 Сьогодні мешканці Греції є носіями таких Y-ДНК гаплогруп:

  • E1b1b1 – 27%, J2 – 25%, G2a – 3.5%, J1 – 2% (середземноморські та близькосхідні лінії, які можна пов’язати з неолітичним розширенням)
  • R1a – 12%, R1b – 12%, I2a – 10%, I1 – 4, I2b – 1.5% (європейські генетичні лінії, в залежності від субкладів  R1b частково може бути пов’язаний Західною Європою та Кавказом, R1a – зі Східною Європою та Іраном. Всі субклади гаплогрупи I2 та  I1 пов’язані з автохтонними європейцями.

            Щодо населення часів Мінойської цивілізації маємо більше результатів аналізів ДНК у порівнянні з мікенцями.

                Генетичні дослідження щодо мінойців, які були проведені ще у 2013 році, також вказували на сліди ранньої європейської міграції в острівній Греції.

            У науковій статі під назвою «Європейське населення острова Крит в Мінойській цивілізації бронзової доби» вчені зазначили: «Мінойці демонструють найсильніші зв’язки з неолітом та сучасним європейським населенням, а також сучасними мешканцями плато Лассіті(східна частина острова Крит). Перші неолітичні люди дійшли до Криту приблизно за 9000 років до теперішнього часу, що збігається з розвитком і прийняттям сільськогосподарської практики на Близькому Сході та великою неолітичною дифузією населення (8000–9 500 років тому), яка принесла землеробство в Європу . Найбільш вірогідними джерелами цих неолітичних поселенців були найближчі береги – Пелопоннес або південно-західна Анатолія. Ці люди створили першу велику європейську цивілізацію на острові Крит на початку раннього бронзового віку. 

Наші обчислення генетичних відстаней, обміну гаплотипами та аналіз основних компонентів (PCA) виключають північноафриканське походження мінойців. Натомість ми виявляємо, що найвища генетична спорідненість мінойців має неолітичне та сучасне європейське населення. Крім того, розрахунки середніх парних генетичних відстаней  ілюструють велику генетичну відстань між мінойцями та єгипетським, лівійським та іншими північноафриканськими популяціями. Ці дані рішуче суперечать гіпотезі Еванса про єгипетське чи лівійське походження засновників мінойської цивілізації».

Серед мітохондіальних ДНК  37 мінойців були виявлені наступні гаплогрупи: HV (у 3 осіб), Н (9), H13a1a, H5, H7 (по 1 ос.), T2(3), T, T1,T3, T5( по 1 ос.), U5 (1), U5a (1), K (6), I5 (3), R0, X, W, J2 (по 1 ос.).

Більшість мінойців були класифіковані у гаплогрупи H (43,2%), T (18,9%), K (16,2%) та I (8,1%). Гаплогрупи U5A, W, J2, U, X і J були ідентифіковані по одному екземпляру в окремих осіб. Найбільший відсоток загальних гаплотипів мінойської спостерігалося з європейськими популяціями,  зокрема, з окремими особами з Північної та Західної Європи (26,98% і 29,28%, відповідно). Насправді найвищий відсоток мінойського гаплотипу (33,33%) спостерігається у неолітичних популяцій Південної Європи (включаючи зразки з неолітичних пам’яток Трейлі та Іберії).

Наші результати наголошують, що основні матрилінеалогічні генетичні зв’язки мінойців мають неолітичне, давнє та сучасне європейське населення. Такі висновки підтверджують гіпотезу про автохтонне походження мінойської цивілізації нащадками неолітичних поселенців острова. Найбільш ймовірним походженням критських поселенців неоліту була Анатолія та Близький Схід. Зважаючи на те, що терміни перших неолітних мешканців, які досягли Криту, 9000 тисяч років тому, збігаються з міграцією неолітичних фермерів з Анатолії, велика ймовірність того, що те саме предкове населення, яке поширилося в Європу, також поширилося на Крит і сприяло заснуванню ранньої мінойської цивілізація.[2]

            З таблиці генетичних відстаней,  яку склали автори цитованої мною наукової статті, можна побачити, що мінойці  найближчі гаплогрупні сусіди з сардинцями (Італія) та іберійцями (Іспанія) бронзової доби та португальцями – парні відмінності 2,89 / 3,29 / 3,89.  Найімовірніше їх пов’язує гаплогрупа мтДНК Н. Далі йдуть неолітичне населення Скандинавії – парна відмінність 3.9, Німеччина (лінійно-стрічкова кераміка) – 3.97, корсиканці – 3.98, неоліт Трейлі (Treilles – південь Франції), ірландці – 4.05, каталонці – 4.06, французи – 4.12, іранці – 5.46, лівійці – 5.5, узбережжя Тунісу – 5.5, Єгипет Олександрія – 5.73, Дубай – 5.76, Саудівська Аравія – 5.92, Ємен – 6.21, Єгипет – 7.04, нубійці – 7.09.

Генетичні сусіди мінойців

            Серед усіх висновків слід зробити найголовніший. Мікенці, або ахейці були індоєвропейцями, а мінойці – навряд чи. Оскільки перші отримали додатковий, хоч і не домінантний, генетичний компонент від мисливців-збирачів Східної Європи, від яких,  найімовірніше, в бронзову добу поширилась мовна сім’я від Європи до Індії, мовами якої сьогодні розмовляє 44,8 % населення світу. А другі, мінойці –  гаплогрупні родичі Південної та Північно-Західної Європи, та безпосередні нащадки неолітичного населення Егейського узбережжя та Західної Анатолії.  Сьогодні переважає гіпотеза, що мінойська мова не була пов’язана з індоєвропейською  родиною.  Сучасні греки більше схожі до мікенців, хоча від ранніх неолітичних фермерів досі несуть частину генетичного спадку, як і стародавні мінойці, щоправда,  меншою мірою.

            Наприкінці бронзової доби (13 – 12 ст. до н.е.) на півострів Пелопоннес десь з півночі приходять племена дорійців. З їх вторгненням пов’язують занепад Крито-Мікенської цивілізації та початок темних віків в історії Греції (11 – 9 ст. до н.е.), занепад культури, та втрату писемності.

Автор: Галина Водяк
Фаянсова статуя “Маленької богині змії” (нео-палацовий період близько 1600 р. до н.е.) з Кноського палацу, виставлена в Археологічному музеї Іракліон, Крит, Греція. Автор фото: Olaf Tausch

[1] Ancient DNA analysis reveals Minoan and Mycenaean origins (by University of Washington Health Sciences) [Електронний ресурс] / [I. Lazaridis, A. Mittnik, G. Stamatoyannopoulos та ін.] // Phys.org. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: : https://phys.org/news/2017-08-civilizations-greece-revealing-stories-science.html.

[2] A European pn Minoan Bronze Age Crete [Електронний ресурс] / [J. Hughey, P. Paschou, P. Drineas та ін.] // Nature Communications. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3674256/#S1.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »