Скіфська річка Пората (Прут) і Рата – походження назви

12.12.202512.12.2025 Галина Водяк

Пората – скіфська назва річки Прут («поривчастої протоки»), грецькою Пуретос, що означає «лихоманка», «жар», від давньогрецького πῦρ – вогонь). В 10 ст. Візантійський імператор Констянтин Порфірогенет називає цю річку Врут (Βροῦτος)[1]. Ріка має свої джерела на схилах Говерли та протікає через Івано-Франківську та Чернівецьку області України, на території Молдови впадає в Дунай. Гірський характер річки відповідає «лихоманній» і «ворухливій» назві.

В українській мові назва річки Пората асоційована зі словом «поривчаста», тобто лихоманна.

Мовознавець Ющук Іван Пилипович у «Словнику української мови VІ століття» наводить слова «порив» та «поринути» у різних слов’янських мовах. Порив – чес. poryv; слн. poriv; серб. порив. Поринути – слн. poriniti; серб. поринути[2].

Уривки з Геродота[3]:

[4.48.2] εἰσὶ δὲ οἵδε οἱ μέγαν αὐτὸν ποιεῦντες, διὰ μέν γε τῆς Σκυθικῆς χώρης πέντε μὲν ῥέοντες, τόν τε Σκύθαι Πόρατα καλέουσι, Ἕλληνες δὲ Πυρετόν, καὶ ἄλλος Τιάραντος καὶ Ἄραρός τε καὶ Νάπαρις καὶ Ὀρδησσός.

[4.48.2] Ось річки, які роблять її (Ἴστρος – Дунай) великою: п’ять річок, що перетинають країну скіфів своїми водами, а саме та, яку скіфи називають Поратою, а греки Пуретом, та інші: Тіарант, Арар, Напар та Ордісс.

До речі, дослідник скіфської мови Василь Абаєв визнавав, що в індоіранських мовах етимологічні паралелі щодо назви річки Пората, як лихоманної, відсутні. Проте, він намагався порівняти назву Пората з рідною йому осетинською мовою та словом «ford» – «море», але дуже натягнуто і непереконливо. «Море» – не найкраще трактування для частково гірської прудкої річки. Насправді в осетинській мові «море» – «фурд», а не «форд», а основне їхнє слово для означення моря – «денджиз». «Судячи з осетинського ford, отримала загальне значення «великої річки»; у скіфську мову потрапило, можливо, з якоїсь іншої мови, тому що надійних іранських відповідностей не видно», – зазначив автор (пор. Фасмер, 61)[4]

Отже, Пората – протічна річка з поривом, тобто прудка (етимологія українська).

Але чи така ж «проривна» етимологія щодо сучасної назви «Прут»? Я спочатку розгубилась, адже величезне (14,5 км) озеро на території Литви та Білорусі називають Прутас (Prūtas). Але цю назву озеро отримало від імені річки Прутеле (Prūtelė), яка в нього впадає. Інші подібні назви озер в Литві через літеру «д» – ПруДас (Prūdas) і етимологія у них зовсім інша, аніж в Прута (Порати). Назва озера Прудас походить від слова prūdas – «ставок», а назва річки Прутеле і Прут – від слова прудкий (швидкий), проривний (лихоманний). Чому праслов’янське слово «пруд», яке означає «швидку течію» та «потік», стали використовувати стосовно «озер» та «ставків»? Все просто. «Запрудити» річку означає перегородити течію, створивши греблю чи дамбу (запруду), щоб підняти рівень води для накопичення. Тобто, ставок є наслідком процесу «запруди» прудкої річки.

Річки Пората (гр. Пуретос) і Рата

Якщо першу частину назви Пората розглядати через префікс «по», то основою залишиться «Рата». Річки Рата на території сучасної України засвідчені у літописах з середини XII ст. (див. словник гідронімів щодо Ратча і Рутець на Київщині). Рат-гідроніми в Україні поширені від Дунаю і Західного Бугу – на заході, до приток Дніпра та Росі – в центрі, до приток Десни – на сході. Попри те, що на теренах балтів лише одна Рат-річка (Ratnyčia, Ратнича – притока Неману), все ж етимологію виводять з литовського словника, де «ratilas» – «коло», що могло б означати «вигин»[5]. В санскриті ratha रथ – «двоколісна бойова колісниця» і «мандрівник», але колесо chakra (चक्र), а коло – vrtt (वृत्त), vartula (वर्तुल). Лише одне споріднене слово зі санскриту належало до гідронімів: Ratū (रतू) – річка небес, небесний Ганг[6]. Більшість інших слів з коренем «рат» у санскриті стосувались подарунків, коштовностей, цінностей (ratna, ratnin), задоволення (ratá). Деякі онлайн словники «ратною» (ratna) називають не лише дорогоцінне каміння, а й воду. Але це не основне значення, а радше символічне – «вода як цінність».

Цікаво, що в «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов’янських країн» ця притока Неману фігурує як Rotniczanka і Rotnica, а подібна річка у Васильківському повіті Rotoka мала також назву «Протока» (Protoka)[7]. В латинській мові «рата» (колесо) через літеру «о» – «rota». Тому у XV ст. річку Рату в Великих Мостах німецькою мовою записали, як Rotha. У 1497 році секретар великого магістра Накера зазначив: „in eyn wurste dorff genent zcur Brucke und das flies dabey Rotha” – («..село, назване Мости і річка тут Рота»)[8].

Чому деякі протоки називали «колісницями» (Рата) і «колесом» (Рота)? Якась метафорична форма? Чому на батьківщині індоєвропейських мов навколо Чорного моря назви річки Рата (Рота) збереглась, але слово «колесо» у формі «рата» – ні? Мабуть, збереглось, але у словах «воротити» і «веретено», яке відповідає санскритському vrtt (वृत्त) – коло.

Якщо врахувати, що балти з Неману в X-XI ст. мігрували в басейн річки Рось, то фонетична передача проток через літеру «а» – Рата, а не Рота, досить закономірна. Західні балти ятвяги (судовляни) з басейну Немана жили навіть у Львівській обл. Найдавніша згадка про село Ятвяги в Мостиському районі належить до 1448 року. В Жидачівському районі село Ятвяги згадують у 1565 році (тепер с. Прибілля), в Городоцькому районі в 1785 році (с.Побережне)[9]. Мабуть, в Галицько-Волинському князівстві жили ятвязькі втікачі-язичники.

Проте, середньовічні міграції балтів на терени України ніяк не пояснюють наявність гідроніма ПоРата в античні часи на заході Скіфії. Ця річка Пората (Прут) стікає з гір Говерли і впадає в Дунай на території Молдови. Лише санскрит дає нам термін Ratū – «небесну річку», яка рятує від спраги та дарує (ratna, ratnin) життя.

Дуже ймовірно, що скіфська ріка Пората і середньовічна Рата (Ратча) походять з різних коренів, тобто у назві «пората» «по» – це не префікс, а «рата» – не корінь. Тоді Пората – поривчаста (корінь «пор», гр. «пур» – лихоманна), а Рата – небесна ріка, вода, яка рятує. Цей термін є аналогом до «Дани» (Дніпро, Дністер, Дунай), води, яка дарує. Але прямої аналогії з «колесом» (литов. «ратілас», латин. «рота») у назвах річок шукати марно, хоча вторинне переосмислення назви «воротливої» річки могло відбутись. Єдине дивує, що в санскриті «Рату» порівняли з Гангом, а у нас річки «Рати» – це невеликі притоки більших річок.

Словник гідронімів України[10]:

Порвана ріка – притока п.Комишувахи, п.Сухої Калинової, л.Кринки. п.Міусу, впадає в Азовське море.
Поритий яр – притока л. Васюкової, Бахмута, п. Сіверського Дінця, п. Дону.
Поркулин (Порколін) потік – притока п.Путилівки, п.Черемошу, п.Пруту, л.Дунаю, протікає через н.п. Сергії, Путила Путильського р-ну Чернівецьк.обл.
Порняла ріка – притока ліва Жупанії басейна Черемоша, п. Пруту, л. Дунаю, протікає в с.Шепіт Путильського району Чернівецької обл..
Порозовиця (Пороговиця) ріка – притока п.Росі і Дніпра, протікає в с.Шендерівка, гирло в смт. Стеблів Черкас.обл.
Порозок (Пороз) ріка – притока п. Псла, л. Дніпра.
Поромовочка ріка – притока п. Ірші, л. Тетерева, п. Дніпра.
Поросна ріка – притока л. Курульки, л.Сухого Торця, п.Сіверського Дінця, п. Дону.
Поросятинка ріка – протікає в с. Лісники Києво-Святошинськ.р-ну Київ.обл.
Портош потік – протікає в с.Лозянський Міжгірського р-ну Закарпатської обл..
Пурів яр – притока права Рогозянки, Уди, Сіверського Дінця, Дону. Прша згадка у 1863 році (ВТКХГ).
Пурниця ріка – притока л.Локоті, п.Клевані, п.Сейму, л.Десни, л.Дніпра.
Пуршигівський потік – притока л.Чорного, л. Пробійни, л. Білого Черемошу, п. Пруту, л. Дунаю. В селі Пробійнівка – гора Пуршига Верховинський р-н Івано-Франк. обл..
Пуршний потік – протікає с.Голови Верховинського р-ну Івано-Франків. обл.. Перша згадка у 1802 році (Pursznyi).

Рата:

Рата ріка – притока л. Зх.Бугу, п. Вісли, протікає через Рава Руську та Великі Мости Львів.обл. (через Жовківщину та Сокальщину). Перші згадки в 1564 році (na Raczie).
Ратда ріка – притока л. Росави, Росі, п. Дніпра.
Раточина потік – притока л. Тисмениці, п. Дністра, протікає в н-п. Попелі і Ясениця-Сільна Дрогобицького р-ну Львів.обл. (між ріками Вишниця і Слониця). Перші згадки в 1564 році (na Raticzinie).
Ратундин потік – притока л. Тереблі, п. Тиси, л. Дунаю, протікає в Міжгірському районі Закарпатської обл..
Ратунцева потік – притока п.Лючки, л.Пістинки, п.Пруту, л.Дунаю, Івано-Франк.обл.
Ратушна ріка – притока п. Івоти, л. Десни, Сумська обл..
Ратча ріка – перша згадка датована 1159 роком (Оп.КПЛ – Описание Києвопечерской Лавры…, К., 1831) в переліку річок Тетерева, Миць, Ратча, Більці.
Рутець (Ротока) ріка – притока п. Протоки, л. Росі, п. Дніпра, протікає в селі Пінчуки Васильківського району Київ. обл., перша згадка 1151 р. (ИЛ.301 – Летопись по Ипатьевскому списку).
Ротичка потік – притока л. Бенева, л. Сукелю, п. Дністра, протікає в с.Тисів Долинського р-ну Івано-Франк. обл..
Ротницька ріка – л.Могилянки, л.Ужа, п. Прип’яті, п.Дніпра, протікає в Коростенському р-ні Житомирської обл..
Ротундянський потік – протікає в селі Вільшанка Крижопильського р-ну Вінницьк.обл.

Ratnyčia – річка на кордоні між Литвою і Білорусь, притока Неману. Протікає через Дайнавський/Варенський ліс (Dainavos giria, Druskininkų‑Varėnos miškai). На півдні Литви неподалік річки Немунас (Неман) село Ratnyčia, згадки про яке датують 1589 роком.

Автор: Галина Водяк

Список джерел та літератури:

[1] Constantine Porphyrogenitus. Περὶ τῆς γενεαλογίας τοῦ ἔθνους τῶν Τούρκων, καὶ ὅθεν κατάγονται. DE ADMINISTRANDO IMPERIO. Greek text editer by GY. MORAVCSIK. / Constantine Porphyrogenitus ; пер. J. H. Jenkins. Washington: Dumbarton Oaks Center for Byzantine Studies Trustees for Harvard University Washington, 1967. С. 174 (Βροῦτος, п.38).

[2] Ющук І.П. Словник української мови VІ століття. – К.: Київський міжнародний університет, 2017. – 352 с.

[3] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.48.2 https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=103

[4] В. И. Абаев. Скифский язик. Что мы называем скифским языком? NARTAMONGÆ, 2012, Vol. IX, N 1, 2..

[5] Aleksandras Vanagas. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. – Vilnius, Mokslas, 1981. https://tautosmenta.lt/wp-content/uploads/lituanistika/Vanagas_1981_LT.pdf

[6] SANSKRIT-ENGLISH DICTIONARY FIRST EDITION 1899 INGREAT BRITAIN REPRINTED LITHOGRAPHICALLY – Oxford: Oxford University Press, 1956, 1960. – 1334 с. [Pat – стор. 864] .

[7] Rotniczanka. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, T. IX (Poźajście — Ruksze). Warszawa, 1888, 812 psl. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_IX/812

[8]Великомостівська міська рада Львівської обл.. Офіційний сайт. https://vmgromada.gov.ua/news/1572265123/

[9] Непокупний А. П. Балтійські родичі слов’ян. Київ, 1979. 34 с.

[10] Словник гідронімів України / АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Укр. ономаст. коміс.; уклад.: І. М. Железняк [та ін.] ; редкол.: К. К. Цілуйко (голова) [та ін.]. – Київ: Наук. думка, 1979. – 779.