Скіфський тарандос або олень північний
Скіфи називали північного оленя тараном або тарандос (гр.τάρανδος, лат. tarandrus). Найімовірніше, що назва тарандос стосувалась не того виду, який ми сьогодні називаємо північним оленем, а благородних оленів та лосів, зображення яких присутні в декорі скіфської кінської вузди.
Тарандос (гр. τάρανδος) – скіфський олень, шкіру якого скитияни використовували у різних цілях, зокрема для пошиття верхнього одягу, про що збереглась інформація в словнику давньогрецьких, фракійських та скіфських слів Гесихія Александрійського, філолога V ст. та Плінія Старшого, історика I ст.
В науці досі використовують термін «тарандос» щодо північного оленя. Rangifer tarandus – північний олень, якого саами називали Rhenthier[1], а скіфи та греки Tarandus (hreindýri – давньоскандинавське, tarandus – скіфське).
Про скіфського тарандуса згадує римський історик I ст. Пліній Старший в «Природничій історії». Автор розповідає, що скіфський tarandrus (північний олень) також змінює своє забарвлення, як і будь-який інший з хутряних, за винятком у індійських лікаонів.
«Mutat colores et Scytharum tarandrus nec aliud ex iis quae pilo vestiuntur, nisi in Indis lycaon» (Plin 8, 123)[2]
Назва «тарандос» сходить до творів Арістотеля і Теофраста, а в давньогрецькому словнику Гесихія, як назва північного оленя у скіфів. На твори Арістотеля (4 ст. до н.е.) у своїх розповідях про різних тварин посилається Пліній Старший. Проте, в жодній мові світу «тарандос» не є основним терміном на позначення оленя, окрім скіфської мови. В українській мові зберігся термін “таранити”, пробивати що-небудь наскрізь, трощити. Тобто, ми слово “таранити” успадкували від скіфів. Слово «таран» у значенні таранити (пробивати) є не лише в українській, але й в польській, чеській та білоруській та ін.. мовах. Тарандус – це північний олень, який таранить своїми рогами. Прізвище Таран – одне з найпоширеніших на теренах України. Прізвища Таранець, Тарановський (ий, а), Тараненко, Таранов (ий, а), можливо, й Тарнавський ? (ий, а), пов’язані зі скіфським словом тарандос (олень) і українським таранити, боронити терени.
Τάρανδος – північний олень. “τάρανδος>ζῶον ἐλάφ[ου]ῳ παραπλήσιον, οὗ τὰς δορὰς εἰς χιτῶνας χρῶνται Σκύθαι” (словник Гесихія).
Переклад:
“Тарандос – скіфи використовують їх шкіри для плащів”.
Отже, українське слово таранити та пов’язані з цим коренем прізвища походять від слова тарандос (північний олень), зі шкіри якого скіфи шили верхній одяг. В давньогрецькому словнику 5 ст. це слово згадують в контексті зі скіфами, а Пліній Старший в 1 ст. з посилання на більш ранні твори Арістотеля використовує словосполучення «скіфський тарандус». Тому можна робити припущення, що скіфи називали північного оленя “таран” або “таранд”, “тарандос”. Епонім Тарандос (грец. ἐπώνῠμος, букв. «той, що дав ім’я») міг також бути в основі імені першопредка скіфів Таргітая. Проте, ближче до цього наймення індоєвропейська лувійська та хетська форма «тарх», що означає «перемагати». В іранських мовах відповідне слово з коренем “Тарг” дослідникам не вдалось знайти[3].
Цікаво, що Тарг = Тар в словнику Гесихія у термінах, які стосуються трясіння. І це наштовхує не лише на згадки про українські слова «тарахкотіти» на тарантасі і тарабанити, але й відсилає нас до основних функцій Посейдона – Землетруса, аналога скіфського бога Таргімасада (Тарго), покровителя коней та володаря дверей від Тартару. Деталі цього повідомлення я також розгляну в цій статті.
Таргенін / тарасін /таргане – струсити, трясуться, здригаються <ταργαίνειν> ταράσσειν, ταργάναι (Гесихій).
Тартарос – місце під землею <τάρταρος>ὁ ὑπὸ τὴν γῆν κατώτατος τόπος (Гесихій).
Тарандос (олень) у скіфській культурі є однією з центральних фігур, тотемом зі сакральним значенням, як і образ коня, кабана та хижого птаха. Альтернативний термін “саг – олень”, запропонований Абаєвиим В.І., присутній винятково в осетинській мові, НЕ може бути безумовним твердженням, що саме таке значення мали корені “саг” у словах, етнонімах та топонімах скіфського періоду на теренах України. Осетинське слово “саг-олень” походить від праукраїнського “соха” і “сохатий”, а також багатьох слів з коренем “саг”, які стосуються броні та озброєння (сагаріс – сагайдак і сокира, sagitta – стріла). Також не виключено, що скіфи використовували обидва терміни для оленя: саг (сохатий) і таранд (що таранить). Абаєв В.І. писав, що в інших іранських мовах sāka ‘олень’ не зустрічається, але за походженням воно здається арійським, що означало «сохатий». Σαγάρις – сагаріс – соха, леміш (рало, орач), сагайдак (горит) у словнику Гесихія, сокира – в Геродота. Детальніше про це читайте в статті «Скіфська мова (част.IV) і словник Абаєва. Сколоти та пара лати»
Коротко про подібні, але не пов’язані, або частково пов’язані між собою терміни з коренем «тар»:
Тарон – швидкість, тарбос – страх
В словнику давньогрецьких, фракійських та скіфських слів Гесихія тар<τάρ> і тарон*<ταρόν>ταχύ –швидко[4]. Але сучасні греки цього слова не знають і не використовують. Адже “тарон” (швидкий) – не винятково грецьке слово, а загальне індоєвропейське, оскільки подібні за значенням тар-слова можна знайти й в санскриті . “Тарбос” з давньогрецької <τάρβος>φόβος – страх. Тобто, український (пра-пра індоарійський) корінь “тар” і “тур” (турбуватись) у цих словах перегукується за значенням з іншим українським корнем (пра-пра фракійським) “стр” – стрімкий і страх. Цей прото індоарійський корінь “тар” міг потрапити також в тюркські мови через посередництво азійських саків, половина предків яких мали індоєвропейське походження.
Таранити – Ранити
Слово “таранити” і “тарандос” має давнє індоєвропейське коріння і ланцюжок частково споріднених слів може привести не лише в давньогрецькі словники (“тарантіної” – вершники зі списом), але й у санскрит, де рана – це наслідок тарана, споріднене з давньоіндійським vraṇáḥ (vraṇám) «рана; щілина, тріщина», vraṇayati «ранить. Наприклад, таджицьке “рахна задан” – це українською “рани завдавати”, таранити, пробиватися, де слово “рахна” – злом, пробоїна пролом, тотожне “рані”, “задан” – завдавати ударів, бити. Це таджицьке словосполучення (Рахна задан) підштовхнуло мене зробити невеликий відступ від основної теми. Можливо, прізвище Рахно зовсім не походить від імені Рафаїл, як про це пише наша вікіпедія? Те ж стосується гідроніма Рахна. Якщо й справді Рахна (притока Десни і Дніпра) = Рафайловець (притока Бистриці і Дністра), то це з івриту річка “зцілив Бог”. Натомість на просторах інтернету пишуть, що Рахна – богиня зірок в іранській міфології, а саме ім’я означає спокій. Дивно, що прихильники іраномовності скіфів не шукають походження цього сучасного етноніма і гідроніма Рахно-Рахна в індоарійських мовах, а мову скіфів упереджено не розглядають в широкому контексті різних індоєвропейських мов, а лише іранських.
Тарпан – дикий кінь – слово індоєвропейського, а НЕ тюркського походження
Тарпан – вимерлий вид диких коней, який жив в степовій та лісостеповій зоні Європи, насамперед в Україні, а також на заході Казахстану до початку 19 ст..
В академічних публікаціях, які стосуються дослідження терміну “кінь” в архаїчних та в сучасних тюркських мовах немає терміну “тарпан” [5],[6],[7],[8],[9]. Це слово не є тюркським за своїм походженням.
Дехто пише, що в деяких тюркських мовах, зокрема в киргизькій і казахській, з’явився термін тарпан – дикий кінь, норовистий кінь, який не терпить на собі вершника, а також “тарпи” – бити (таранити) передніми ногами (сайт goroh-етимологія). Але в киргизькому словнику немає слова тарпан, натомість є монгольське слово тарбаган – бабак, який немає стосунку до коней. В жодній тюркській мові немає слова для означення коня, ані з коренем “тар”, ані з коренем “пан”. Натомість корінь “тар” сходить до скіфського слова “тарандос” – скіфський олень, що таранить рогами, а також до давнього індоарійського “тар” – швидкість і страх, а пан (гр.Πάνας) – до індоєвропейського бога природи і пастухів, який у грецькій міфології змальований з ногами і рогами цапа.
Термін Тарпан і Посейдон (Пан) – скіфський бог Таргімасад – покровитель коней і оленів
Святого Посейдона, аналога скіфського Та(р)гімасада в Іонії називали “ПАНіоніо” (πανιώνιον), “Пан Іонії”.
Зі словника Гесихія:
- Паніоніон – Святий Посейдон в Іонії<πανιώνιον>ἱερὸν Ποσειδῶνος ἐν Ἰωνίᾳ.
- Панаге – чистий, святий <παναγῆ>καθαρά. ἅγια.
- Панагістія – Панагія – Богородиця <παναγιστίας>παναγίας.
- Пан – усюди, ціле, все <πᾶν>ὅλον. <τὸ πᾶν>· τὸ ὅλον.
Тобто, термін “Пан” в античні часи використовували до широкого кола божеств, а в християнські – стосовно Богородиці, яку називали також Панагія. За Геродотом, скіфи свого Посейдона або ПосейДеона (Ποσειδέων, Ποσειδέωνι) називали Тагімасадом (Θαγιμασάδας, Геродот 4.59.1-2)[10]. Серед символів Посейдона був кінь, жеребець і в навіть в одному з пізніших втілень його вшановували як бога коней. Тому я думаю, що скіфський бог Тагімасад (Посейдон) насправді називався ТАРгімасадом, адже він аналог грецького бога – покровителя коней (тарпанів). Тоді скіфський термін тарандос – олень, тарпан – дикий кінь, можна буде вписати в якийсь логічний ланцюжок походження усіх цих індоєвропейських за походженням термінів, починаючи з Таргітая, Таргімасада, тарандоса, тарпана, і з надписами про бога Тарго (Δια…Ταργώ…Αρε) на фрагментованих графіті (на амфорах і посуді) в Криму (півострів Тархан-кут, Україна) 2 ст. до н.е. І не треба буде вигадувати якусь нову жіночу богиню у скіфів Таргу-Тарку, про яку розвиває гіпотези, точніше припущення, дослідник Тохтасьєв С.Р.[11] Адже, Тарго – це скіфський бог Тагімасад (Таргімасад), аналог грецького Посейдона, покровителя коней та таранів (оленів), швидких, стрімких і вільних.
Я намагалась критично дослідити історію походження терміну “тарпан”. Виявляється, це слово пізнє, адже стосується 19-20 ст., але його автор, схоже, непогано орієнтувався в античних творах.
Не виключено, що терміна “тарпан” до 19 ст. не існувало і його вигадав хтось з тодішніх науковців та запровадив, як загальний, для означення дикого коня. У 1860 р. селекціонер Шатилов Й.М. написав своє “Повідомлення про тарпанів”. А що раніше?..
Самуїл Гмелін, лікар, який мандрував з Петербурга в Україну через Воронеж до Черкас, у 18 ст. описав диких попелястошерстних коней степів, але терміну “тарпан” він не знав і не використовував. Дикі коні, за словами автора, бігають з шаленою швидкістю, вдвічі більшою, аніж домашні[12]. Тобто, санскритський і протогрецький “тар” у терміні тарпан й справді означає «швидкість».
Я ніколи не сумнівалась в тому, що прото індоарійський корінь “тур” відповідає прото фракійському “стр” – стрімкий, швидкий та ін., тому українська антична річка Турас згодом отримала назву Дністер. Але тотожність “тур” і “тар”, як “швидкий”, в деяких термінах для мене були відкриттям. Заглянула в етимологію слова “тарантас” на сайті goroh.pp.ua. І що я побачила? Цілком логічне припущення якогось Горяєва без ініціалів (мабуть, Миколи Васильовича, автора порівняльного етимологічного словника “русскаго языка” 1896 р.) про спорідненість з давньоіндійським «tarani» – «швидкий», «tarasa» – «поспішно», а також «тарахкотіти», «тараторити». Але ЧОМУСЬ автори публікації переконання Горяєва назвали необґрунтованими. При цьому дописувачі для слова “тарантас” припускають можливе запозичення з тюркських мов без жодного аргументу для подібної гіпотези. Для легітимізації безглуздя про тюркську етимологію назви «тарантас» на сайті «горох» пишуть, що походження «не зовсім ясне», але в болгарській є “тарантас” і в словацькій, і в хорватській, і в словенській. І що ??? Оголошення деяких слів тюркськими, які насправді мають загальне індоєвропейське коріння, у мене викликає безліч запитань? Чому? І для чого?
В словнику Даля В.І. можна знайти слово «тарапан» – татарське кам’яне корито або дерев’яна скриня, в якій тиснуть виноград. Але назва дерев’яного посуду ніяк не вписується для означення дикого коня. Про термін «тарпан» філолог зазначив, що «назва не зовсім роз’яснена вченими» і перелічив інші назви дикого коня: кулан, джигитай, мудзин і такья[13].
Отже, підсумовую.
Тарпан – швидкий (тар), панівний в степах (пан), сам собі господар, вільний, тому й дикий. Українське слово “тараторити” – “швидко говорити” має коріння таке ж, як і назва тих швидких коней тарпанів, тар-пан (тар – швидкий) і пан. Але «тар» – «швидкість» лінгвістично має індоєвропейське, а не тюркське походження, крім того, з цим же значенням воно проникло в давньогрецький словник (тар – швидко) і в санскрит (тур तुरंग – швидкість і кінь[14], тару तरु – швидкий[15]).
Скіфський бог Тагімасад (Тарго) – Посейдон
Геродот ототожнював скіфського бога Тагімасада з грецьким Посейдоном або ПосейДеоном. Тотемним втіленням Тагімасада (Посейдона) був швидкий кінь (тар) і лось (тарандос). Поєднання цих двох образів швидкого коня і таранисторогого оленя/лося сприяли утворенню терміну «тарантіної» – вершники зі списом.
Український історик, скіфолог, Червінський Сергій Вікторович, розповідає, що в декорі руків’їв скіфської клинкової зброї поширеним є використання зображення профілю голови саме коня, а не оленя. Проте, інколи зустрічаються предмети, як правило бляшки з олов’янистої бронзи, з декору вузди коня із головою лося.
Посейдона (Ποσειδέων – ПосейДеон в Геродота і Гесіода, Ποσειδάων, Πος[ε]ιδήϊον в Гесихія) називали Землетрусником. Оскільки землетруси призводять до штормів на морі, то Посейдона шанували також, як володаря вод. Гесіод описує його, як власника мідних (бронзових) воріт, які перекривають вихід з Тартару (Τάρταρου), підземного світу.
“Виходу звідти (з Тартару) немає: бронзові ворота – це Посейдон поставив навколо нього мур і оточив його з обох сторін” (Гесіод, 730)[16].
“Я починаю співати про Посейдона, великого бога, рушія землі й безплідного моря, бога безодні, який також є володарем Гелікону й широких Егів. Подвійну посаду боги наділили тобі, о трясуне землі, бути приборкувачем коней і рятівником кораблів!”(Гесіод – Гімн XXII Посейдону)[17]
Тобто, Посейдон, володар входу до підземного світу, який може спричинити землетруси на землі та на дні морських глибин. В багатьох грецьких міфах Посейдон виступає в подобі коня. Головний храм Посейдона в Італії VIII ст. до н.е. був у спартанському місті ТАРанто, яке тоді було грецькою колонією. Греки назвали це місто Тарантосом (Τάραντος). А сина Посейдона античні автори в 2 ст. (Павсаній) назвали Тарасом і розповіли міф про те, що він заснував місто Тарантос. Цікавий збіг, чи не так? В цьому сенсі скіфський Посейдон – Тагімасад, мав би називатись ТаРгімасадом, володарем воріт з підземного Тартару, епонімічним уособленням якого був дикий кінь Тарпан, або північний олень Тарандос. Оскільки в античні часи терміну “Тарпан” ніхто не засвідчив, то доцільно також образ північного оленя і лося “Тарандоса”, а не лише швидкого (тар) коня, вважати втіленням скіфського бога Тагімасада (Таргімасада). Інша назва Тагімасада – Тарго, про що свідчать античні епіграфічні надписи з теренів України.
Tarḫunt (Tarhu̯ant-/Tarhunt-, Tarhun-, Tarhu- і Tarhunza).
Тарсус – хетське місто в Анатолії, назва якого походить від імені бога грози Тархунта (Tarḫunt-переможець), але його втіленням був не кінь і не олень, а бик.
Тобто, в греків Посейдон, батько першого Тараса, був покровителем коней, в хетів Тархунт – биків, а в скіфів першопредок Таргітай і бог Тарга (Тагімасад – Таргімасад) – Тарандосів (лосі/олені) та швидких (тар) коней. Скіфський Посейдон (Таргімасад) володів воротами від античного підземного світу Тартару, а нащадки скіфів України все життя намагались стримувати двері з азійської Тартарії, але не завжди успішно. Ця антична назва згодом перетворилась на етнонім «татари», кипчацька гілка яких частково є нащадками азійських саків (не плутати з європейськими скіфами, в яких інші предки та інші спадкоємці).
Тарантела
В колишній грецькій колоні Сікелії (о.Сицилія на півдні Італії) вакханічні танці діонісійського культу називали тарантелла. Тарантелла – це танці, які зазвичай або імітують залицяння, або бій на мечах. І павуки тарантули тут ні до чого. На них подібна назва поширилась пізніше і вторинно. Слід зазначити, що в словнику пізньоантичного лексикографа Гесихія цього слова для означення танцю немає.
Тарантіної
В давньогрецькому словнику тарантіної (Ταραντῖνοι) – вершники списоносці. Усім відомо, що функція списоносця на коні – таранити. В цьому сенсі вони й справді нагадують оленя, але у вершника замість рогів спис.
Тобто, слово зі словника Гесихія “тарантіної” (вершники списоносці) та пізніший термін “тарантелла” (залицяльний танець з елементами бойових мистецтв) можуть бути частково пов’язані зі словом тарандос (олень) через метафоричні образи.
Лексикограф Гесихій у 5 ст. знав також термін «Ата» – Тарантіної, вершники зі списом, тобто кіннотники. Думаю, слово «атака» сходить до цього терміну «Ата». «Ат» у тюркських мовах – приручений кінь, тому дуже часто ім’я скіфського царя Атея (Ataia, Atheas, IV ст. до н.е.) намагаються трактувати через ці мови. Але в словнику Гесихія слово «Ата» НЕ зазначено, як скіфське. Та й походження французького слова «аташе» (attaché – прив’язь) викликає запитання.
Ата – Тарантіної – <ἆτα>ὦτα A Ταραντῖνοι (Гесихій).
Атта – <atta> – комплімент юнака старшому та вчителеві, як папа <pappa> батько – καὶ προσφώνησις φιλοφρονητικὴ νέου πρὸς πρεσβύτερον καὶ τρο- φέα, ὡς ἡ <πάππα> πρὸς τὸν πατέρα. (Гесихій).
Тарантіної <Ταραντῖνοι> – Їх називають вершниками і списоносцями, або легкі вершники, як і Іпархос – ἱππεῖς τινες ὀνομάζονται. οἱ δὲ τοὺς ἀκοντιστάς, ἢ τοὺς ψιλοὺς ἱππεῖς, ὡς καὶ Ἵππαρχος. (Гесихій).
Слід зауважити, що Гесихій не згадує у своєму словнику ні гунів, ні унів, ні Аттілу. Тому інколи я думаю, що цей словник треба датувати IV, а не V ст. Хоча не виключено, що Гесихій не ставив перед собою завдання описати терміни та події його сучасності, а лише занурився в термінологію попередніх епох та античних творів, яка для багатьох тодішніх греків була невідомою і незрозумілою. Але з якої епохи і з якої мови термін «Ата – Вершники» в його словнику, я не знаю. Проте, він не згадував в цьому контексті скіфів. Якщо схилятись до думки, що це тюркізм, то слово «ата» – вершник радше з гунського періоду (V ст.), а не з античності, якщо сприймати «атта», як батько, то діапазон датування та походження розширюється до праіндоєвропейського (ата-тато, патер, батько, як ама-мама). Звідти й слово атавізм (лат.atavus – віддалений предок). Та й слово «атака» (начебто французьке) ніхто з тюркської не виводить, хоча воно без сумніву пов’язане з тими тарантіноями – вершниками зі списом, які атакують – таранять.
Таранка – Тарама
Слово тараНя (вид риби в Чорному та Азовському морі) і таранка (в’ялена риба) є помилковою мутацією від основного слова тюркського або грецького походження «тараМ» . Хоч і найбільше тарама-термінів можна знайти в мовах близьких до санскриту, все ж я розгляну найбільш поширені етимологічні версії. “ТараМа” з османської турецької мови – рибна солона (в’ялена) ікра коропа і тріски, в ширшому сенсі – рибна. Проте, в більшості тюркських мов «тарама» означає «розгалуження». Тому не зовсім зрозуміло чому в греко- тюркській мові українських урумів «тарама» означає «балка»[18], а в анатолійських греко-тюрків «тарама» – це «балик з ікри». В малому академічному словнику Євгеньєвої А.П. слово «тараній» і «тарань» виводять від «тара» – «ікра»[19]. В словнику Даля каспійську дрібну рибу називали «тарашккою». Серед назв річок, які в певні періоди побутували на теренах України були й такі, які пов’язані або з урумським словом «тарама – балка», або з греко-османським словом «тарама – рибна в’ялена ікра»: Алтин-Тарама (притока Самари і Дніпра, 1862 р.), Алмен-Тарама (п. Кальміусу, впадає в Азовське море, Алха-Тарама (притока Мокрої Волновахи і Кальміусу, впадає в Азовське море, інші назви цієї ж річки Єлха(й) Тарама, Ілхи-Тарама, Юх-Тарама, Йох-Тарама, Платі(д)-Тарами, Платіс-Тарама, Даданова), Балабан-Тарама (л. Мокрої Волновахи п. Кальміусу, вп. в Азовське море; Балибина). Все ж в контексті назв цих річок згадаю слово з пракриту (санскрит/мова палі) taramāna (присл.) – «швидко», «поспішно», тобто швидка ріка, але чи міг цей термін з літургійної мови буддизму потрапити до приазовських гідронімів через урумів, я не знаю. Тарам в санскриті можна також зустріти у складі слів зі значенням річка तरंगिणीनाथ [taraṃgiṇīnātha] [taraṃgiṇī- nātha] m. «ріка–володар» (тарамгіні – річка, ната – захисник, володар)[20].
Тобто, слово тараня (риба) таранка (суха солена риба) до первинного значення українських слів з коренем “таран” (олень і таранити) НЕ має жодного стосунку, адже насправді воно (таранка) мало звучати, як “тараМка”, з літерою “М”.
Торанос і таран – грім
В кельтських мовах також є слово торанос і таран, але у значенні грому. Грім також тарабанить і тарахкоче. «Тарарах» є тим словом-вигуком, про яке згадуєш під час грози, тобто різкий звук при ударі, пострілі, вибуху.
Тартар
Усім відоме слово Тартар (Τάρταρος – підземний світ, Аїд), з’явилось в античну епоху серед грецьких авторів (Гесіод, Плутарх, Лукіян та ін.).
Τάρταρά (Гесіод, 120)[21]:
“Воістину спочатку виник Хаос, а потім широкогруда Земля, вічна основа всього безсмертного, що тримає вершини снігового Олімпу, і тьмяний Тартар у глибинах великої Землі, і Ерос (Любов), найпрекрасніший серед безсмертних богів”.
Отже, Тарандос – швидкий скіфський олень, який таранить своїми рогами – слово індоєвропейського походження, етимологію якого найкраще тлумачити з допомогою давньогрецьких словників та індоарійського санскриту. Теж саме стосується терміну Тарпан – швидкий дикий кінь, вільний пан українських степів, який тарабанив копитами на просторах нашої землі до 19 ст. – слово індоєвропейського походження.
Скитиянська мова (скіфська мова) – це самостійна палеопонтійська мова племен Північного Причорномор’я, історичного народу України античного періоду під назвою «скіфи», в якій простежуються риси різних індоєвропейських субстратів, тому її важко віднести до якоїсь однієї мовної підгрупи. Найчастіше дослідники шукають паралелі в індоарійській групі мов, але виокремлення скіфської мови, як східноіранської підгрупи, є недостатньо обґрунтованим.
Автор: Галина Водяк
Також читайте за посиланням:
Словник:
Олень і Північний Олень:
geyiği, ren geyiği – турецька
сыгъын, кийик айванлар (дикі тварини з якутської, де кийик – дикий в киргизькій, айванлар – тварини) – кримськотатарська
kiyik, bug’u- узбецька
bura, reindeer – уйгурська
болан, төньяҡ (півн.) кейеге – башкирська
бугу, түндүк бугу – киргизька
пӑлан – чуваська
maral, şimal maralı – азербайджанська
Lu – китайська
буга, цаа буга – монгольська
Олень:
саг, маргъ – осетинська,
охуи, бугуи (олень північний) – таджицька
ahû – курдська курмаджі
абнацә – абхазька
буу, марал – карачаєво-балкарська
yeghnik եղնիկ – вірменська
Олень:
hiranа ਹਿਰਨ – пенджабі гурмуркхі
ahoo آهو, گوزن شمالی goozan shmali – перська
valran هرن Rander رینډیر – пушту (афган.) 2-й термін з англійської
harn ہرن, qatbi harn – урду (пакистан., інд.)
mrugah, мругах मृगः – санскрит
hiran हिरन – гінді
Олень:
reh, ren – німецька
rådjur, ren – шведська
hjort, rensdyr – данська
Hirsch – люксенбургська
deer, reindeer – англійська
hreindýr, dádýr – ісландська
Олень:
särdo, sökań, сярдо – ерзя (фіноуральська)
szarvas, rénszarvas – угорська
goddi, boazu – саамська (boazu, bohccot – північні олені)
peura, poro- фінська
hirved, põhjapõdrad – естонська.
Олень:
cervus, цервус – латинь, італійська
ciervo – іспанська
oreinak, elur-oreinak – баскська
ceirw – валійська
cervos – ґалісійська
fianna, réinfhianna – ірландська
fèidh – шотландська ґельська
Коні
ἵπποι -грецька (Геродот), ἱππέλαφος – грецька
equos – латинь
cavalli – італійська
cabalos – ґалісійська
zaldiak – баскська
meirch – валійська
eich – шотландська (ґельська)
рferde – німецька
horses, steed – англійська
hästar (хестар) – шведська
hester – норвезька
Коні
arkliai- литовська
zirgi – латиська
hobused естонська
Коні
ат ئات – уйгурська
аъттар – тувинська
аттар – якутська
аттар – киргизька, казахська, башкирська
ат, саяк, кунан, донен, сайгулик, бесте, тулпар – кінь – казахська
тай, хабаги, кулин – молоде лоша – казахська
атан – архаїчне киргизьке – кастрований верблюд
жилки, илки – кінь – киргизька
азгир і айгир – жеребець – киргизька
жапайы ат – дикий кінь – киргизька
аркун – жеребець (метис) від дикого коня і домашньої кобили – киргизька
йунд – архаїчне тюркське, слово не використовують в сучасних мовах.
атлар – кримськотатарська, татарська
otlar – узбецька
atlar азербайджанська, туркменська
лашасем – чувашська
lovak – угорська
alaša, lišme – ерзя
hevonen – фінська
hobune – естонська
Коні
морь – монгольська
морид – бурятська
马匹 (mǎri) китайська спрощена
Коні
аспхо – таджицька
asb – перська
ashvaah, aśva अश्व – санскрит
aspa अश्व – авестійське
ghoṭaka घोटक – санскрит
ghoḍaga घोड़ों – гінді
туранг तुरंग, турага तुरग • ( turag /tu.ɾɐ.ɡɐ/ ) – швидкоплинний і кінь – санскрит, гінді і урду.
Словник річок України 1979 р. (Тар…)[22]
Тарабаниха, -и, ж.; р., п. Цебранки пр. Тині п. Тні п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; Тарабаниха (Машт., Дн.* 166); Житомирська обл.
Тарабу, невідм.; б., л. Сіверськ. Дінця п. Дону (Експ.); між рр. Нижня Біленька й Айдар; Ворошиловградська обл.
Тараганка, -и, ж.\ р., л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; с. Сварині Володимирецьк. р-ну Ровенськ. обл. (ОАІМ).
Тараклія, -її, ж.; р., пр. Ялпугу пр. Дунаю; Одеська обл.? (кол. Кагульськ. пов.; ОСОНК, І, 61, 156).
Тарама, -й, ж.; р., л. Сухих Ялів л. Вовчої л. Самари л. Дніпра (Експ.); с. Парасковіївка Маріїнськ. р-ну Донецьк, обл.
Тарамська, -ої, .; р., п. Дніпра; Верхньодніпровськ. р-н Дніпропетровськ, обл.; Тарамская, Торямская (1697, ВЗК, 203).
Тараниха, -и, .; б., л. Казенного Торця, п. Сіверськ. Дінця, п. Дону (Машт., Дон, 54); с. Тарановка ( Новогригорівка) у тому ж бас. (1863, ВТКХГ).
Таранів, -ового, ч.\ яр, п. Самари л. Дніпра; Тарановъ (КЕНЛ; СКЗР, LVIІ); вище р. Велика Тернівка; Таранова (ВТКЕГ — як л.Великої Тернівки поблизу її гирла; Дніпропетровська обл.
Таранівка, -и, ж.; р., п. Собу л. Пд. Бугу (1967, МЕ); Тарановка, як п. Собка, п. Собу (Машт., Д Б, 35); Іллінецьк. р-н Вінницьк. обл.
Таранівська, -ої, ж.; р., л. Мокрого Ізюмця л. Сіверськ. Дінця п. Дону; Тарановская (1863, ВТКХГ Машт., Дон, 51; ГОИУ, 191); Харківська обл.
Таранова, -ої, ж.; б., п. Кам’янки п. Базавлука п. Дніпра; Дніпропетровська обл.; Таранова (КРУ, 126).
Таранський, -ого, ч.; стр., с. Шамраївка Сквирського р-ну Київськ. обл.; Таранський (1974, Анк.).
Таранушин, -ого, ч.\ яр, л. Середньої Балаклійки л. Балаклійки л. Сіверськ. Дінця п. Дону; Таранухин (1845, КОЧ; 1963, ВТКХГ; Машт., Дон, 49); с. Таранушине включене до с. Яковенкове Балаклійськ. р-ну Харківськ. обл.
Таранушина, -ої, .; б., л. Мокрого Ізюмця л. Сіверськ. Дінця п. Дону (1863, ВТКХГ; ГОИУ, 191); Таранухина (Машт., Дон, 51).
Таранька, -и, ж.; р., л. Мурафи л. Дністра; Буиіна (у верхів’ї); Таранькау с. Станіславчик Жмеринськ. р-ну Вінницьк. обл. (ПУОК, X, 32).
Тарапуня, -і, .; р., с. Ладьки, суч.Роменськ. р-ну Сумськ. обл.; Тарапунья (ПЕ, 259).
Тарапунька, -и, ж.; рр.: 1) пр. Ворскли л. Дніпра; смт Опішня Зіньківськ. р-ну Полтавськ. обл.; Тарапунька (1785, О РЧН, 28; 1859, СНМ, Пл, 49; ПЕ, 240; Машт., Дн., 76; 1951, МЕ);Тарапулька (ПЕ, 233); Істок (ІМСУ, Пл, 849; Стрижак, НРП, 65); 2) пр. Груні п. Псла л. Дніпра; нп Великі Будища, Тарапунка (1785, О РЧН,25); с. Римарівка Гадяцьк. р-ну Полтавськ. обл. (1952, МЕ; Стрижак, НРП, 65); 3) пр. Тясмину п. Дніпра; м. Кам’янка Черкаськ. обл.; Тарапутка (Договоры); Тарапунка (Вып., 117); 4) прот., нп Кибинці й Шарківщина Миргородськ. р-ну Полтавськ. обл.; Тарапунька (1859, СНМ, Пл-, 159).
Тарапуньки, -ньок, лея.; руч., пр. Ворскли л. Дніпра; м. Полтава; Тарапуньки (1852, Ар., III, 14).
Тарас, -а, ч.\ р., п. Дніпра; с. Підгірне Нікопольськ. р-ну Дніпропетровськ, обл. (Нов., 794); Тарасовская (1697, ОРД; 1697, Величко, III, 472); Тарасъ (ИИЗК, І, 49; Макс., Прил., 99; СНМ, Ек, 18; Машт., Дн., 84).
Тарасівка, -и, .; потоки: 1) п. Кам’янки п. Опору п. Стрия п. Дністра; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну і м. Сколе Львівськ. обл.; Tarasiówka (SG, III, 793; SG, X II, 158); 2) п. Кохана л. Білого Черемошу п. Черемошу п. Пруту л. Дунаю; с. Довгопілля Верховинськ. р-ну Івано-Франківськ, обл.; Тарасіука (МКур.)
Тарасівська, -ої, .; б., л. Клебань-Бика л. Кривого Торця п. Казенного Торця п. Сіверськ. Дінця п. Дону; Тарасовская (АС); біля гирла с. Тарасовка (там же).
Тарісівський, -ого, ч.; потік, нп Голови Верховинськ. р-ну (1748, potokiem Тагаsowskim) і Луг кол. Надвірнянськ. пов. /1788, Potoka Tarasowskiego), Tarasowski (Hrabec, 116); суч. Івано-Франківська обл.
Тарасків, -ового, ч.; яр, л. Кунянки (вище яру Першого) п. Мокрого Ізюмця л. Сіверськ. Дінця п. Дону; Тарасков (ГОИУ, 193).
Тарісова, -ої, ж.; бб.: 1) л. Мечетної п. Великої Кам’янки п. Сіверськ. Дінця п. Дону (ВТКЕГ; Машт., Дон, 66); 2) п. Капустиної (Капустянки Сухої) л. Дніпра (1898, ГИАУ, 282); Запорізька обл.
Тарашенкова, -ої, б., п. Безіменної п. Лисиної л. Нижньої Дворічної п. Осколу л. Сіверськ. Дінця п. Дону (1863, ВТКХГ; Машт., Дон, 53).
Тарберка, -и, ж.\ р., бас. Жерева л. Ужа п.Прип’яті п. Дніпра; смт Лугини Житомирськ. обл. (ОАІМ).
Тарган, -у, ч.; рр.: 1) п. Росави л. Росі п. Дніпра; Київська обл.; Тарганъ (Машт., Дн., 56); 2) п. Росі п. Дніпра; витік біля нп Винарівка, тече через нп Кривець і Любча Ставищенськ. р-ну, Тарган і Пархомівка, гирло у с. Логвин Володарськ. р-ну Київськ. обл.; Tarchan (Кордт, JSfe 3); Торгань (Андр., ЛЮ, індекс); Торганъ (Фунд., 43; Андр., ЛЮ, індекс; Машт., Дн., 54); Тарганъ (Похил., 240; СНМ, Кв, 241); Тарганка (Мукалов, 65); Тартан (Макс., Киев., 25); Тарган (КРУ, 102; 1974, Анк.); Тарган (Величк., 32; 1959, МЕ); Торган (Макс., Киев., 25; БКМ, 9313).
Тарганка, -и, ж.; р., пр. Усті л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; с. Сварині Володимирецьк. р-ну Ровенськ. обл.; Тараганка (ОАІМ).
Тарницький, -ого, .; потік, п. Кісви п. Тиси л. Дунаю; с. Косівська Поляна Рахівськ. р-ну Закарпатськ. обл. (1972, МЕ); пор. поле Тарници (1972, МЕ).
Тарок, -рка (Тарка), ч.; р., л. бер. Дніпра; між рр. Кінська-Янчокрак і Карачокрак (ОАІМ), у межах кол. Великого Лугу; Запорізька обл. (ОАІМ).
Тартак, -а, ч.; р., п. Тні п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (КРУ, 79; Дрозд, МРУ, 263); Червоноармійськ. р-н (з 2016 р.Пулинський р-н) Житомирськ. обл.; пор. с. Тартак Баранівськ. р-ну тієї ж обл.
Тартакай, -аю, ч.; б., л. Тилігулу, вп. в Тилігульськ. лим. в системі Чорн. моря; між рр. Дністер і Пд. Буг (КРУ, 54); Одеська обл.
Тартацьке, -ого, с.; дж. (стр.), смт Ратне Волинськ. обл. (ОАІМ).
Тартацький, -ого, ч.; р., пр. Понори п. Ікви п. Стиру п. Прип’яті п. Дніпра; Тартацкій (Машт., Дн., 141); Тартацка, Тартацкой, Замышувка, Замышевка (Дрозд, МРУ, 76); с. Верба Дубнівськ. р-ну Ровенськ. обл.; Тартацкая (ТФ, II* 580).
Тарташка, -и, ж.; р., бас. Ікви п. Стиру п. Прип’яті п. Дніпра; нп Судобичі й Довге Поле Дубнівськ. р-ну Ровенськ. обл. (1967, МЕ).
Тартянка, -и, .; б., л. Солоної п. Вовчої л. Самари л. Дніпра (ВТКЕГ); Дніпропетровська обл.
Тарча, -і, ж.; потік, л. Тайни п. Гнилої п. Збруча л. Дністра; нп Гримайлів, Клювинці, Верхівці, Перемилів і Хоростків Гусятинськ. р-ну Тернопільськ. обл.; Tarcza (SG, X II, 145, 165).
Список джерел та літератури:
[1] J. Ramminger, rangifer, in ders., Neulateinische Wortliste. Ein Wörterbuch des Lateinischen von Petrarca bis 1700, URL: www.neulatein.de/words/1/017333.htm (benutzt am / used on 23.10.2024)
[2] Pliny the Elder’s Naturalis Historia / Plin Liber 8, 123:
https://penelope.uchicago.edu/Thayer/L/Roman/Texts/Pliny_the_Elder/8*.html
[3] «…само *Tarkā/*Targā, насколько я могу судить, не поддается объяснению на почве иранских языков; не нашел этимологии и В.А. Лившиц» (Тохтасьев С.Р. Из ономастики Северного Причерноморья, 2013).
[4] Глосарій давньогрецької мови Гесихія (Ісихія Александрійського) https://el.wikisource.org/w/index.php?title=%CE%93%CE%BB%CF%8E%CF%83%CF%83%CE%B1%CE%B9&uselang=ja
[5] Бекмуратова А.К. Этимологический слой в структуре концепта “лошадь” в тюркских язиках”. 2017.
[6] Давлатова С. Ж. Название животных в словаре М.Кашгари «Диван Лугат Ат-Турк» и их использование в современном кыргизском языке. 2021 р.
[7] Рассадин В. И. Коневодческая терминология в монгольских языках: сравнительный аспект / Валентин Иванович Рассадин., 2012.
[8] Ганиева Э.С. Семантическое поле зоонима ат «лошадь» в кримскотатрском языке. Грамота. 2018. № 5(83). С.61-71.
[9] Каракаев Ю.И. Название половозрастниых групп лошадей в ногайском языке. Грамота. 2016. №8(62). С.91.
[10] Геродот, кн.4, грецький текст https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/index.html?author_id=153
[11] Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013.
[12] Гмелин С.Г. Путешествие по России для исследования трех царств естества. Пер.с немецкого. Спб: Императорская Академия наук, 1806 г. ст.84-86 (315).
[13] Даль В.І. МАС. Тарпан. https://lexicography.online/explanatory/dal/%D1%82/%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D0%BD
[14] Тураг – кінь, швидкий. Санскрит. https://en.m.wiktionary.org/wiki/%E0%A4%A4%E0%A5%81%E0%A4%B0%E0%A4%97#Sanskrit
[15] Тару – швидкий, дерево, човен, перетинати, приплив. Санскрит. https://en.wiktionary.org/wiki/%E0%A4%A4%E0%A4%B0%E0%A5%81
https://learnsanskrit.cc/translate?search=Tar&dir=au
[16] Гесіод. Теогонія. Ποσειδέων. Грецький текст (Гес.730)
https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=2&page=15
[17] Гесіод – Гімн XXII (Посейдону)
https://en.wikisource.org/wiki/Hesiod,_the_Homeric_Hymns_and_Homerica/Hymn_XXII_(To_Poseidon)
[18] ЛУЧИК В.В. ЕТЮДИ З «КОРОТКОГО ЕТИМОЛОГІЧНОГО СЛОВНИКА ТОПОНІМІВ УКРАЇНИ». [Електронний ресурс] / В. В. ЛУЧИК // Мовознавство № 3-4. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/183221/05-Luchyk.pdf?sequence=1.
[19] МАС Євгеньєва А.П. «Тараній» https://lexicography.online/explanatory/mas/%D1%82/%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9
[20] Monier-Williams Sanskrit-English Dictionary. https://sanskrit.inria.fr/MW/106.html#tara
[21] ΗΣΙΟΔΟΣ, ΘΕΟΓΟΝΙΑ ΣΤΙΧΟΙ 1 – 336
https://www.astrologicon.org/hesiod/hesiod-theogony.html
[22] Словник гідронімів України / АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Укр. ономаст. коміс.; уклад.: І. М. Железняк [та ін.] ; редкол.: К. К. Цілуйко (голова) [та ін.]. – Київ: Наук. думка, 1979. – 779 c.
