Скіфський словник Геродота (слова)

24.12.202524.12.2025 Галина Водяк

Геродот зі скіфської мови переклав на грецьку 10 слів:

Анта-кай (велика риба), Анареї (не чоловік; уражений «жіночою» хворобою через прокляття богині Афродіти), Ойор-пата (людина/чоловік і вбивати), Екзам-пай (священний/жертвенний шлях), Аріма-споу (один і око), назва річки Пората, грецькою Пуретос (гр.лихоманка, жар, від давньогрецьго πῦρ – вогонь).

Крім того, близько 20 скіфських слів можна знайти в словнику лексикографа давньогрецьких текстів Гесихія.

Окремо мовознавці аналізують власні імена, топоніми та гідроніми з творів Геродота та деяких пізньоантичних авторів. Слід зазначити, що значна частина скіфського ономастикона немає спорідненості з іранськими мовами. Німецький лінгвіст Rüdiger Schmitt зазначив, що не лише скіфські теоніми (імена богів) з Історії Геродота є проблемними, але й гідроніми неможливо точно проаналізувати. З усіх річок Скіфії лише Пантікапа є досить зрозумілою, де панті – шлях, а капа – риба (хот. kavā), – вважав автор. Попри скептицизм, Rüdiger Schmitt, як і інші іраністи, шукали коріння скіфської мови лише в іранських джерелах. Усе, що не змогли розшифрувати, залишили поза увагою. Також без відповіді автор залишив питання: «чи була це грецька мова з сильним скіфським впливом, чи навпаки, форма скіфської мови з багатьма грецизмами»? Я зупинилась на поглядах Шмітта, оскільки він слушно зауважив, що скіфську мову треба розглядати окремо від сарматської. Автор розповідав: «оскільки скіфські слова та імена за своєю структурою та розвитком чітко відрізняються від пізніших, «сарматських» свідчень і єдині знаходяться на давньоіранському етапі розвитку, методологічно обґрунтовано та доцільно вважати скіфським лише той матеріал, засвідчений у Геродота або навіть до нього»[1].

Я вважаю, що скіфська мова знаходилась не на давньоіранському етапі розвитку, а на праіндоіранському, як самостійне відгалуження. Цю мову так само недоречно називати іранською, як фракійську – грецькою.

Спроба прирівняти античну скіфську мову до сучасних мовних груп є невиправданою. Скіфська мова така ж самостійна мова свого періоду, як мова фракійців, іллірійців або етрусків. Коріння скіфської мови можна шукати в різних індоєвропейських мовах, але її залишки мали б зберегтись саме в українській мові, адже більшість наших предків співіснували зі скіфами на одних і тих самих теренах. Частина з них була власне скіфами: хтось орачами/землеробами, хтось кочівниками/скотарями, а хтось воїтелями/базилевсами. Межі античної Скіфії та терени сучасної України майже збігаються.

Скіфська мова була самобутнім відгалуженням від первинного індоєвропейського континууму, тому має свої унікальні риси та слова. Скіфська мова формувалась в середовищі фракійських та прабалтослов’янських племен, на теренах степу та лісостепу від Дунаю до Дону. Як і будь-яка жива мова, в скіфську мову потрапляли запозичення, наприклад, в процесі передньоазійських походів скіфів з давньоіранських мов, зокрема з Авести (слова анареї, паралати), або в процесі контролю над еллінськими полісами – з давньогрецької. Контакти з залишками кіммерійців та деякими групами савроматів також могли вплинути на формування скіфської мови. Як і більшість індоєвропейських мов, скіфська мова також споріднена зі санскритом. У цій статті я розгляну різні версії та інтерпретації основних скіфських слів з Історії Геродота.

Антакай

Антакай (ἀντακαίους) – антакаюс, антакеус – [4.53.3] – велика риба без кісток або колючок (існує думка, що це були осетрові).

Анта (Άντα) – великий, надмірний.

Тобто назва племен “анти” періоду поширення слов’ян скіфською мовою означало “великі”. Анти – гігАнти, щонайменше, численний (великий) народ.

Каіоус (Кαίους) – риба. “Ка..” – риба.

Порівняйте слово Каіоус (риба) з назвою річки в Скіфії ПантіКапес (Παντίκάπης) – «путь риби». За В.І. Абаєвим: kара «риба» – согд.*kар, сак. kava, афг. каb, мунджан. kар. ос. kæf[2]. Можливо, саме цей предіндоіранський корінь “ка” – “риба” у назві цих риб: Катран, Карась, Карп, Калкан (камбала).

Словник Гесихія[3]:

Антакай – ἀντακαῖοι – ἰχθῦς κητώδεις (Hdt. 4.53.3) – риба китоподібна (Геродот 4.53.3).
Анаканда – ἀνάκανδα – ἐν ὑπερῴῳ. Λάκωνες – надлишковий, гіпер.

Уривок з Геродота:

[4.53.3] А в її гирлі (річки Бористен) незліченні грудки солі застигають самі собою. І вона (річка Дніпро) дає величезну рибу без колючок (?), яку вони називають антакаями, для засолення, та багато інших дивовижних речей.

Можливий також інший переклад: Антакай (ἀντακαίους) – «мега гіпер кит» (κήτεά τε μεγάλα ἀνάκανθα). У цьому випадку ἀνάκανθα = ἀνάκανδα.

[4.53.3] ἅλες τε ἐπὶ τῷ στόματι αὐτοῦ αὐτόματοι πήγνυνται ἄπλετοι. κήτεά τε μεγάλα ἀνάκανθα, τὰ ἀντακαίους καλέουσι, παρέχεται ἐς ταρίχευσιν, ἄλλα τε πολλὰ θωμάσαι ἄξια

κήτεά (кит)
μεγάλα (великий)
ἀνάκανθα – анаканта ( без колючок, без кісток, без хребта), при цьому подібне слово через літеру «д» анаканда (ἀνάκανδα) означає «надлишковий».
ἀντακαίους καλέουσι – антакаями називають.

ГігАнт – греко-скіфське слово.

Ант (скіф. надвеликий) – Над (українське, асоційоване через метатезу) – Гіпер (гр.ὑπερ).

Пізньоантичний лексикограф Гесихій посилається у своєму словнику на давньогрецького драматурга Есхіла (трилогія Орестея, “Агамемнон”) стосовно слова “гігант”. Тобто, слово “гігант” існувало в давньогрецькому лексиконі ще у 5 ст. до н.е., саме у скіфський період. Тому немає підстав вважати, що “ант” у слові гігант є словотворчим суфіксом «французького» походження “ант”, як у сучасних словах аспірант, докторант, диктант, фабрикант. Трансформація давнього латинського суфікса “анс” (ans) у “ант” в деяких іменниках (похідних від дієприкметників) могла скластись самостійно або під впливом подібних античних слів, як скіфське «ант» – велетень, давньогрецьке “гігас” – могутній, та їх дует Гіг+Ант. Крім того, латинський суфікс “анс” отримує літеру “т” лише при відмінюванні, наприклад: називний відмінок “анс”, акузатив – “антем”, давальний “анті”, а також в множині “анс” стає “антес”. В латині суфікс “анс” досить рідкісний і не стосується напряму іменників. Суфікс “анс” та “енс” (множина “ант” та “ент”) в латинській мові лише перетворював дієслово на дієприкметник. Наприклад laborare (працювати), loboranse (працюючий; той, хто працює), в множині laborantes (працюючі; ті, що працюють).

Тому я думаю, що греко-скіфське слово “ГігАнт” є двоскладним, двокореневим “Могутній Велетень”, а не суфіксальним. Інакше ми б у латині в називному відмінку знайшли би слово ГіганС, a в множині ГіганТес. Натомість в латинському словнику немає ані першого, ані другого. Тобто, слово “ГігАнт” аж ніяк не з латини, та й засвідчений в давньогрецьких текстах ще у V ст. до н.е. Навряд чи мова невеликого племені латинів могла мати вплив на грецьку мову у цьому столітті. Латинська мова почала розширюватись та виходити за межі Італії лише з II ст. до н.е. Грецько-римська взаємодія також датується цим періодом. Оригінальний грецький вислів Μεγάλη Ἑλλάς («Велика Греція») вперше засвідчено в II столітті до нашої ери в уривку грецького історика Полібія. Великою Грецією називали грецькі міста вздовж узбережжя Південної Італії, тоді як людей називали італіотами. А в V ст. до н.е. еліни тісно контактували саме зі скіфами та своїми колоніями на берегах Чорного моря.

До речі, український прийменник та префікс “над” (підвищення міри) є метатезою від скіфського слова “ант” – “надвеликий”, “велетень”. В литовській мові інший прийменник “на” зберіг саме протоскіфське звучання “ант”, наприклад “ant kalno” – “на горі”. До санскриту корінь «ант» домандрував з іншим значенням: «anta» – кінець, межа, рубіж. В давньоіранському словнику «antar» – всередині, поміж; «ana» – вздовж, через, туди (у напрямку), «an» – «не»[4]; в санскриті «антар» – «проходити між».

Отже, етимологія скіфського слова «ант» – «великий» (у слові «антакай» – «велика риба») не належить до типових індоіранських, а є самостійним скіфським реліктовим словом, яке було присутнє на наших теренах в ранню слов’янську добу. Антами називали основну частину слов’ян, які жили між Дністром та Дніпром у VI ст.

Словник Гесихія:

Гігантос <γίγαντος>μεγάλου. ἰσχυροῦ. q ὑπερφυοῦς (Aesch. Ag. 692) – великий, сильний, надлюдський (гіпер, надприродній).
Гігас *<γίγας>δυνάστης. [ἰσχυρός] (Gen. 10,8) – могутній (династ/правитель); сильний, міцний, витривалий.

Есхіл, Орестея (V ст. до н.е.)[5]:

“Ζεφύρου γίγαντος αὔρᾳ” – подих гіганта Зефіра (аура – подих, вітер). [Aeschylus, Oresteia. Agamemnon 684-696]. Зефір – бог західного вітру, брат Борея.

Арімаспи

Арімаспи (Ἀριμασποὺς) – одноокі, де Аріма (скіф. ἄριμα) – один (гр. ἓν), а споу (скіф. σποῦ) – око ( гр. ὀφθαλμόν).

Ἀριμασπούς· ἄριμα γὰρ ἓν καλέουσι Σκύθαι, σποῦ δὲ ὀφθαλμόν [Ηροδ.4.27.1] .
Арімаспійці, бо на скіфській мові «аріма» – «одне», а «споу» – «око». [Герод.4.27.1]

«Аріма» (скіфське) – один, єдиність, ймовірно, в широкому сенсі – винятковість.

Арімаспи – одноокі – це в реаліях радше люди-ковалі, які носили на одному оці пов’язку, аби захистити його від іскор. Саме могутні, сильні, «одноокі» ковалі були прототипом циклопів з давньогрецької міфології, сини Бога неба Урана та Богині землі Геї. Наприклад, у творах Гесіода один з трьох циклопів мав ім’я Аргус (світло).

Лексичне навантаження «аріма», як «один» або «перший», несе в собі лише скіфська, а НЕ перська, НЕ осетинська, чи будь-яка інша індо-іранська, чи тюркська мови. В давньогрецькій мові зі словника Гесихія можна знайти подібне слово «Арімос» (ἄριμος), що означало «примати» або «людиноподібні мавпи» (πίθηκος). З іронією можемо сказати, що першими були примати (арімоси), а потім з’явились різні «орії» та «арії», а також грецькі «аристократи» (ἄριστος – μέγιστος ἔξαρχος ἐξοχώτατος – найвеличніший верховний екзарх).

Отже, у скіфській мові використання терміну «аріма» (один) має незалежний та унікальний характер, адже означає початкову одиницю виміру, хоча в широкому індоєвропейському сенсі ми б прочитали «арі-ман», як «арій-людина», або по-скіфськи «арі-ма» – «один або перший від матері».

Споу (Σποῦ, σποῦ) – «споу» – скіфською мовою «око» – асоційоване з укр. спати, споглядати, спокій.

Скіфське слово «споу» (око) переросло в українське слово «спати». Адже нас спонукають до цієї дії фразою «заплющ очі» (скіф.споу) – спи. Англійською спонукають сліпати – sleep (спати, сон), а шведською «сова» – sova (спати), як символ потаємних знань та уособлення і покровительку ночі. Усі три слова праукраїнські, зокрема, слово спати, можемо простежити зі скіфських часів.

Щодо англійського «сліп» та шведської «сови», як завжди, етимологія у цих германських мовах відсутня.

В коментарях до даної теми люди в соцмережах поділились своїми думками щодо слова «споу». Процитую найцікавіший з них.

Євгеній Нечипоренко: «Споу… Спокій. Спокій ми сприймаємо, як образ людини з заплющеними очима. Можливо в транслітерації більше значення мала образність. Тоді тут фонетику дійсно треба пробувати єднати з образністю мислення. Ну і похідні… СпоУчивати, споУглядати… Та інші «споУ»… До вашого запитання раніше не задумувався скільки «очей» приймає участь в формуванні цілих мовних аналогій. Дякую».

Уривки з Геродота:

[3.116.1] πρὸς δὲ ἄρκτου τῆς Εὐρώπης πολλῷ τι πλεῖστος χρυσὸς φαίνεται ἐών. ὅκως μὲν γινόμενος, οὐκ ἔχω οὐδὲ τοῦτο ἀτρεκέως εἶπαι, λέγεται δὲ ὑπὲκ τῶν γρυπῶν ἁρπάζειν Ἀριμασποὺς ἄνδρας μουνοφθάλμους.

[3.116.1] Тепер, на півночі Європи, здається, більше золота, ніж деінде. Як вони його отримують, я також не можу сказати з певністю – однак кажуть, що арімаспи, одноокі люди, якимось чином вихоплюють його у грифонів[6].

[4.13.1] ἔφη δὲ Ἀριστέης ὁ Καϋστροβίου ἀνὴρ Προκοννήσιος, ποιέων ἔπεα, ἀπικέσθαι ἐς Ἰσσηδόνας φοιβόλαμπτος γενόμενος, Ἰσσηδόνων δὲ ὑπεροικέειν Ἀριμασποὺς ἄνδρας μουνοφθάλμους, ὑπὲρ δὲ τούτων τοὺς χρυσοφύλακας γρῦπας, τούτων δὲ τοὺς Ὑπερβορέους κατήκοντας ἐπὶ θάλασσαν. [4.13.2] τούτους ὦν πάντας πλὴν Ὑπερβορέων, ἀρξάντων Ἀριμασπῶν αἰεὶ τοῖσι πλησιοχώροισι ἐπιτίθεσθαι, καὶ ὑπὸ μὲν Ἀριμασπῶν ἐξωθέεσθαι ἐκ τῆς χώρης Ἰσσηδόνας, ὑπὸ δὲ Ἰσσηδόνων Σκύθας, Κιμμερίους δὲ οἰκέοντας ἐπὶ τῇ νοτίῃ θαλάσσῃ ὑπὸ Σκυθέων πιεζομένους ἐκλιπεῖν τὴν χώρην. οὕτω οὐδὲ οὗτος συμφέρεται περὶ τῆς χώρης ταύτης Σκύθῃσι.

[4.13.1] Знову ж таки, Арістей, син Кестробія з Проконнеса, пишучи свою епічну поему, розповідав, що він прибув до землі ісседонів, і що за ісседонами живуть одноокі люди –арімаспи, а за ними грифони – золотоохоронці, а далі на північ від них гіперборейці, які сягають моря. [4.13.2] Оскільки ж усі вони, за винятком гіперборейців, спочатку арімаспи, а потім і всі інші, зазіхали на землі своїх сусідів, і таким чином арімаспи силоміць вигнали іссідонів зі своєї країни, іссідони – скіфів, а кіммерійці, які жили на берегах південного моря, зазнаючи переслідувань з боку скіфів, покинули країну[7].

[4.27.1] γινώσκονται μὲν δὴ καὶ οὗτοι, τὸ δὲ ἀπὸ τούτων τὸ κατύπερθε Ἰσσηδόνες εἰσὶ οἱ λέγοντες τοὺς μουνοφθάλμους ἀνθρώπους καὶ τοὺς χρυσοφύλακας γρῦπας εἶναι, παρὰ δὲ τούτων Σκύθαι παραλαβόντες λέγουσι· παρὰ δὲ Σκυθέων ἡμεῖς οἱ ἄλλοι νενομίκαμεν, καὶ ὀνομάζομεν αὐτοὺς σκυθιστὶ Ἀριμασπούς· ἄριμα γὰρ ἓν καλέουσι Σκύθαι, σποῦ δὲ ὀφθαλμόν.

[4.27.1] Що ж, у нас є інформація і про них, але що стосується того, що лежить поза ними, то саме ісідонійці кажуть, що є одноокі люди та грифони, ті, що охороняють золото; це розповідають скіфи, які чули від них; і ми взяли це як істинне від скіфів, і називаємо цих людей скіфським іменем, Арімаспійці; бо скіфською мовою «аріма» – одне, а «споу» – око»[8].

Скіфський Екзампай чи Ексампей?

Екзампай (Ἐξαμπαῖος) – укр. Ізземпій (?), авест. Аззампай (?), санскр. Акшампай (?) за Геродотом в перекладі зі скіфської на грецьку означає «священні шляхи» або «жертвенні шляхи», а також назва однойменного джерела між ріками Гіпаніс-Бог та Бористеном-Дніпром.

Українська етимологія «Ек-зам-пай» – «Із-землі-путь» / «Із-земе-путь», або для назви однойменного джерела – «Із землі напій (потік)», тобто «Ізземпій» [Водяк Г.P.].
Авестіська етимологія «Аз-зам-пантай» – «Із-землі-шлях», або для джерела «Аз-зам-пай» – «Із землі литись» [Водяк Г.P.].
Зі словника санскриту kshama – земля (kshama-tanaya – син землі), páyas – будь-яка рідина, pay – рухатись, patha – шлях. Для прийменника «Із» (грецьк. Ек, авест. Аз) аналога в санскриті немає [Водяк Г.P.].
Також існує версія про шлях і джерело «із землі Папая» з допомогою санскриту, де «кшама-паті» – землі володар [Лютворт С.Г.].
Альтернативна етимологія зі санскриту «А-кшам-пай» – «непридатне питво», хоча для слова «а-кшам» існує безліч трактувань [Трубачев О.Н.].
Інша версія про санскритське Авкша (укшан)-пай – «шляхи биків», «питво биків». Тобто ЕксаМпай – це УкшаНпай [Наливайко С.І.].
Крім того, ймовірна реконструкція Е-кшама-пай через санскрит – «поза земними дорогами» або «поза шляхом страждань», де Е(«поза» – немає санкрит. відповідника) + кшама (зі санскриту «терпіння при стражданнях») + пай («шлях» і «потік» від санскрит. слова «pay» (payate) – «йти», «рухатися») [Водяк Г.P.].
Європейська етимологія Екзампай – поза стражданнями, де «екзо» – грец. префікс «поза» («зовні»), англ. «pain» – біль [Дишкант Т.П.].
Екзам – в сучасних мовах «екзамен», пай – «путь», тобто «екзампай» означає «шляхи випробувань» [Водяк Г.P.].

Про авторів та деталі деяких з названих мною гіпотез згодом.

Скіфський термін Ἐξαμπαῖος був адаптований Геродотом під грецьку фонетику, саме тому виникали труднощі при етимологічних пошуках. Я знайшла варіант, який подібно звучатиме і передаватиме одне і те ж значення як у прабалтослов’янській групі мов, так і праіндоіранській, а також за сенсом підходитиме для назви джерела та жертвенних (святих) шляхів. Навіть в давньогрецькому словнику є фонетично подібне слово у значенні «піти кудись» (ἐξαμείψει – екзамеіпсі).

Екзампай – це «Із землі потік».

«Для скіфського слова Екзампай НЕ існує задовільних трактувань з допомогою іранських мов», – вважали різні дослідники. Слова з початковим коренем «Екз», «Екзам» найчастіше можна зустріти в давньогрецькій та латині, але з їх допомогою скіфські слова не трактують за замовчуванням, хоча вони також з великої індоєвропейської сім’ї мов, як і скіфська.

В давньогрецькі часи для слова «зовні», «поза» використовували термін «ектос» і «екзопіон», а також «ек», яке дорівнювало «із». Тому слово Ἐξαμπαῖος можна розділити на Ек-зам-пай.

«Ек-зам-пай» можна наблизити до української етимології та пояснити як «Із-землі-путь». Грецьке “Εξ”, латинське “Eks”, слов’янське “Із” походять від протоіндоєвропейського “hegs”, що означало “поза”. Уявляєте, Геродот почув «Із-земе-путь», але записав «Ек-зам-пай»? Мабуть, воно йому нагадало грецький термін Екзамеіпсі (ἐξαμείψει), про який я згадувала раніше. Слід зауважити, що іраністи не раз вдавались і до більших перекручувань і адаптацій, аніж я у цьому випадку, аби підігнати слова зі скіфської мови під бажаний результат.

«Із землі» – словац. «zo zeme», чеськ. «ze země», білор. «з зямлі», литовс. «nuo žemės», латиш. «no zemes», з прабалтослов’янського *źémē. Пруською мовою західних балтів «земля» – zemē і semmē. Ці слова споріднені з авестійським zam і санскритським kshama – «земля». Це з термінології нащадків культури шнурової кераміки (патрилокальних груп R1a), які в бронзову добу з Північного Причорномор’я спочатку вирушили в мандри у напрямку Балтійського моря, а пізніше (1500 – 1000 років до н. е.) ще далі на схід аж до Алтаю, Індії та Ірану.

«Ек-зам-пай» можна також перекласти на українську мову, як «Із-земе-напій або потік». Тобто назва джерела «Екзампай» за сенсом означала «Із землі вода». В Україні є ряд гідронімів, які називаються «Земляними» (більшість з них притоки Сіверського Дінця), а також декілька річок з непереконливою та спірною етимологією щодо кореня «Зам».

Мовою Авести Екзампай, як жертвенний шлях, звучав би «Az-zam-pañtãy» – «із землі шлях», а як назва джерела «Az-zam-pay» – «із землі литись». В словнику санскриту kshama – земля, páyas – будь-яка рідина, pay – рухатись, patha – шлях. Слова з Авести та санскриту дивіться в кінці окремої публікації про Екзампай.

Ця етимологія Екзампай – «Із землі потік» для жертвенних шляхів та джерела, показова у рамках прабалтослов’янської та праіндоіранської мовних груп.

Детальний аналіз скіфського терміну «Екзампай» читайте за посиланням «Скіфський Екзампай – походження слова».

Уривки з Геродота [4.52.1 – 4.52.4][9], [4.81.1][10]:

[4.52.3] «Бо гірке (πικρή) джерело (κρήνη) вливає в неї (в річку Бог/Пд.Буг) свої води, але настільки гіркі, що вони змінюють смак води Гіпаніса (д.гр. Упаніс, Буг) – ріки, яка збільшується (μεγάθεϊ – зростає) від невеликого (σμικρὴ) джерела і стає великою. І це джерело розташоване на краю (ἐν οὔροισι) країни (χώρης – хори) скіфів-орачів та алізонів; це джерело, як і край, з якого витікають його води, має скіфською мовою назву Ексампай (Ἐξαμπαῖος) – грецькою мовою Священний (Жертвенний) Шлях (Ἱραὶ Ὁδοί)».

[4.52.3] ἐκδιδοῖ γὰρ ἐς αὐτὸν κρήνη πικρή, οὕτω δή τι ἐοῦσα πικρή, ἣ μεγάθεϊ σμικρὴ ἐοῦσα κιρνᾷ τὸν Ὕπανιν, ἐόντα ποταμὸν ἐν ὀλίγοισι μέγαν. ἔστι δὲ ἡ κρήνη αὕτη ἐν οὔροισι χώρης τῆς τε ἀροτήρων Σκυθέων καὶ Ἀλιζώνων· οὔνομα δὲ τῇ κρήνῃ καὶ ὅθεν ῥέει τῷ χώρῳ Σκυθιστὶ μὲν Ἐξαμπαῖος, κατὰ δὲ τὴν Ἑλλήνων γλῶσσαν Ἱραὶ Ὁδοί.

Ірай Одой (Ἱραὶ Ὁδοί) – священні (ῐ̔ερός) або жертвенні (ἱρά) шляхи.

Енареї

Енареї (Ενάρεας) – Анареї – з давньогрецької розмовної форми «спарювання для зачаття», що передбачає жіночність людини-енарея. Геродот Енареїв (Ἐνάρεες) назвав андрогінними (οἱ ἀνδρόγυνοι). Андрогінія (ανδρογυνία) – це поєднання чоловічих та жіночих рис в одній особі.

Абаєв В.І. з посиланням на Макса Фасмера пропонує давньоіранську етимологію, де «a-nar-ya» – «не мужчина», адже в авестійській мові «nar» – «мужчина», «самець». До речі, в словнику давньогрецьких термінів Гесихія є слово «наре» (νάρη), яке автор переклав на лексикон V ст. як «немовля» (μωρός).

Слово «енареї», «анареї» інколи використовували не лише в прямому значені, але й переносному, що зробило це слово популярним та широковживаним не лише в грецькому та іранському світі, а й у вигляді жаргонного терміну потрапило до скіфів. Слово «енареї – анареї» було запозиченим у скіфську та грецьку мову, своєрідним прізвиськом для певної категорії людей схильних до ожиріння.

Можливо, це були трансетнічні терміни, адже «нарти» (з основою «нар») – герої давніх епічних оповідей багатьох кавказьких народів (осетин, абхазів, абазин, адигів, карачаївців, балкарців, чеченців та інгушів), а не лише іранців.

З історії Геродота відомо, що скіфською мовою чоловіка назвивали «ойор», а не «нар» [Геродот IV, 110]. Останнє слово, тобто «а-нар-еї», могло бути індоіранським запозиченням. Іраніст Абаєв В.І. вважав, що скіфи для слова людина/чоловік також використовували термін «ман», який досі присутній в індоіранських та скандинаво-германських мовах (авест. manu-, др. інд. – manu, гот. manna – мужчина, ос. mojnæ). Навіть сучасне українське слово «мужчина» філолог виводив з двох коренів, один з яких «МАН» – «man-gya». Носовий інфікс «Н» досі можна почути у польському слові меНшчизна (mężczyzna) – чоловік.

Артім-ман (Αρθιεμμανος) – (Березань) – людина зі списом (aršti-manu); див. aršti (спис) – за Абаєвим В.І[11]. Перший корінь Αρθιεμ можна також пов’язати з грецькою формою імені богині Артеміди, богині полювання та родючості, яку фракійці називали Вендою, а скіфи Даною.

Очевидно, скіфи чоловіків схильних до ожиріння порівнювали з вагітною жінкою. Слово енареї (ἐναρεῖν) є в давньогрецькому словнику Гесихія у значенні спарювання, зачаття[12]. Але автор не вказав, що це слово ἐναρεῖν саме скіфське, лише зазначив, що воно діалектне або розмовне. Можливо, слово «енареї» використовували також давні греки в іонійському діалекті, які жили в Анатолії, як і Геродот Галікарнаський. Гесихій «енареї» (ἐναρεῖν) тлумачить через слово «κυΐσκεσθαι», яке Геродот використав у розділі, де описано спарювання коней, які через якесь прокляття не могли зачати потомство в Еліді, тому їх відвозили до сусідніх областей.

Наре – νάρη>ἡ ἄφρων, καὶ μωρά – немовля [Гесихій].
Нареін – νάρειν>κύειν. κρύπτειν. ζητεῖν. κυΐσκεσθαι. ἀμέλγεσθαι – набухання тіла під час вагітності (κύειν) [Гесихій].
Енарес – <ἐνάρης>ἐνηρμοσμένος – адаптовувати, гармонізувати [Гесихій].
Енареї – <ἐναρεῖν>κυΐσκεσθαι. Διαλέγεσθαι (Гесихій) – спарювати. Діалектне (розмовне) [Гесихій].
Анареї <ἀναρεῖν>ἀμέλγεσθαι. Κυΐσκεσθαι – спарювати, бути поглинутим, змішаним [Гесихій].
Куїскістер <Κυΐσκεσθαι> – спарювання для зачаття. Κυΐσκεσθαι τὰς ἵππους – сідлати коней, спарювати коней, зачаття кобил. Геродот [4.30.1-2]. Фраза «Κυίσκεσθαι τὰς ἵππους» означає, що коні вагітні, тобто здатні народити коней. Зокрема, термін «κυίσκομαι» стосується зачаття та вагітності тварини.

Уривок з Геродота [4.30.1-2]:

«Тож елідці кажуть, що це через якесь прокляття мули не народжуються в їхній країні. [4.30.2] Але коли наближається сезон спарення кобил (κυΐσκεσθαι τὰς ἵππους), вони відводять їх до сусідів…»

Тобто, термін з історії Геродота енареї (анареї) можна тлумачити з грецької мови, а не лише з іранських. Воно не є винятково іранізмом, хоча могло й бути запозичене греками. Слід зауважити, що в давньогрецькій мові це слово розгалужене у значенні адаптовувати, сідлати, і в переносному значенні «спарювати для розмноження». Це слово з часом дещо трансформувалась і прийшло в сучасну грецьку мову у значенні «гармонія» – «енармонізо» (εναρμονίζω). Вершник на коні – це також спарена гармонія, яка породила у грецькій фантазії образ кентавра, прототипом якого були кіммерійці та скіфи на конях. Старогрецьке ἐνά згодом в аттичному (афінському) діалекті грецької мови трансформувалось в ανά. Тому у Псевдо Гіпократа ми знаходимо термін Анарії (Αναριεις) про деяких жіночних за подобою скіфів, які не могли мати потомства та одягали жіночий одяг. Хоч вони й були зі збіднілих верств скіфів, але до них ставились, як до «помазаних» богинею служителів культу. Слід зауважити, що серед численних зображень скіфів на золотих артефактах, немає жодного жерця в жіночому одязі. Домисли Псевдо Гіпократа (V-IV ст.. до н.е.) про анареїв обросли фантазіями багатьох дослідників скіфської епохи, про які я не буду згадувати.

Уривок з Псевдо Гіпократа про анареїв:

«Більшість таких євнухів у Скіфії стають жінками, працюють як жінки, їх сприймають, як жінок, таких людей називають анаріями». [П.Гіппократ 22]

Ἔτι τε πρὸς τούτοισιν εὐνουχίαι γίνονται οἱ πλεῖστοι ἐν Σκύθῃσι καὶ γυναικεῖα ἐργάζονται καὶ ὡς αἱ γυναῖκες διαιτεῦνται διαλέγονταί τε ὁμοίως· καλεῦνταί τε οἱ τοιοῦτοι Ἀναριεῖς.[ Ιπποκράτης 22][13].

Уривки з Геродота про енареїів[14]:

[4.67.1] Є багато скіфських віщунів, які роблять свої передбачення з багатьох палиць таким чином: вони несуть великі зв’язки прутів, кладуть їх на землю та розкладають прути в ряд, і, розкладаючи їх один за одним, вони читають свої пророцтва; … [4.67.2] Отже, це традиційний спосіб їхніх ворожіннь, але андрогінні енарейці кажуть, що це Афродіта дала їм цей оракул…

[4.67.1] Μάντιες δὲ Σκυθέων εἰσὶ πολλοί, οἳ μαντεύονται ῥάβδοισι εἰτεΐνῃσι πολλῇσι ὧδε· ἐπεὰν φακέλους ῥάβδων μεγάλους ἐνείκωνται, θέντες χαμαὶ διεξειλίσσουσι αὐτούς, καὶ ἐπὶ μίαν ἑκάστην ῥάβδον τιθέντες θεσπίζουσι, ἅμα τε λέγοντες ταῦτα συνειλέουσι τὰς ῥάβδους ὀπίσω καὶ αὖτις κατὰ μίαν συντιθεῖσι. [4.67.2] αὕτη μέν σφι ἡ μαντικὴ πατρωίη ἐστί, οἱ δὲ Ἐνάρεες οἱ ἀνδρόγυνοι τὴν Ἀφροδίτην σφι λέγουσι μαντικὴν δοῦναι· φιλύρης ὦν φλοιῷ μαντεύονται· ἐπεὰν τὴν φιλύρην τρίχα σχίσῃ, διαπλέκων ἐν τοῖσι δακτύλοισι τοῖσι ἑωυτοῦ καὶ διαλύων χρᾷ.

[1.105.2] І вони (скіфи під керівництвом Мадія), коли досягли сирійського міста Аскалона (Ἀσκάλωνι πόλι), тоді як більша частина скіфів пройшла повз, не завдавши нічому шкоди, деякі з тих, хто відколовся і залишився, пограбували святилище небесної Афродіти (Ἀφροδίτης).

[1.105.4] Але богиня вразила тих скіфів, які зруйнували святилище в Аскалоні, і всіх їхніх нащадків по черзі хворобою, яка зробила їх жіночними. Річ у тім, що скіфи цим виправдовують свою хворобу і називають чоловіків у такому стані енареями.

[1.105.4] τοῖσι δὲ τῶν Σκυθέων συλήσασι τὸ ἱρὸν τὸ ἐν Ἀσκάλωνι καὶ τοῖσι τούτων αἰεὶ ἐκγόνοισι ἐνέσκηψε ἡ θεὸς θήλεαν νοῦσον· ὥστε ἅμα λέγουσί τε οἱ Σκύθαι διὰ τοῦτό σφεας νοσέειν, καὶ ὁρᾶν παρ᾽ ἑωυτοῖσι τοὺς ἀπικνεομένους ἐς τὴν Σκυθικὴν χώρην ὡς διακέαται τοὺς καλέουσι ἐνάρεας οἱ Σκύθαι.

Привертає до себе увагу той факт, що у словнику давньогрецьких слів слово «енареї» та «анареї» мають однакове тлумачення через термін κυΐσκεσθαι, що означає спарювання, а також словами пов’язані з набуханням під час вагітності. Тому моя версія полягає в тому, що скіфи запозичили слово «анареї» як прізвисько для чоловіків, які ожиріли до такої міри, що нагадували вагітних жінок.

Οίορπάτά – амазонка – вбивця чоловіків або володарка чоловіків.

Оіор (Οίορπάτά) – людина-орій.

Геродот стверджував, що скіфи своєю мовою називали амазонок Оіорпата (Οίορπάτά), що він пояснив як похідне від oior «людина/чоловік» і pata «вбивати» (або володіти?) (Геродот IV, 110).

«Σαυροματέων δὲ πὲρι ὧδε λέγεται. ὅτε Ἕλληνες Ἀμαζόσι ἐμαχέσαντο (τὰς δὲ Ἀμαζόνας καλέουσι Σκύθαι Οἰόρπατα, δύναται δὲ τὸ οὔνομα τοῦτο κατὰ Ἑλλάδα γλῶσσαν ἀνδροκτόνοι· οἰὸρ γὰρ καλέουσι ἄνδρα, τὸ δὲ πατὰ κτείνειν)»[15].

«Ой» (Оі) – неозначене слово «людина», як у німецькій «man», або як НЕозначений артикль, якому додають означеності. Якщо до Оі додати Ор, то вийде «людина-орій». Прикладом такої конструкції слова є ім’я фракійського Бога вина, сина Ареса – Оіагрос, ОйАгрос (гр. Οἴαγρος), що дослівно означає «людина – фермер».

Не виключено, що «oiop» – це вплив фонетичної передачі фракійської мови на скіфську, адже до сьогодні подібний термін на означення «чоловіка» зберігся в індоєвропейських мовах лише у формі «вір..», про що згодом.

МАНдруємо МАНівцями скитиянської мови… Дехто вважає, що слово «мужчина» походить від давнього індоєвропейського слова «ман», яке у незмінній формі збереглось у санскриті та германських мовах.

З терміном «чоловік» у скіфській мові дослідники не можуть визначитись:

~«ойор» (ойорПата – чоловіковбивця за Геродотом),
~«ор» (орМатай – чоловіковбивця за Гесихієм),
~«ман» (Aρθιέμμανος – чоловік зі списом за Абаєвим),
~«нар» (аНареї, за різними іраністами, термін з історії Геродота),
~«віра» реконструйоване слово для «ойор» та «ор» (vīra-mār-ta за Абаєвим)

«Ойор» (за Геродотом) іраністи не змогли пояснити з іранських мов, тому перекрутили це слово з «ойор» на «віра», а «пата» на «мар». Проте, й це не зробило слова «вір» та «мар» винятково іранськими.

Василь Абаєв запропонував варіант vīra-mār-ta «мужевбивці». Для цього надав перевагу НЕ терміну з Геродота «Ойор-пата», а зі словника Гесихія «Ор-Матой (ὁρμάτoι) – чоловіковбивці у скіфів. Корінь «ор» перетворив на «віра», «мат» – на мар (смерть). При цьому згадав осетинське МамМарос (Μάμμαρος), яке начебто дорівнює man-mar «мужевбивці».

Щодо авестійського vīra – (мужчина), філолог зазначив, що в осетинській мові ніяких слідів не видно.

Найцікавіше, що сьогодні слово «vyras» означає «чоловік» не в іранських мовах, а в литовській, в латиській (vīrietis) та латинській (vir). Багато слів з давньої Авести в іранські мови так і не прокрались, але збереглись в інших індоєвропейських мовах. Наявність цього терміну (vir) в Авесті не є приводом аби вважати його іранським.

Тобто, слово «ойор», «ор» чи «віра» на означення чоловіка у скіфській мові не іранське, а походить або зі слов’янського «орач», або з балтійського «вірас» та споріднене з латинським та авестійським «vir». Не знаю, чи можна вважати переконливою реконструкцію скіфського «оіор» та «ор» у «вір», але гіпотеза гідна уваги через значну поширеність цього терміну (vir-чоловік) у різних індоєвропейських мовах.

Хто його знає, можливо, слова «Вір» – чоловік, «віра», «довіра» і «вірність» якось пов’язані?

Пата – (Οίορπάτά, πάτά) – вбивати або володарювати.

Геродот розповідає, що скіфською мовою «пата» означає вбивця, або вбивати. Для тлумачення цього він використав грецькі слова «ктінін» (κτείνειν), що сьогодні перекладають як вбивати, захоплювати, здобувати, а також, як результат цих ганебних дій в деяких інтерпретаціях – володіти. Античний автор назвав ойорпаток (амазонок) додатково через грецьке слово андрактоної (ἀνδροκτόνοι) – людовбивці (ἀνδρο – чоловік, κτόνοι – вбивці).

Тобто існують також певні припущення аби скіфське слово «пата» трактувати не лише як «вбивати», але як «володарювати». Це вже на вибір читача. Але думаю, що слово «володарка» щодо амазонок Геродот би пояснив через більш прозорі терміни, а не через κτείνειν і κτόνοι. Ойор-пата – «вбивця чоловіків» навіть з огляду на легенди про них. «Жодна діва не виходить заміж, поки не вб’є чоловіка (ἄνδρα) в бою», – розповідав про амазонок Геродот [4.117.1]. Амазонки (Ἀμαζόνες) – грецька назва цих воїтельниць, тому я цю етимологію не розглядаю.

Пата – не засвідчено в іранських мовах ані як слово «бити», «вбивати», ані як слово «володар». Проте, деякі паралелі можна знайти у санскриті та в давньогрецькому словнику. У цьому випадку скіфський лексикон знову виступає, як самостійне відгалуження індоєвропейської сім’ї мов, а не як її іранська гілка.

Пата – ктінін «…τὸ δὲ πατὰ – κτείνειν» [Геродот, IV, 110].

Κτείνειν – κτανεῖν (вбивати), κανεῖν, ἀνελεῖν (нищити), κεραΐζειν (плюндрувати, здобувати), πορθεῖν (спустошувати), διαρπάζειν (грабувати), διαφθείρειν (розбещувати), πέφνειν (падати) – [словник Гесихія].

Цікаво, що у словнику давньогрецьких термінів Гесихія ми бачимо таку ж подібну пару «патагос – ктіпос», що означає стукіт (ψόφος) та удар, стукіт, бити (κτύπος). Як результат, добре протоптана дорога або «бита дорога» в давньогрецькому словнику «патос» (πάτος), у санскриті «патман» (पत्मन्), «патха» (पथ) – курс, шлях, у англійський – «path» з тим самим значенням. В українській мові «путь» (попутній) та слово «падати» з того ж давнього індоєвропейського кореня «пат» – путь (битий шлях) і «пат» – бити (баталія/паталія), падати (ймовірно й слово «патик»). До речі, у словацьку мову слово «баталія» прийшло саме у формі «паталія» (patália), що означає неприємність, страждання і сварку. Перехід між літерами п/б у слов’янських мовах не є дивиною. Тому патер = батько, тому патик = бадилля (стебло), патик = батіг (в чеській – batoh, слн. bat (булава, довбешка), сербське bat (знаряддя для вдаряння) [Ющук][16]. Цей перехід від «п» до «б» у слові паталія/баталія, мабуть, стався після вторгнення хана Батия (гумор!).

Πάταγος – ψόφος, κτύπος – стукіт, бити [Гесихій].
Πάτος – ἡ πεπατημένη καὶ λεωφόρος ὁδός – добре протоптана дорога.

Корінь «пат» в індоєвропейських мовах означає також патерес – «предки» та патріді, патр – «батько». З цього ж кореня слова «патронат» та «патріотизм».

Патерес (Πατέρες) – πλούσιοι ἢ πρόγονοι – предки [Гесихій].
Патріді (πατρίδι) – «патроа» (πατρῴᾳ), батько, батьківщина [Гесихій].

Слово «пат», патіяте (pat, pátyate) від «паті» (पति) – «пан», «правитель» в санскриті. Ці слова, зокрема «pátyate», також означають бути господарем, царювати, правити, контролювати, володіти (словник санскриту стор. 580-582)[17]. Але з другого боку, санскритський термін «пататі» (पतति{पत्}) означає «падати» і лише це слово з індоіранських можна якось використати щодо аналогії «пата – вбивство».

Одним словом, у давньоіндоєвропейській формі фразу «пробивати шлях до влади» можна було б записати як «пататі патман (патха) патіяте» (санскрит – पतति{पत्} पथ पति), або «патагос патос патріді» (давньогрецька – πάταγος πάτος πατρίδι). В українській мові можимо використати застарілі слова «патичити путь», де «патичити» від слова «патик» і «топтати», «путь» – бита дорога, баталія/паталія – бити, а щодо правителя (патрона) – слово «пан», «батько».

Тому скіфське слово оіорпата (амазонка) можна перекладати не лише як «чоловіко-вбивця», але як «володарка над чоловіками». Проте, більш переконлива перша версія, де Οίορ – чоловік, πάτά – вбивати. У будь-якому випадку цей термін має загальну індоєвропейську етимологію.

Уривок з Геродота про амазонок-ойорпатів:

[4.110.1] Тут також згадується про савроматів. Коли греки воювали з амазонками (скіфи називають амазонок Ойорпата, це ж ім’я, можливо, грецькою мовою означало людовбивця; бо вони називають Оiор – чоловіка, а пата означає вбивати).

[4.110.1] Σαυροματέων δὲ πέρι ὧδε λέγεται. ὅτε Ἕλληνες Ἀμαζόσι ἐμαχέσαντο (τὰς δὲ Ἀμαζόνας καλέουσι οἱ Σκύθαι Οἰόρπατα, δύναται δὲ τὸ οὔνομα τοῦτο κατὰ Ἑλλάδα γλῶσσαν ἀνδροκτόνοι· οἰὸρ γὰρ καλέουσι ἄνδρα, τὸ δὲ πατὰ κτείνειν)…[18].

Скіфська річка Пората (Прут) і Рата – походження назви

Пората – скіфська назва річки Прут («поривчастої протоки»), грецькою Пуретос, що означає «лихоманка», «жар», від давньогрецького πῦρ – вогонь). В 10 ст. Візантійський імператор Констянтин Порфірогенет називає цю річку Врут (Βροῦτος)[19]. Ріка має свої джерела на схилах Говерли та протікає через Івано-Франківську та Чернівецьку області України, на території Молдови впадає в Дунай. Гірський характер річки відповідає «лихоманній» і «ворухливій» назві.

В українській мові назва річки Пората асоційована зі словом «поривчаста», тобто лихоманна.

Мовознавець Ющук Іван Пилипович у «Словнику української мови VІ століття» наводить слова «порив» та «поринути» у різних слов’янських мовах. Порив – чес. poryv; слн. poriv; серб. порив. Поринути – слн. poriniti; серб. поринути[20].

Уривки з Геродота[21]:

[4.48.2] εἰσὶ δὲ οἵδε οἱ μέγαν αὐτὸν ποιεῦντες, διὰ μέν γε τῆς Σκυθικῆς χώρης πέντε μὲν ῥέοντες, τόν τε Σκύθαι Πόρατα καλέουσι, Ἕλληνες δὲ Πυρετόν, καὶ ἄλλος Τιάραντος καὶ Ἄραρός τε καὶ Νάπαρις καὶ Ὀρδησσός.

[4.48.2] Ось річки, які роблять її (Ἴστρος – Дунай) великою: п’ять річок, що перетинають країну скіфів своїми водами, а саме та, яку скіфи називають Поратою, а греки Пуретом, та інші: Тіарант, Арар, Напар та Ордісс.

До речі, дослідник скіфської мови Василь Абаєв визнав, що в індоіранських мовах етимологічні паралелі щодо назви річки Пората, як лихоманної, відсутні. Проте, він намагався порівняти назву Пората з рідною йому осетинською мовою та словом ford – море, але дуже натягнуто і непереконливо. «Море» – не найкраще трактування для частково гірської прудкої річки. Насправді в осетинській мові «море» – «фурд», а не «форд», а основне їхнє слово для означення моря – «денджиз». «Судячи з осетинського ford, отримала загальне значення «великої річки»; у скіфську мову потрапило, можливо, з якоїсь іншої мови, тому що надійних іранських відповідностей не видно», – зазначив автор (пор. Фасмер, 61)[22].

Отже, Пората – протічна річка з поривом, тобто прудка (етимологія українська).

Біль детально читайте статтю за посиланням «Скіфська річка Пората (Прут) і Рата – походження назви».

Про «скіфську» літеру «Г»

Літера Г є у таких словах скіфської доби, як Герос (Γέρρος), Гелон (Γελωνός), Гойтосір (Γοιτόσυρος), але немає у слові Гіпаніс, Гіргіс та Гілея. Вони за старогрецькою Упаніс (Ὕπανις), Ургіс (Ὕργις) та Улея (Ὑλαίη), за новогрецькою Іпаніс, Іргіс та Ілея.

Упаніс (Ὕπανις) – річка Бог (Південний Буг/Гіпаніс).
Ургіс (Ὕργις) – річка Харків біля Харкова, співзвучна також річка Оржиця притока Сули (басейн Дніпра).
Улея (Ὑλαίη) – лісиста місцевість за гирлом на лівому березі Дніпра, за якою живуть скіфи землероби. Улея – місце зустрічі Геракла зі змієногою дівою.
Герос (Γέρρος) – річка між скіфами кочівниками та скіфами базилевсами.
Гелон (Γελωνός) – дерев’яне місто на землі будинів в Скіфії.
Гойтосур (Γοιτόσυρος) – скіфський бог, аналог грецького Апполона.

До речі, літера Г могла панувати на наших теренах ще в доскіфський період. Адже якось вона потрапила і до латишів. У них в алфавіті два різних G (ģ і g) . Балти від нас вийшли ще в бронзову добу і лише в залізну добу до них прийшли фіноуральці (N). У латишів R1a1a-M558 35,2%[23].

Літеру Г в основному використовують в слов’яномовних країнах.

Мабуть, вона була присутня у частини племен культури шнурової кераміки.

Проте, перші письмові згадки з іменами та топонімами на літеру “Г” стосуються античної доби України, тому я теж інколи кажу, у слід за іншими авторами, що літера “Г” у нас від скіфів, а не від племен бронзової доби з культури шнурової кераміки.

Але «мої» скіфи – це НЕ іранці та НЕ алтайці, а тутешні.

Автор: Галина Водяк

Список джерел та літератури:

[1] Rüdiger Schmitt, “SCYTHIAN LANGUAGE,” Encyclopædia Iranica, online edition, 2018, available at http://www.iranicaonline.org/articles/scythian-language (accessed on 10 April 2018).

[2] В. И. Абаев. Скифский язик. Что мы называем скифским языком? NARTAMONGÆ, 2012, Vol. IX, N 1, 2.

[3] Ἡσύχιος Ἀλεξανδρεὺς. Γλῶσσαι Ελληνικό λεξικό 5ος αιώνας μ.Χ. Режим доступу до ресурсу: https://el.wikisource.org/wiki/%CE%93%CE%BB%CF%8E%CF%83%CF%83%CE%B1%CE%B9

[4] Bartholomae C. Bartholomae altiranisches wörterbuch. Christian Friedrich Leonhard Bartholomae. Strassburg: Trübner, 1904. – S 662-773. (PDF scriftarv.no)

[5] ΑΙΣΧΥΛΟΣ. Ἀγαμέμνων (681-716). Ψηφιακή Βιβλιοθήκη της Αρχαίας Ελληνικής Γραμματείας.

https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=129&page=17

[6] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Γ: ΘΑΛΕΙΑ. [3.116.1]

https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=89

[7] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.13.1-2

https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=98

[8] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.27.1.

https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=99

[9] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.52.3. https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=104

[10] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.81.1. https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=109

[11] В. И. Абаев. Скифский язик. Что мы называем скифским языком? NARTAMONGÆ, 2012, Vol. IX, N 1, 2.

[12] Ἡσύχιος Ἀλεξανδρεὺς. Γλῶσσαι Ελληνικό λεξικό 5ος αιώνας μ.Χ. Режим доступу до ресурсу: https://el.wikisource.org/wiki/%CE%93%CE%BB%CF%8E%CF%83%CF%83%CE%B1%CE%B9

[13] Ιπποκράτης. Περί αέρων, υδάτων, τόπων. Hippocrates Collected Works I. Hippocrates. W. H. S. Jones. Cambridge. Harvard University Press. 1868. https://el.wikisource.org/wiki/%CE%A0%CE%B5%CF%81%CE%AF_%CE%B1%CE%AD%CF%81%CF%89%CE%BD,_%CF%85%CE%B4%CE%AC%CF%84%CF%89%CE%BD,_%CF%84%CF%8C%CF%80%CF%89%CE%BD

[14] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.67.1 https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=106

[15] ΗΡΟΔΟΤΟΥ ΙΣΤΟΡΙΑΙ. Βιβλίον Δ´· Κεφάλαια ϟθ´‑ριζ´ [Електронний ресурс] // II видання Класичної бібліотеки Леба. – 1921. – Режим доступу до ресурсу: https://penelope.uchicago.edu/Thayer/H/Roman/Texts/Herodotus/4E*.html

[16] Ющук І.П. Словник української мови VІ століття. – К.: Київський міжнародний університет, 2017. – 352 с.

[17] SANSKRIT-ENGLISH DICTIONARY FIRST EDITION 1899 INGREAT BRITAIN REPRINTED LITHOGRAPHICALLY – Oxford: Oxford University Press, 1956, 1960. – 1334 с. [Pat – стор. 580-582] .

[18] Геродот (книга IV, Мельпомена).

ΗΡΟΔΟΤΟΣ Ἱστορίαι. ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝ [Електронний ресурс] / ΗΡΟΔΟΤΟΣ // greek-language.gr -– Режим доступу до ресурсу: https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=96

[19] Constantine Porphyrogenitus. Περὶ τῆς γενεαλογίας τοῦ ἔθνους τῶν Τούρκων, καὶ ὅθεν κατάγονται. DE ADMINISTRANDO IMPERIO. Greek text editer by GY. MORAVCSIK. / Constantine Porphyrogenitus ; пер. J. H. Jenkins. Washington: Dumbarton Oaks Center for Byzantine Studies Trustees for Harvard University Washington, 1967. С. 174 (Βροῦτος, п.38).

[20] Ющук І.П. Словник української мови VІ століття. – К.: Київський міжнародний університет, 2017. – 352 с.

[21] ΗΡΟΔΟΤΟΣ/Ἱστορίαι/ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ /ΗΡΟΔ 4.48.2 https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=103

[22] В. И. Абаев. Скифский язик. Что мы называем скифским языком? NARTAMONGÆ, 2012, Vol. IX, N 1, 2.

[23] Pliss L, Timša L, Rootsi S, Tambets K, Pelnena I, Zole E, Puzuka A, Sabule A, Rozane S, Lace B, Kucinskas V, Krumina A, Ranka R, Baumanis V. Y-Chromosomal Lineages of Latvians in the Context of the Genetic Variation of the Eastern-Baltic Region. Ann Hum Genet. 2015 Nov;79(6):418-30. doi: 10.1111/ahg.12130. Epub 2015 Sep 28. PMID: 26411886. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26411886/