Скіфська та фракійська мова і словник Гесихія

24.02.202524.02.2025 Галина Водяк

Лексикон Ісихія Олександійського / Гесихія – «Алфавітний збірник усіх слів» грецького граматика, який жив у V ст., має велике значення для вивчення давньогрецьких діалектів і для відновлення текстів класичних авторів, для вивчення втрачених мов і неясних діалектів Балкан у давнину (фракійська, іллірійська) і для реконструкції праіндоєвропейських слів. Декілька слів у словнику автор згадує у контексті зі скіфами. Проте, багато термінів, які включено до цієї праці, не зустрічаються у збережених давньогрецьких текстах. В деяких випадках є посилання на Геродота[1], втрачені праці Гекатея (6-5 ст. до н.е.), давньогрецьких комедіографів V ст. до н.е. Епіхарма, Кратіна та інших давньогрецьких авторів. Тому існує дилема щодо фонетичної передачі деяких літер між архаїчним та класичним правописом давньогрецької, перехід між якими якраз датують V ст., коли жив Гесихій. Тобто, вданому випадку, я не впевнена, як передавати ета/іта (H,η), у-в-упсилон/і-іпсилон (Υ,υ), дз-дзета/з-зета (Ζ,ζ). Автор використовував дані від попередніх лексикографів Diogenianus, Aristarchus of Samothrace, Apion, Heliodorus, Amerias. Лексикон зберігся в одному частково зіпсованому рукописі 15 століття у Венеції.

Словник Гесихія є першим у світовій лексикографії тлумачним та діалектним словником.

Доктор філологічних наук Звонська Леся Леонідівна у своїй публікації «Архаїзми, діалектизми та запозичення давньогрецької мови у Лексиконі Гесихія» розповідає наступне:

«При дослідженні лексики Словника Гесихія слід враховувати те, що значна її частина не належить до часу створення словника і в цілому не відображає стан розвитку мови V ст. н.е. У Словнику представлена лексика класичного і архаїчного періоду, а також широкий спектр діалектизмів. Значення словника Гесихія не лише для грецької, а й для індоєвропейської діалектології стало особливо зрозумілим після дешифрування кріто-мікенських текстів. Те, що раніше вважалось дослідниками у Гесихія варваризмами, незрозумілими словами або тлумачилось як спотворення при переписуванні, виявилось архаїчною мікенською лексикою або словами сусідніх індоєвропейських народів» [7, с. 125].

«Окрім того, словник Гесихія значно доповнює матеріал інших давніх балканських мов, таких як давньомакедонська, фрігійська, фракійська, месапська. Індоєвропейське догрецьке населення, т. з. пеласги, залишило в спадщину чимало субстратної лексики, проблема стратифікації якої тісно пов’язана з дослідженнями мов балканського ареалу»[2].

Оскільки словник не відображає стан розвитку грецької мови V ст., я використала два варіанти передачі слів, перший – давньогрецький Γοιτόσυρον (ГойтосУр), другий – близький до сучасної грецької (ГойтосІр). Крім того, я помітила, що у словнику немає жодної згадки про гунів, сучасників лексикографа. Тобто автор ставив перед собою завдання створити словник термінів насамперед з давньогрецьких текстів, більшість з яких для нас сьогодні є втраченими. Тому нечисленні свідчення про скіфську та фракійську мову можна доповнити саме з допомогою словника Гесихія.

Слід зауважити, що в словнику можна знайти помилки. Розповім про одну з них. Автор не порівняв дані з різних джерел і помилково назвав річку Яксарт Танаїсом, тобто Доном.

Яксартес (Ἰαξάρτης) – річка Танаїс / Дон, яка тече зі Скіфії і впадає Меотійське озеро /Азовське море. (ὁ Τάναϊς ποταμός p. ἔστι δὲ τῆς Σκυθίας, ἐμπίπτων εἰς Μαιῶτιν λίμνην).

Яксарт – це річка в Азії, сучасна назва Сирдар’я, яка впадає в Аральське море, за античними джерелами в Каспійське. Про те, що ці дві річки переплутали у своїх розповідях воїни під час походу Олександра Македонського, розповідають пізньоантичні автори Пліній Старший і Страбон, Географія (Str.11.7.4), (11.11.5)[3]. А Гесихій повторив цю помилку. Пліній Старший розповідає про «…річку Яксарт, яку скіфи називають Силім, про яку Олександр і його солдати думали, що це Танаїс» (Pliny VI.18.49). Попередньо Пліній зазначив: «Сам Танаїс скіфи називають Сілім, а Меотиду – Темарунда, що означає матір моря» (Pliny VI,7.20).

Ще одна помилка в словнику Гесихія стосовно назви амазонок Орматай (ὀρμάται) – людовбивці. Слід зазначити, що за Геродотом амазонки скіфською мовою називались «ОйОрПата» – Οἰόρπατα, де ойор – людина, пата – вбивати.

Скіфська та фракійська мови – самостійні північні палеопонтійські мови античної доби індоєвропейської мовної сім’ї, які складались з багатьох різних діалектів, що було закономірним явищем для тієї епохи. Територія сучасної України була місцем перетину носіїв цих двох мовних груп.

Скіфський словник Гесихія (Ісихія).

В контексті зі скіфами лексикограф V ст. Гесихій перелічив наступні слова[4]:

Тварини скіфською мовою:

Аглу, аглі (ἄγλυ) – лебідь у скіфів (ὁ κύκνος, ὑπὸ Σκυθῶν). Можливо, лебідь-крикун (agriókyknos) – гр. агріо-крикун (αγριό-дикий) , kyknos-лебідь.

Адігор (ἀδιγόρ) – комаха, вид коника, сарана (τρωξαλλίς, ὑπὸ Σκυθῶν).

Пагаіе, «пагей» (παγαίη) – собака скіфський (κύων. Σκυθιστί). Найімовірніше треба розглядати корінь «пага», який дорівнює частині «бака» у слові собака. У мідійців був схожий термін «спака» – собака.

Тарандос (τάρανδος) – скіфський олень. Живуть поруч, скіфи використовують їх шкіри для плащів. (ζῶον ἐλάφ[ου]ῳ παραπλήσιον, οὗ τὰς δορὰς εἰς χιτῶνας χρῶνται Σκύθαι).

Напої скіфською мовою:

Мелугіон, мелігіон (μελύγιον) – медовуха. «Скіфський мед приготовлений з водою» (πόμα τι Σκυθικὸν μέλιτος ἑψομένου σὺν ὕδατι καὶ πόᾳ τινί»). Інший візантійський автор V ст. Пріск Паннійський повідомив нам, що на теренах Скіфії (України) використовували слово медос (μεδος) – медовуха. Чергування д/л характерне для скіфської мови, але це явище можна простежити не лише в деяких давньоарійських мовах, але й у різних європейських. Наприклад, «мед» в грецькій мові «меЛі» – μέλι, у кельтській (валлійській) «мел» – mêl – мед. Український мовознавець, доктор філологічних наук Мосенкіс Ю.Л. наводить приклади цього фонетичного явища D/L в баскській мові edur/elurra – сніг, в грецькій Odysseys/Olysseys (Одіссей), на Криті dapyrinthos/labyrinthos, в українській мові – річка Удилиха/Улижка в Тиврівському районі Вінницької обл.[5].

Санаптін (σάναπτιν) – за Абаєвим, той, що п’є вино, де «сана» – це вино, птіс – українською «пити», дослівно українською «шанувальник питва». В Гесихія тлумачення «τὴν οἰνιώτην. Σκύθαι», де «τὴν οἰνιώτην» – мрійник, сон, уява. Σκύθαι – скіфи. Тобто, українською – «сана-птін» – «сонливе питво».

Скіфський «ладан» та ритуальне мастило

Каннабіс (κάνναβις) – українською коноплі, «скіфський ладан, який має таку силу, що завжди підносить присутнього. Але це рослина, схожа на льон, з якого фракійці шиють одяг. Геродот (4,74) ..це насіння спалюють» (Σκυθικὸν θυμίαμα, ὃ τοιαύτην ἔχει δύναμιν, ὥστε ἐξικμάζειν πάντα τὸν παρεστῶτα. ἔστι δὲ φυτόν τι λίνῳ ὅμοιον, ἐξ οὗ αἱ Θρᾷσσαι ἱμάτια ποιοῦσιν. Ἡρόδοτος (4,74) ..τούτου τὸ σπέρμα θυμιῶσιν).

Ус або іс (ὗς) – ритуальне мастило, скіфи використовують для помазання тіла та ризниці (священне начиння для ритуалів) (ἀλείφαβοῦς (ἀλείφα-мастило)·· οἱ γὰρ Σκύθαι ἀλείμ(μ)ατι χρῶνται ὑείῳ καὶ μο- σχ(ε)ίῳ στέατι. Істота, існувати, істина – етимологічно виводять від староукраїнської «истъ» «справжній, істинний». Устами говорять істину. Хто його знає, можливо між усіма цими словами був прадавній зв’язок?

Явища природи та абстрактні поняття скіфською мовою

Анор (ἄνορ) – думка, розум, дух (νοῦς, ὑπὸ Σκυθῶν). Чимось нагадує слово «гонор».

Меспле, месплі (μέσπλη) – місяць у скіфів (ἡ σελήνη, παρὰ Σκύθαις). Варто згадати розповідь Геродота про те, що скіфською мовою «споу» (σποῦ) – «око» (Геродот IV, 27)[6]. Якщо вдатись до народної етимології, то ме-спле – моє око (від скіфського «споу»). Світило нічного неба, форма ока та яскравість очей чимось нагадує місяць у темряві. Крім того, «ме-спле» українською «я сплю» або «мені (ме) спати», а «споу» (око) – спокій, коли заплющуєш очі та спиш.

Скіфська еремія (Σκυθῶν ἐρημία) – скіфська глушина (ἐρημία: пустеля, покинуте або відокремлене місце). «Прислів’я, поширене скіфами, які втекли з Ефеса, тому що вони боялися і тривожилися в думках. Грецький текст: ( παροιμία, ἀπὸ τῶν φυγόντων ἐξ Ἐφέσου Σκυθῶν διαδοθεῖσα· φοβηθέντες γὰρ καὶ ταραχθέντες κατὰ γνώμην· τίθεται τοίνυν ἐπὶ τῶν ἐρημουμένων ὑπό τινων).

Тапсінон (θάψινον), Тапсос Θάψος – світлий (ξανθόν – білявий, сивий, золото-жовтий), фарбник з якогось дерева (можливо, з кори або листя). «Це те, що деякі називають скіфським. Скіфи кажуть, що річка, де ростуть ці дерева називається Тапсос». В грецькій мові це слово θάψινον перекладають, як жовтий колір. Думаю, що назва цієї річки могла бути пов’язана з богинею вогнища Табіті (Гестії) та її індуїстським аналогом річковою богинею Тапаті, ім’я якої означає жар. Тому українське слово «тепло» в нашій мові збереглось щонайменше зі скіфських часів. В словнику санскриту саме таке значення мають слова tap, tapas, tapsyati, tapishyati – бути гарячим, сяяти (як сонце), тепло[7]. В античний період традиція називати річки на честь богів була поширеним явищем не лише в Індії, але й серед греків, фракійців та скіфів. Тапсос (Тапс) – це річка імені скіфської богині вогню, тепла і сонця Табіті (Тапіті). Її скіфи вважали своєю володаркою та шанували не менше, ніж Папая (Зевса). В Україні до сьогодні ряд річок називають Теплими, Теплицями, Тепличними, Теплянками, а одна з них має дивну назву Тапшір/Тапшур (в с.Тур’я Закарпатської обл..), що перегукується зі санскритськими словами для означення тепла tapsyati, tapishyati[8]. Грецький текст тлумачення терміну θάψινον : τὸ ξανθόν, ἀπὸ τοῦ ξύλου τῆς θάψου, [ὃ βάπτει] ᾧ ξανθίζουσι τὰ ἔρια καὶ τὰς κεφαλάς. τοῦτό τινες (Sapph. frg. 210 L. — P.) Σκυθικὸν λέγουσι. καὶ ὁ ποταμός, παρ’ ᾧ φύεται τὸ ξύλον, Θάψος καλεῖται. ἔστι δὲ καὶ <ῥίζα θαψία> καλουμένη.

Сакая (σάκαια>ἡ) – скіфське свято (Σκυθικὴ ἑορτή). Свято сагайдака. За Абаєвим В.І. « сакая» – свято оленів. Слід зауважити, що за словником Гесихія, скіфи оленя називали тарандосом, а сагайдак сагарісом. Давньогрецький письменник Лукан (I ст.) згадував про вівтар скіфського Тараніса[9]. Тому, на мою думку, сакая – це свято сагайдака, а культ Тараніса пов’язаний з назвою оленя «тарандос» та скіфським богом Таргімасадом (Тагімасадом), аналогом Посейдона. Крім того, не виключено, що скіфи могли використовувати обидва терміни для означення оленя – саг (за Абаєвим) і таран (за Гесихієм, Плінієм та Луканом).

Скіфські предмети побуту

Бутідзон, бітіздон (βυθίζων) – грузило, занурити, тонути на дні. Скіфи. (ποντίζων ἐν βυθῷ. Σκύθαις (Soph. fr. 508)). Літера ζ – в сучасній грецькій «з», в давньогрецькій існують дві гіпотетичні версії читання «дз» або «зд», тоді це слово могло звучати, як «БутізДон», де «дон» – «дно», українською «бути на дні».

Істріяніди (Ἰστριάνιδες) – скіфські прикраси для афінських покриттів, які покривають священні місця (αἱ Σκυθικαὶ στολαί. καὶ παρὰ Ἀθηναίοις σκεπά- σματα, οἷς ἐκάλυπτον τὰ ἱερὰ κανᾶ (Soph. Euryp. col. III 11)).

Караруес, караріес (καραρύες) – карета, «скіфські будинки – вагони з кучером», тобто запряжені кіньми (καραρύες – οἱ Σκυθικοὶ οἶκοι. ἔνιοι δὲ τὰς κατηρεφεῖς ἁμάξας).

Сагаріс (Σαγάρις) – сагайдак, соха (φαρέτρα. ἄροτρον).

Сакундакі, сакіндакі (σακυνδάκη) – скіфський одяг (ἔνδυμα Σκυθικόν). Дакі -українською одяг.

Географічні терміни

Боспор (Βόσπορος) – Так називали не тільки скіфський, але й фракійський Боспор. (οὐ μόνον ὁ Σκυθικός, ἀλλὰ καὶ Θρᾴκιος οὕτως ἐκαλεῖτο (Soph. Ai. 884)).

Ріпаі, ріпи (Ῥῖπαι) – скіфські гори, звідки північний вітер віє (Боррас – північний, анемос – вітер), (ὄρη Σκυθικά· ὅθεν βοῤῥᾶς ὁ ἄνεμος πνεῖ).

Сіндіс (Σινδίς) – Порт Скіфії. (ἡ Σκυθία. καὶ ἡ πόρνη). Πόρνη – етимологія гр.слова «порне» (порт) походить від дієслова “pernimi”, що означає “продавати”.

Скутія (Скіфія, Скитія – Σκυθιάς) – так називався Делос (οὕτως ἐκαλεῖτο ἡ Δῆλος). З розповідей Геродота відомо, що скіфи з Гіпербореї на Делос, острів в Егейському морі, передавали священні дари, загорнуті у пшеничну солому Геродот [4.33.1][10].

Інше

Агавоі, агавські вершники (ἀγαυοί, Ἀγαυῶν ἱππημολγῶν) – з давньогр. блискучий, яскравий. І був також народ скіфських агаїв, так званий, коли поет каже: «і агавські вершники» *λαμπροί, φωτεινοί. ἔνδοξοι vgA ἐπιφανεῖς. ἔστι δὲ καὶ ἔθνος Σκυθικὸν Ἀγαυοὶ οὕτω καλούμενον, ὡς ὅταν λέγῃ ὁ ποιητής· “<καὶ Ἀγαυῶν ἱππημολγῶν> (N5)”.

Орматай (ὀρμάται) – людиновбивці/чоловіковбивці (οἱ ἀνδροκτόνοι. Σκύθαι (Hdt. 4, 110,1). «Ор» – людина, орач, «мар» – смерть. Слід зазначити, що в Геродата амазонки скіфською мовою називались «ОйОрПата» – Οἰόρπατα.

Моссунес, моссінес (μόσσυνες) – вали, вежі. І етнос скіфів. (ἐπάλξεις. πύργοι (Callim. fr. 43,68 Pf.). καὶ ἔθνος Σκυθικόν).

Травси (Τραῦσος) – скіфський народ, який співчуває новонародженим, але радіє за померлими. (ἔθνος Σκυθικόν, οἳ τοὺς μὲν γεννωμένους ἀτιμάζουσι, τοὺς δὲ τελευτῶντας κατευφημίζουσιν). Подібний світогляд зі слів Геродота був поширений серед деяких племен фракійців.

Келхонес (Κελχῶνες) – етнос скіфів (ἔθνος Σκυθικόν. ἢ <Κελχοί> Ab).

Кіммерійці – скіфи, етнос біля океану (Κιμμέριοι>Σκύθαι r. καὶ [ἔθνος περὶ τὸν ὠκεανόν (λ 14) T).

Коракси (Κοραξοί) – скіфський рід / генос (Σκυθῶν γένος (Hecat. 1 fr. 210 J.) καὶ τὸ γυναικεῖον αἰδοῖον).

Солумойсін, Солімісін (Σολύμοισιν) – етнос Скіфії (ἔθνη Σκυθῶν).

Фавди (Φαῦδα(ι)) – рід скіфів (γένη Σκύθαι).

Сакас, Сакес (Σάκας, Σάκες) – фракійці (ἡμεῖς γάρ, ὦ ‘νδρες οἱ παρόντες ἐν λόγῳ, νόσον νοσοῦμεν τὴν ἐναντίαν Σά(κᾳ) οὕτω δὲ προσαγορεύει διὰ τὸ ξένος εἶναι· οἱ γὰρ <Σάκες> Θρᾷκες).

Сакаї (Σάκαι[οί]) – скіфи (οἱ Σκύθαι). Саками скіфів називали перси.

Фракійський словник Гесихія

На заході України в бронзову добу жили предки фракійців. Частина з них тут продовжувала жити також в наступні епохи, а потім влилась в етномовне утворення, яке спочатку називали склавинами, а потім слов’янами. Вплив фракійців та скіфів на формування української мови недооцінений. В переліку слів з давньогрецького тлумачного словника Гесихія рекомендую звернути увагу на ім’я фракійської богині Вендіс. Крім того, зауважте наступне: фракійське слово басараї (одяг фракійців) – чим не бесараби, фракійське місто Буколо – чим не Буковина, фракійське плем’я Бакхи – чому б їм не заснувати Бакоти? Якраз бакхи й носили басараї. Українське слово «бриніти» нам залишили фракійці, які арфу (ліру) називали «Брінхон» (βρυνχόν). Постфракійський етнолінгвістичний простір залишив після себе численні корені слів в українській мові, в топонімах та гідронімах. Раніше я розповідала про «Стриї» та «Бистриці», як залишки античного фракійського ономастикону на теренах України. Сьогодні зупинюсь на ймовірних топонімічних «нащадках» фракійського культу богині Вендіс.

Бендіс або Вендіс (Βενδῖς) – Артеміда, Фракія (фракійська богиня, аналог грецької Артеміди, богині полювання та диких тварин); афінське свято Вен-дідея. (ἡ Ἄρτεμις, Θρᾳκιστί· παρὰ δὲ Ἀθηναίοις ἑορτὴ Βεν- δίδεια). – Гесихій.

Найцікавіше, що одна з річок в Україні (ліва притока Дністра, права – Немиї) називається Вендичанка. На берегах цієї річки є село Вендичани в Могилів-Подільському районі Вінницької обл.. До речі, афінське свято Вендідея греки визнають фракійським за походженням. В грецькій Вікіпедії так і пишуть, що в античні часи фракійці переїхали до Афін і святкували свято Вендідею на честь своєї (фракійської) богині Венді, старогрецькою Бендіс (Βενδις). Деталі читайте у статті «Походження назви гідронімів Вендичанка і Вінниця».

Різні фракійські терміни

Атрактоі, Атарактоі, Атаракти – незламні, непохитні. (ἄθρακτοι>ἀτάρακτοι (n).

Алонітос (ἁλώνητος) – праведні (εὐτελεῖς), тому що фракійці, отримуючи сіль, давали її людям, адже сіль у них недорога, мало чого варта. (εὐτελεῖς, ὅτι – ἅλας λαμβάνοντες οἱ Θρᾷκες, ἀνδράποδα ἐδίδοσαν. οἱ δὲ εὔωνος, ὀλίγου ἄξιος).

Басараї βασσάραι – туніки (хітони), які носили фракійські Бакхи. (χιτῶνες, οὓς ἐφόρουν αἱ Θρᾴκιαι Βάκχαι).

Біблінос Βίβλινος – тип вина, старе вино (Hes. op. 589) і рід виноградної лози у Фракії. і старе вино. Згадки Епіхарма, давньогрецького комедіографа V ст. до н.е. (фр. 174), також зі слів Біблії. Фракія. (εἶδος οἴνου (Hes. op. 589) καὶ γένος ἀμπέλου ἐν Θρᾴκῃ. καὶ ὁ παλαιὸς οἶνος. Ἐπίχαρμος (fr. 174) δὲ ἀπ’ ὀρῶν Βιβλίνων. ἔστι δὲ). Θρᾴκης.

Брінхон (βρυνχόν> κιθάραν. Θρᾷκες) – «ліра, арфа, сучасна гітара. Фракійці. Українське слово бриніти.

Траттес (θράττης) – каміння із Фракії (ὁ λίθος ὑπὸ Θρᾳκῶν).

Ромфея (ῥομφαία) – Фракійський засіб захисту, ніж, меч або довгий спис. (Θρᾴκιον ἀμυντήριον, μάχαιρα, ξίφος, ἢ ἀκόντιον μακρόν).

Пельтес (πέλτης) – Фракійський щит (Θρᾴκιον ὅπλον. καὶ εἶδος ταρίχου). Вважають, що цей щит обтягнутий шкірою, адже в латині є слово pellis – шкіра. Слово «пальто»?

Скальме (σκάλμη) – фракійські ножі. І називають їх залізними (гр. сідеролабон, гр. сідеро (σιδηρο) – «залізо». (μάχαιρα Θρᾳκία. καὶ σιδηρολάβον δὲ αὐτήν τινες λέγουσιν).

Скаркен (σκάρκη) – фракійське срібло (Θρᾳκιστὶ ἀργύρια).

Торелле (τορέλλη) – скорботний вигук фракійців (ἐπιφώνημα θρηνητικὸν σὺν αὐλῷ Θρᾳκικόν).

Боги

Аої (Ἄωοι) – Боги з Дрому або Кілікії та Кефалоса, які поширились на Самофракію. Або річка, що тече. (θεοὶ οἱ ἐκ Δρόμου μετακομισθέντες εἰς Σαμοθράκην νῆσον. καὶ Κίλικες ἀπὸ Ἀώου τοῦ Κεφάλου <ἢ> τοῦ παραρέοντος ποταμοῦ).

Боусбатон або Воусватон (Βούσβατον) – Артеміда. Фракійці (τὴν Ἄρτεμιν. Θρᾷκες).

Бендіс або Вендіс (Βενδῖς) – Артеміда, Фракія (фракійська богиня, аналог грецької Артеміди, богині полювання та диких тварин); афінське свято Вен-дідея. (ἡ Ἄρτεμις, Θρᾳκιστί· παρὰ δὲ Ἀθηναίοις ἑορτὴ Βεν- δίδεια).

Сарпедон акте (Σαρπηδὼν ἀκτή) – Сарпедон узбережжя. Сарпедон – святий Посейдон. Замість «Сарпедонія». Це місце Фракії, має скелю та хвилю, святий Посейдон (ἀντὶ τοῦ Σαρπηδονία. τόπος δὲ οὗτος Θρᾴκης, ἀεὶ κλύδωνας ἔχων καὶ κυματιζόμενος, ἱερὸν Ποσειδῶνος). В давньогрецькій міфології Сарпедон – син Зевса та Європи, за іншими версіями – син Посейдона (Apollod. 2.5.9.). Сарпедона згадано в Іліаді Гомера. Бився серед лав троянців. Йому поклонялися як святому в Лікії, Карії, Кілікії та Фрігії (сьогодні регіони сучасної Туреччини). Існує гіпотеза, що фрігійці – це переселенці з Фракії, які зайняли центрально-західну Анатолію після занепаду хетів.

Етноси фракійців

Алогк(х)ени (Ἀλογχεῖν) – безсловесні, незрозумілі, які є етносом фракійців. (Ἀλόγους μιμεῖσθαι, ὅ ἐστιν ἔθνος Θρᾳκῶν).

Дзібутідес або Здібутідес (Ζιβυθίδες) – Фракійці, справжні фракійці (αἱ Θρᾷσσαι, ἢ Θρᾷκες γνήσιοι). Українською – «здібні»?

Капрони, Капронтаі (Καπρόνται) – так називали фракійців (ἐκαλοῦντο οὕτως οἱ Θρᾷκες).

Кіконес (Κίκονες) – рід фракійців (γένος Θρᾳκῶν) (ι 47 ..) (n).

Кробуздої або Кробудзої (Κρόβυζοι) – рід фракійців (Гекатей, фрагмент 170) (γένος Θρᾳκῶν (Hecat. fr. 170 J.))

Панени, Панаі[н]ої (Παναῖ[ν]οι) – етнос Фракії (ἔθνος Θρᾴκιον). В цьому сенсі назву географічної області Панонія можна тлумачити через ім’я цього фракійського етносу. Існують гіпотези, що античне населення Панонії були гілкою фракійських пеонів, які поступово поширилися по берегах Дунаю, разом з кельтами. Не виключено, що панени були у складі тих, кого Птолемей у своїй Географії II ст. назвивав венонами, вінделіками (ймовірно венеди біля Дунаю та північного узбережжя Адріатичного моря). Панонці відзначались військовою доблестю, тому завжди становили частину римських легіонів в період імперії. До V ст. через активну участь в торгівлі та військових компаніях були романізовані. Згодом населення Панонінії неодноразово «губило» свою рідну фракійську мову. Ще є одна версія щодо етноніма Панени. Крім того, річку Бог (Пд.Буг), яку Геродот називав Гіпаніс (Упаніс, Ὕπανις) також можна трактувати, як ріку фракійців (панів). Річку з назвою «Пан» (Panem fluvium) згадує в XI ст. Адам Бременський, коли розповідає про християнізацію західних слов’ян аж до річки Пане, навколо якої жили племена «circipani» [3.19][11]. Панами також називали в античності богів, серед них бог дикої природи Пан, ПанІоніон – Святий Посейдон в Іонії. В цьому ж словнику Гесихія Панаге (παναγῆ) – чистий, святий. Панагістія (παναγιστίας) – Панагія – Богородиця <παναγιστίας>παναγίας. Пан – усюди, ціле, все <πᾶν>ὅλον. <τὸ πᾶν>· τὸ ὅλον.

Сакас, Сакес (Σάκας) – Фракійці (ἡμεῖς γάρ, ὦ ‘νδρες οἱ παρόντες ἐν λόγῳ, νόσον νοσοῦμεν τὴν ἐναντίαν Σά(κᾳ) οὕτω δὲ προσαγορεύει διὰ τὸ ξένος εἶναι· οἱ γὰρ <Σάκες> Θρᾷκες).

Сапаі (Σάπαι) – етнос Фракії (ἔθνος Θρᾴκιον).

Саураї, Савраї (Σαῦραι) – етнос Фракії (ἔθνος Θρᾴκιον).

Сінтієс (Σίντιες) – народ (генос) Фракії, ті що живуть на Лемноні (Θρᾳκῶν τι γένος. οἱ δὲ τοὺς τὴν Λῆμνον οἰκοῦντας).

Скаіоі, Скай (Σκαιοί) – етнос Фракії, нецивілізований (неосвічений) (ἔθνος Θρᾴκιον. καὶ ἀμαθεῖς, καὶ ἀπαίδευτοι).

Скомброї, Скомбри (Σκόμβροι) – Фракійський етнос (Θρᾴκιον ἔθνος).

Траллеїс (Τραλλεῖς) – так називали фракійських найманців до царів, платники смертельних боргів? (οὕτως ἐκαλοῦντο μισθοφόροι Θρᾷκες τοῖς βασιλεῦσιν, οἱ τὰς φονικὰς χρείας πληροῦντες).

Траніпсоі, Траніпси (Τρανιψοί) – фракійський етнос.

Географічні фракійські назви

Айнос (Αἰνόθεν> Ainóthen) – місто у Фракії (ἀπὸ τῆς Αἴνου. Αἶνος δὲ πόλις τῆς Θρᾳκίας (Δ 520) r.

Аліфі(е)ра (Ἀλίφηρα) – село Фракії. (κώμη Θρᾴκης).

Ампелос (ἄμπελος) – виноградна лоза і назва одного з міст Фракії. (ἡ μηχανή. καὶ ἄκρα Μυκάλης [ἤγουν ὄρους]. Κυρη- ναῖοι δὲ αἰγιαλός. καὶ πόλις Θρᾴκης. καὶ ἡ ἄμπελος).

Амітрон (Ἄμυτρον) – πόλις τῆς Θρᾴκης – місто Фракії.

Астраліян (Ἀστραλίαν) – Фракія. Лідійці. Можливо, якісь переселенці до Фракії з Лідії, стародавньої держави на заході Малої Азії. (τὸν Θρᾷκα. Λυδοί).

Бістонік (Βιστονίς) – Фракія (Θρᾳκίς).

Бістрас (Βίστρας) – Фракійська назва (Θρᾴκιον ὄνομα). Ріки Бистрі та Бистриці поширені не лише в Україні від Закарпаття до Сумської області, але й на сході Польщі, в Румунії, в Словаччині і навіть в Албанії.

Боспор (Βόσπορος) – так називали не тільки скіфський, але й фракійський. (Soph. Ai. 884). Βόσπορος – οὐ μόνον ὁ Σκυθικός, ἀλλὰ καὶ Θρᾴκιος οὕτως ἐκαλεῖτο (Soph. Ai. 884).

Буколо Фарсалії – поліс Фракії. Перегукується з українською назвою Буковина. Βουκόλω Φαρσαλίας> πόλις Θρᾴκης – поліс Фракії.
Бреа (Βρέα) – місто у Фракії. Кратін, давньогрецький комедіограф V-VI ст. до н.е. (фр.395), згадує про колонію в Бреа. Це місто у Фракії, яку колонізували афіняни.

Кратінос (Κρατῖνος, фр. 395) згадує колонію в Бреані. І це місто Фракії, до якого афіняни послали колонізаторів. Κρατῖνος (fr. 395) μέμνηται τῆς εἰς Βρέαν ἀποικίας. ἔστιν δὲ πόλις Θρᾳκίας, εἰς ἣν Ἀθηναῖοι ἀποικίαν ἐξέπεμπον.

Делькос (Δέλκος) – озеро Іхтіофорос близько Фракії (λίμνη ἰχθυοφόρος περὶ τὴν Θρᾴκην)

Дроггілон (Δρόγγιλον) – село Фракії. (χωρίον Θρᾴκιον (Dem. 8,44))

Еброс (ἔβρος) – річка Фракії (τράγος βάτης. καὶ *[ποταμὸς Θρᾴκης Sp).

Айні(у)ронська дорога (ἐπ’ Αἰνύρων ὁδόν) – Айніра, Айнура – село Фракії, назване на честь Айнура. (Αἴνυρα χωρίον τῆς Θρᾴκης ἀπὸ Αἰνύρου ὀνομασθέν (Archil. p. 439 Bgk.)).

Імброс і Лемніос (Ἴμβριος καὶ Λήμνιος) – Імброс острів фракійців. (οἱ τὰς διαίτας ὑποφεύγοντες ἐσκή- πτοντο ἐν Λήμνῳ ἢ ἐν Ἴμβρῳ εἶναι. Ἴμβρος δὲ νῆσος Θρᾴκης (Com. adesp. III p. 71) ????

Ісмар, Ісмарос(Ἴσμαρος) – місто Фракії, нині Маронея (πόλις Θρᾴκης, ἡ νῦν Μαρώνεια (ι 40) r.

Кабесос (Καβησός) – місто Фракії, і Гаргарос. [і жадібний] (N 363) πόλις Θρᾴκης, ἡ καὶ Γάργαρος. [καὶ ἄπληστος] (Ν 363).

Кісстене (Κισσθήνη) – місто і гора Фракії (πόλις καὶ ὄρος ἐν Θρᾴκῃ).

Кісус (Κισσοῦς) гора в Македонії. І поліс Фракії – ὄρος ἐν Μακεδονίᾳ. καὶ πόλις Θρᾴκης.

Леба (λέβα) – місто Фракії (πόλις ὑπὸ Θρᾳκῶν).

Лемнос (Λῆμνος) – сусідній острів Фракії, святилище Гефеса (νῆσος τῆς Θρᾴκης g πλησίον, ἱερὰ Ἡφαίστου (Α 593)).

Саокіс (Σαωκίς) – раніше так називали Самофакію (ἡ Σαμοθράκη οὕτως ἐκαλεῖτο τὸ πρότερον).

Само (Σάμου ὑληέσσης Θρηϊκίης) – Самофракія і назва гори у Фракії. τῆς Σαμοθρᾴκης. ἄλλοι τῆς πρὸς Θρᾴκῃ Σάμου, ᾗ ὁμωνύμως λέγεται καὶ τὸ ἐν αὐτῇ ὄρος. οὐ μνημο- νεύει, ἀλλὰ πάντοτε αὐτὴν Σά[λα]μον καλεῖ, καὶ οὐδέποτε Σαμοθρᾴ- κην κατὰ σύνθετον.

Сікелія (Σικελία) – хора Фракії (χώρα Θρᾴκης). Хора – сільські райони міста-держави.

Паурак, Павракіс (παυρακίς) – називають п’яту Самофракію (τὴν πέμπτην Σαμοθρᾷκες καλοῦσιν).

Пітуя, Пітея (Πιτύ(ε)ια) – поліс Фракії (πόλις Θρᾴκης).

Прастілос (Πράστιλλος) – місто Фракії (πόλις Θρᾳκίας).

Автор: Галина Водяк

Список джерел та літератури:

[1] ΗΡΟΔΟΤΟΣ Ἱστορίαι (всі книги) [Електронний ресурс] / ΗΡΟΔΟΤΟΣ // greek-language.gr .Режим доступу до ресурсу: https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/index.html?author_id=153

[2] Звонська Л. Л. Архаїзми, діалектизми та запозичення давньогрецької мови у Лексиконі Гесихія / Леся Леонідівна Звонська. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство, мовознавство, фольклористика.. – 2011. – №22. – С. 38–41.

[3] Strabo. Geography, Book 11 Chapter 11 Section 5 (11.11.5); Chapter 7 Section 4 (11.7.4) [Електронний ресурс] / Strabo – Режим доступу до ресурсу: https://scaife.perseus.org/search/?q=%E1%BC%B8%CE%B1%CE%BE%CE%AC%CF%81%CF%84%CE%B7%CF%82&kind=form&format=instances&p=1

[4] Ἡσύχιος Ἀλεξανδρεὺς. Γλῶσσαι Ελληνικό λεξικό 5ος αιώνας μ.Χ. Режим доступу до ресурсу: https://el.wikisource.org/wiki/%CE%93%CE%BB%CF%8E%CF%83%CF%83%CE%B1%CE%B9

[5] Мосенкіс Ю. Л. Проблема реконструкції мови трипільської культури : дис. докт. : 10.02.01. / Мосенкіс Юрій Леонідович – Київ, 2002. – 386 с. – стор.116.

[6] Геродот Книга IV – англійсько-грецький варіант. Текст на грецькій мові у виданні Леба, англ..переклад Роулінсона (том II , з цінними примітками). Режим доступу до ресурсу: https://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/Herodotus/4b*.html

[7] SANSKRIT-ENGLISH DICTIONARY FIRST EDITION 1899 INGREAT BRITAIN REPRINTED LITHOGRAPHICALLY – Oxford: Oxford University Press, 1956, 1960. – 1334 с. [Тап. стор. 436]

[8] Словник гідронімів України / АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Укр. ономаст. коміс.; уклад.: І. М. Железняк [та ін.] ; редкол.: К. К. Цілуйко (голова) [та ін.]. – Київ: Наук. думка, 1979. – 779, [2] c.

[9] Lucan, The Civil War, LCL 220 : 36-37 https://www.loebclassics.com/view/lucan-civil_war/1928/pb_LCL220.37.xml

[10] ΗΡΟΔΟΤΟΣ Ἱστορίαι. ΒΙΒΛΙΟ Δ: ΜΕΛΠΟΜΕΝΗ [Електронний ресурс] / ΗΡΟΔΟΤΟΣ // greek-language.gr .Режим доступу до ресурсу: https://www.greek-language.gr/digitalResources/ancient_greek/library/browse.html?text_id=30&page=100

[11] Adamus. «Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum». Liber III, 19. https://web.archive.org/web/20050207105412/http://hbar.phys.msu.su/gorm/chrons/bremen.htm