Річка Ра в «Географії» Клавдія Птолемея

22.04.202422.04.2024 Галина Водяк

Річка Ра – це не назва Волги і навіть не Дону, хоч і давньогрецький географ Клавдій Птолемей в II ст. згадує про неї, ймовірно, в контексті цих двох річок. Цей корінь також стосується річки СамаРа. Не слід забувати, що Ра в давніх міфологічних уявленнях насамперед символізує сонце, а в складі деяких етимологічних конструкцій слів означає «промені». Зокрема, такі сучасні слова, як радіо та радіація, пов’язані з коренем «Ра» у значенні випромінювання. Їх виводять від слова «radius», що означає «спиця колеса, пучок світла, промінь».

Річка Ра в географії Клавдія Птолемея – це НЕ назва конкретної річки, а променевоподібне (сонцеподібне) розгалуження її русла на кілька річок при впадінні в море, або іншу велику водойму. Саме тому в жодному античному джерелі, окрім Клавдія Птолемея (2 ст.) та пізніше римського історика Аміана Марцеліна (4 ст.), немає згадок про річку з назвою Ра. Зокрема, Аміан Марцелін використовує різні латинські терміни для річки Танаіс (Дон) – «fluvius» та річки Ра (також Танаіс) – «amnis», різниця між якими не суттєва, але визначальна.

«fluvius» – течія, потік, будь-яка річка.
«amnis» – судноплавна річка, яка безпосередньо впадає в море, струмок моря.

До речі, річку Дон (Танаїс) Клавдій Птолемей згадує безпосередньо, як «Ра», а от щодо Волги можуть бути суперечки. У Гірканське (Каспійське) море впадає ще одна річка, яка має деревоподібну форму дельти, зокрема, Урал з притокою Сакмара. Але це не принципово. Адже терміном Ра можна назвати й ряд інших річок з розгалуженою системою впадіння в більшу водойму, як Самара на Дніпрі.

Ра – це птолемеєвське означення естуарію річки з розгалуженими рукавами. Саме в такий спосіб Дон (Танаїс) впадає в Азовське море (Меотіс), Волга в Каспійське (Гірканське) море, а СамаРа після цілої річкової павутини в Дніпро. Цей розгалужений відрізок річки (Ра) нагадує дельту Нілу, яка в часи Плінія, Страбона і Птолемея мала сім рукавів перед впадінням в Середземне море. Сьогодні їх залишилось лише два. Кожен з цих рукавів (променів) мав свою назву, тому Птолемей не використовував щодо них узагальненого терміну «Ра». Адже автор жив в Єгипті та знав назви рукавів Нілу. Такі дельти у місцях заплави були багаті намулом, що робило ці землі в давні часи приваблими для сільськогосподарських спільнот, а близькість до моря – торговельною оазою. Зверніть увагу, що інші річки з гіпотетичних античних Гіперборейських гір, зокрема, Дністер, Південний Буг (Бог), Дніпро впадають в море однорукавним лійкоподібним гирлом річки, або через лимани. Тому стосовно них античний географ не використав терміну “Ра” (променеподібний викид річки в море).

Процитую уривки з грецького тексту «Географії» Клавдія Птолемея в контексті згадок про річки та їхнє «РА». Одне «Ра» несло свої води в Каспійське море (дельта Волги?), друге «Ра» (дельта Дону) – в Азовське[1].

«І якщо є інший Ра – естуарій річки, що наближається до Танаїса, то його розташування знаходиться на певній відстані від місця злиття двох річок, що течуть із Гіперборейських гір».

«Εστι δε και ετερα του Ρα ποταμου εκβολή πλησιαζουσα τη του Ταναιδος, ης η θέσις απέχει μοιρας… οδ νς υπέρ ην συμβάλλουσι δυο ποταμοι ρεοντες απο τον Υπερβορειων ορεων, και η μεν της συμβολης Θέσις επεχει μοίρας… οθ». (стор. 40 – lib.V, cap.9, &13)

2. «За меридіаном і на схід розташовані сакаї, согдійці та маргіани відповідно до їх протяжності аж до річки Оксус у Гірканському морі, а звідти до річки Ра, до частини Гірканського моря згідно з цим описом.

Повернення РА річки, на межі Сарматії та Скіфії…… (πε-νδ) (85° 54°)

Після річкової дельти Ра вони мають координати…» (cтор.122, &1-2,10-15)

«ξγ απο δε μεσημβριας και ετι ανατολων Σακαις μεν και Σογδιανοις και Μαργιανη κατα τας εκτεθειμενας αυτων γραμμας μεχρι των Ωξου ποταμου εις την Υρκανιαν Θαλασσαν, ετι δε τω εντευθεν μεχρι του Ρα ποταμου μερει της Υρκανιαν θαλασσης κατα περιγραφην τοιαυτην.

επιστροφη του Ρα ποταμου, εν η το οριον της τε Σαρματιας και της Σκυθιας…..координати πε νδ

μετα τας του Ρα ποταμου εκβολας αι επεχουσι μοιρας……πξ μη

«Після гирла річки Ра».
«μετά τας του Ρα ποταμου εκβολας».
Ρυμμου ποταμου εκβολαι – Румоу гирло річки.
Δαικος ποταμου εκβολαι – Дайкос гирло річки.
Ιαξαρτου ποταμου εκβολαι- Яксарт гирло річки (Сирдар’я – пд.зах.Казахстану, схід Узбекистану, пн. Таджикістану)
Ιαστου ποταμου εκβολαι – гирло річки Ясту
Πολυτιμητου ποταμου εκβολαι – гирло річки Політіміту
Ασπαβωτα πολισ – Аспавота місто
μεθ ην αι του Ωξου ποταμου εχβολαι – гирло річки Окс (Амудар’я).
Амудар’я і Сирдар’я впадають в Аральське море.

«αφ ων ρεουσιν ο τε Ρυμμος και υλλοι τινες εις τον Ρα ποταμον εκβαλλοντες, συμβαλλοντες τω Δαικι ποταμω». Коли Риммос та інші води впадають у річку Ра, впадаючи в річку Дайкос. (стор.123)

Словник грецьких термінів:

Εκβολή (“екболе” ст. грец. “викид”) – естуарій (лат. aestuarium) – це точка в якій річка впадає в море, приливний отвір моря, який включає річки, струмки та лимани.

Часто в гирлах річки розгалужуються на окремі рукави, сумарно охоплюючи великі території. Саме такі естуарії річки Дон та Волги.

Ділянки, охоплені таким чином рукавами річки, що витікає, зазвичай мають трикутну форму і називаються дельтами річки. Термін дельта річки позначає територію, охоплену річкою в районі її гирла.

Інколи річковий естуарій представлений у вигляді лагуни в його гирлі. Це відомі нам усім лимани, які поєднують в собі солоні води з моря та прісні – з річки.

Ποταμου – форма слова ποτάμι – річка.

Ποταμου εκβολή – лиман, дельта річки.

Ταναιδος (Танаїс) – річка Дон та античне місто в дельті Дону.

Υπερβορειων ορεων – гіперборейські гори – гіпотетичні гори на півночі Скіфії.

θεσις – розташування.

В контексті даної теми також процитую римського історика 4 ст. Аміана Марцеліна. Автор згадує про річку Ра в землі Амазонок, що живуть навколо Танаїсу. Тобто річка Ра знову збігається з річкою Дон.

26. За ними Кіммерійський Боспор, де знаходяться міста мілетійців, і вони схожі на матір усіх пантікапейців, яку річка Гіпаніс (Кубань), наповнена справжніми та чужими водами, перетинає.
27. Амазонки, що простягаються звідси до Каспійського моря, оточують Танаїн, який, піднімаючись над Кавказом, ковзає довкола скель звивистими вигинами і відокремлює Азію від Європи, ховається в Меотійських басейнах.
28. Поруч із цим є Ра річка (струмок), у заплавах якого народжується корінь певного однойменного овоча, корисного для багатьох лікувальних цілей.
За Танаїсом розкинулися вшир Савромати, через які течуть одвічні ріки Марабіус і Ромбіт, Феофаній і Тоторданес. Хоча й на іншій великій відстані, Савромати вважаються нацією, пов’язаною з узбережжям, яка, піднімаючись до Кораце, скидає річку на рівну землю.
30. Поруч розташоване болото величезних розмірів, оточене Меотидою (Азовське море), з чиїх багатих вен вузькість хвиль пробивається через Пантікапи в Понт (Чорне море), праворуч від якого знаходяться острови Фанагор і Гермонасса, побудовані греками. 31 Навколо цих останніх і найвіддаленіших водойм живе багато народів, різних за розмаїттям мов і установ: яксамати, меоти, язиги, роксолани, галани та меланхлени, а також гелони агатирси; 32 Але ліворуч від Меотидів знаходиться Херронес, повний грецьких колоній.
«Quorum post terga Cimmerici agitant incolae Bospori, ubi Milesiae sunt civitates, harumque velut mater omnium Panticapaeum, quam perstringit Hypanis fluvius genuinis intumescens aquis et externis. 27 Itineribus hinc extensis Amazones ad usque Caspium mare porrectae circumcolunt Tanain, qui inter Caucasias oriens rupes per sinuosos labitur circumflexus, Asiamque disterminans ab Europa, in stagnis Maeoticis delitescit. 28 Huic Ra vicinus est amnis, in cuius superciliis quaedam vegetabilis eiusdem nominis gignitur radix, proficiens ad usus multiplices medelarum». LIBER XXII (VIII, 27)[2]

Отже, річка «Ра» – це променеподібне розгалуження ріки перед впадінням в море, назва, яку Клавдій Птолемей насамперед використав щодо витоків ріки Дон (Танаїс) в море, а також інших подібних річок. Корінь «ра» зі схожим смисловим навантаженням, можливо, є складовою частиною назви річки “Самара” на Дніпрі.

Автор: Галина Водяк

[1] Κλαυδιου Πτολεμαιου. Γεωγραφικες Υφηγησεως (том II) [Електронний ресурс] / Κλαυδιου Πτολεμαιου. // Lipsiae. – 1845./ 269 ст. – Режим доступу до ресурсу: https://books.google.com.ua/books?id=vHMCAAAAQAAJ&pg=PA80&hl=uk&source=gbs_toc_r&cad=2&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1ESkSMNld26MyorTvt4m7pMi2c63xRR5FCtO2-Gq0HVQTc-fMakAxUjHY_aem_AeOXylzYGxfC9ofarTQ3l6UX0L-Y1GAHHVWH_HAKDTA8XfCJhfZ4dCODkFix6nJIjnEGrDTHFqnFHthf9ILAj-44#v=onepage&q&f=true

[2] Ammiani Marcellini. Rerum Gestarum libri qui supersunt LIBER XXII (VIII, 27)

https://penelope.uchicago.edu/Thayer/L/Roman/Texts/Ammian/22*.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR3_5RCLuMUe0yEw9MiG89gS-v8YTI9nQzfK112ZXh5T0QSB3W9io2Tm-jI_aem_AUIouIGkeK0ZhV1NbFDrf7JlOVSO5Bc1kvvI9Wpkk8LEgkE81o2ei1SPFpEG9ajS721WYVu6JI8FXy8msNZa_T4u