Трипільці – запитання та відповіді

10.06.202210.06.2022 Галина Водяк

Україна – контактна зона, де представники культури Шнурової кераміки (бойових сокир) частково поглинули колишніх землеробів з культури Кукутень-Трипілля, а також вступили в дифузію з представниками Ямної культури Причорноморських та Прикаспійських степів, є прабатьківщиною давніх індоєвропейців.

Українці нащадки трипільців?

– ТАК! Печера Вертеба – це ще не весь Трипільський світ, але навіть з цієї одної локації, виявлені материнські лінії є характерними для сучасних українців. Майбутні повногеномні порівняння дадуть нам більш конкретні відповіді на це запитання. Y-хромосомні гаплогрупи подібні, як у вертебівців G2a, E, I2a до сьогодні присутні на рівні від 4 до 20 % серед нас, окрім C1a (не маю даних) . Решта чоловічих ліній ми отримали від степовиків (R1a – 30-50% та R1b – 5-10 %, з якими безсумнівно змішувались трипільці впродовж своєї історії, адже в бронзову добу всі міграції індоєвропейців у світі супроводжували материнські роди, джерела яких слід шукати у цих дивовижних неолітичних мегамістах України.

Чи належали трипільці винятково до популяцій, які прийшли з Близького Сходу в неоліті?

Ні! 20% відсотків, навіть з тих, нечисленних зразків з Кукутень-Трипільської археологічної спільноти можна пов’язати з мисливцями-збирачами попередніх епох.
Частина материнських ліній, яких пов’язують з близькосхідним походженням, i яких я й досі не можу знайти в Анатолії чи Леванті, можливо, походять з берегів допотопного Чорного моря.
Гаплогрупа по чоловічій лінії I2 (I2a2a1, I2a1a2a) та материнські U5, U4, ймовірно й U8, які знайшли серед кукутень-трипільців – на наших землях ще з мезоліту. Їх називають в офіційній термінології «Західний Мисливець-Збирач».

Чи трипільці належали до однієї популяції, яка до нас прийшла з неолітичними землеробами?

Ні! Незважаючи на загальносвітову практику спалювати померлих (кремація), яку пов’язують з левантійськими традиціями раннього неоліту, або розутілення (екскарнації ) на поживу птахів, трипільці поступово інтегрували СТЕПОВИЙ звичай інгумаційного поховання у власні похоронні практики. І ця інтеграція, без сумніву, супроводжувалась міжпопуляційними контактами зі степовиками. Сьогодні це називають шлюбом.

Чи зішувались трипільці з сусідніми популяціями?

Так! Потік генів від трипільці на Кавказ помітили ще до їх взаємозв’язку з ямною культурою.

Беззаперечним є контакт трипільців на культурному та генетичному рівні з доямною культурою України – Середній Стіг, зокрема трипільський цвинтар Чапаївка на південь від Києва (~3700–3400 рр. до н.е.). Цей пізньотрипільській могильник типовий для мезолітичних та неолітичних українських стоянок. Пізньотрипільські цвинтарі Софіївської культури на Київщині (~3300–2950 рр. до н.е.) містять як інгумаційні, так і кремаційні поховання .

В контексті чоловічих гаплогруп середньостогівські супутники могли трипільцям подарувати R1a M417, а вихідці з наступної Деріївської культури R1b M269. Зокрема, генетики констатують генетичний дрейф між степовиками та трипільцями.

Інтеграція степових практик інгумаційних поховань простежується не тільки на Київщині, але й

на цвинтарі Вихватинці в Молдові, де померлі поховані у зігнутому положені тіла.

Чи були трипільці вегетаріанцями?

Радше так, аніж ні. Зокрема, в контексті вертебіців, біоаналіз підтвердив переважання в їх харчуванні зернових продуктів. В Німеччинні з допомогою ізотопних тестів, які шукають молекулярні відмінності в зубах, пов’язані з харчуванням людини, дослідники виявили, що від 28% до 42% жінок у могилах, провели дитинство за сільськогосподарським харчуванням, багатим на зерно, а більшість чоловіків, що належала до людей шнурової кераміки, споживали м’ясо та кисломолочні продукти. Представники культури бойових сокир в цьому регіоні, якраз і були тими носіями східноєвропейської гаплогрупи R1a, яка в Бронзову добу поширилась в Північну і Центральну Європу, а також принесли свою культуру аж до Уралу, а в культурі шнурової кераміки Південно-Східної частини Польщі натомість переважали R1b M269. Як і ямники, так і шнуровики принесли в Європу материнські лінії від трипільців. Оскільки заміна материнських ліній, характерних для мезоліту Європи, на нові роди була радикальною, можемо припустити, що близькі контакти між прийшлими близькосхідними фермерами та місцевими популяціями патрилокальних родів R1a, R1b, I2 мала більш ранню історію, ніж задокументовано в археогенетичних дослідженнях.

Чи відбувались військові сутички на цих територіях?

Так. Але тільки в пізній період Кукутень -Трипілля можемо говорити про якусь мілітаризацію суспільства. Про це свідчить поява оборонних ровів, а також сліди насильства серед трипільців з печери Вертеба.

Материнські лінії з печери Вертеба до сьогодні присутні серед українців H5a, U5a2, J1c5, J1c2, T2b, K1a2. Подібні лінії, як у трипільців ми також бачимо на території сучасної Польщі, оскільки деякі з них також траплялась і в культурі Кулястих амфор, зокрема і чоловіча гаплогрупа I2a1, проте більшість материнських родів все ж пов’язана з поширенням культури шнурової кераміки. На жаль, генетичне тестування не є популярним серед населення України через їх вартість та логістику, тому кількісно на філогенетичних деревах у відкритих базах даних їх завжди виглядає значно менше, ніж, наприклад, поляків. Але дисперсія (розкиданість по різних гілках) свідчить про їх давність та походження.

Які фенотипові ознаки?

Жоден з досліджуваних осіб з печери Вертеба не був толерантним до лактози.
Більшість особин з печери Вертеба мають варіант SNP rs12913832, пов’язаний з блакитними очима, а два інших – з темними.

Зокрема, в цьогорічній статті про трипільців «Genomes from Verteba cave suggest diversity within the Trypillians in Ukraine» (P.Gelabert та ін., 2022) відновили дані послідовності всього геному від 20 осіб з печери Вертеба. Наведу деякі цитати:

Джерело

«Тут ми досліджуємо динаміку населення ранніх землеробів зі східного лісостепового регіону на основі аналізу 20 стародавніх геномів із печери Вертеба (3935–825 кал. до н. е.). Результати показують, що походження людей Кукутень-Трипільського культурного комплексу (CTCC) пов’язане як із західними мисливцями-збирачами, так і із близькосхідними фермерами, не має місцевого походження, пов’язаного з українськими мисливцями-збирачами епохи неоліту, і має степове походження. Особа доби ранньої бронзи має профіль предків, пов’язаний з розбудовами Ямної, але з 20% предків, пов’язаними з іншими трипільськими особинами, що свідчить про змішування між трипільцями та прибуваючими популяціями, які мають походження, пов’язане зі степом».

«Перші діагностично ранньотрипільські (Трипілля А) пам’ятки відокремилися від прекукутенської культури ~ 4500 р. до н.е. в долині річки Дністер. Пізніші переміщення населення, що відбувалися з середнього періоду (Трипілля BI) і далі, призвели до поширення трипільської культури на Волинь на заході та річку Дніпро на сході. Вважається, що це територіальне розширення було наслідком переважно демографічного зростання, пов’язаного з успішною стратегією агроскотарського існування та пошуком нових орних земель для вирощування. Проте певний приріст населення міг бути результатом трипільських популяцій, які об’єднували корінні мисливсько-збиральні групи (ХГ), наприклад представників Буго-Дністровської культури. У середньо-пізні періоди трипільської культури (Трипілля BII – CI; 4100–3400 рр. до н.е.) деякі групи CTCC заснували надзвичайно великі поселення в Центральній Україні, які часто називають «поселеннями-гігантами» або «мегамістами». які досягали розмірів 100–320 га . Швидке демографічне зростання в CTCC на рубежі четвертого тисячоліття до нашої ери вимагало експлуатації нових територій, що прискорювало міграції до раніше периферійних районів».

«Гіпотези виникнення мегаміст різноманітні; було припущено, що вони могли бути оборонною відповіддю на загрози, створювані степовими скотарями або конкуруючими підгрупами в рамках Трипільської культури (CTCC), або що вони просто являли собою ефемерні епізоди агломерації населення внаслідок великомасштабної міграції з Дністровського регіону».

«…Потім ми дослідили генетичне різноманіття особин VC за допомогою ADMIXTURE . 22 особи (позначені «Verteba_Trypillia») у PCA, які виявили спорідненість із зразками енеоліту, здебільшого визначаються домінантним компонентом предків у анатолійсько-неолітичних особин, що свідчить про міцний зв’язок з європейськими неолітичними популяціями, подібно до попередніх досліджень. Однак ці зразки також показують присутність компонентів EHG (східний мисливець-збирач), CHG (кавказький мисливець-збирач) та WHG (західний мисливець-збирач), як описано в Mathiesson et al., за винятком однієї особи (I3151), яка, здається, не має жодного походження від мисливці-збирачів. Індивідуальний VERT-114 (LBA– пізній бронзовий вік) демонструє переважаючий компонент анатолійського неоліту та велику присутність компонента EHG (сх.-мисливець збирач). Особа MBA (VERT-113) демонструє високий ступінь подібності з популяціями шнурового посуду та ямного степу».

Інша модель повногеномного порівняння включала 40% предків, пов’язаних з неолітом Анатолії, 20% – західних мисливців-збирачів (WHG) і 40% кавказьких-мисливців збирачів (CHG).

Показано, що Корос (Körös)-мисливець-збирач є джерелом генетичної спорідненості західних мисливців-збирачів з трипільцями України.

Якщо порівнювати з популяціями центральноєвропейського енеоліту, особини енеоліту Verteba, схоже, не мають статистично значущої спорідненості з населенням Кукутень-Молдови. Лише чотири особини Verteba_Trypillia можна змоделювати з використанням Трипілля-Молдови як єдиного джерела.

Багато двосторонніх моделей охоплюють популяції, пов’язані з популяціями Ukraine_Globular_Amphora та степовими популяціями, причому близько 60% предків від перших, а решта від останнього»[1].

В попередніх дослідженнях I.Mathiesona 2018 року, окрім близькосхідних пастирів G2 виявили чоловічу Y-гаплогрупу E, яка й досі з більшою частотою зустрічається в західних регіонах України, аніж на сході.

Y – G2a2b2a1a1b1a1a1, G2a2b2a (2), E

mtDNA – H1b, H5a, T2b, U8b1(2) – preK1, HV, HV, V, J, W

Аналізуючи зразки з Молдови, генетики вперше почали вести мову про степовий слід серед трипільської людності. Зокрема материнську лінію T1a1 (Glăvăneşti), та Н15 (Verteba) виявили в ямній культурі на території України (зразок з Шевченко)

Pocrovca mt – T1a, T2c1d1, K1a1

Gordinesti mtDNA – U4a1

Glăvăneşti (Румунія) 3500-3300 р.до н.е

R1a Z93(?), mtDNA – T1a1

[1] Gelabert, P., Schmidt, R.W., Fernandes, D.M. et al. Genomes from Verteba cave suggest diversity within the Trypillians in Ukraine. Sci Rep 12, 7242 (2022). https://doi.org/10.1038/s41598-022-11117-8