Звідки до нас прийшли трипільці?

Дослідження стародавньої ДНК показують, що ранні егейські фермери, що датуються від 6500 до 6000 років до нашої ери, є основними предками ранніх європейських фермерів. Неолітичні популяції з північно-західної Анатолії та  Ірану (кластер «Загрос» – від назви гірського хребта на північному заході Ірану) походять від окремих предків.  За оцінками, ці люди («Загрос») відокремилися від фермерів раннього неоліту в Анатолії приблизно 46 000-77 000 років тому та виявляють спорідненість з сучасним афганським та пакистанським населенням, але особливо з іранськими зороастрійцями.  Регіон «Загрос» Іранського нагір’я, Східний Родючий Півмісяць, де знайдено деякі з найперших доказів ведення сільського господарства, був колискою експансії на схід, а в Європу прийшли землероби з південно-західної Азії, зокрема з Егейського узбережжя. Примітно, що Кавказькі мисливці збирачі, не були прямими предками неоліту Загрос. Популяція частини Родючого Півмісяця, яку генетики йменують «Загрос», не є ані предками перших європейських фермерів, ані тими, хто вніс істотний внесок у походження сучасних європейців.

         Можна довго вести суперечки щодо ймовірних пропорцій автохтонного компонента (Y-I2, mtDNA U) з часів пізнього палеоліту 35-10 тис. років тому,  та мезоліту  10-6 тис. років тому (Y-R та mtDNA H)  серед трипільців та прийшлого населення (Y-G2a, E, мтДНК T2b, T1, W, J) чи то з берегів допотопного Понтійського озера, яке в середньовіччі почали називати Чорним морем, чи то з території Малої Азії. Що ж цього приводу пишуть генетики?

         Заведено вважати, що трипільці значною мірою походять від Анатолійських фермерів. У рамках даної публікації я не планую аналізувати скільки пастухів, майбутніх європейських землеробів прийшло звідти. Дехто вважає, зокрема генетик I.Mathieson,  що їх частка становила 80%. Проте, якщо не включати до складу прийшлих хліборобів материнські лінії Н, які в Європі щонайменше з часів мезоліту, то ми прийдемо до цифри як мінімум 50% до неолітичних автохтонів, підхоплених сільськогосподарською революцією. Генетичні дані по кукутень-трипільцям сьогодні обмежуються лише даними з печери Вертеба в Україні та двох археологічних об’єктів на сході Молдови . Але це навіть не сота частина того, що ми називаємо трипільський світ або Кукутень-Трипільська цивілізація.

         Як виявилось, термін «анатолійські фермери» має занадто узагальнений характер. Анатолія в сучасному розумінні – це синонім терміну «Мала Азія»,  яка в основному збігається з територією Туреччини, яка зі сходу на захід простягається на 1000 км. Як нам підказують новітні дослідження, щодо цих переселенців з Анатолії доречно використовувати «егейські анатолійські фермери», адже вони прийшли з берегів Егейського моря сучасної Туреччини, батьківщини Геродота.

         Генетики ще у 2016 році прийшли до висновку, що неолітичні популяції з північно-західної Анатолії та Загроса походять від окремих предків. Науковці секвенували чотири геноми раннього неоліту (EN) із Загроса (Іран), яким близько 10 000 років, які є одними з найдавніших останків неоліту у світі. Цей регіон входить в перелік територій, де виявлено найперші докази ведення сільського господарства.

Регіон західного Ірану нещодавно постулювали як основний центр одомашнення низки видів рослин і тварин, включаючи ячмінь, можливо, зерна пшениці, кілька видів бобових і особливо кози. Ця остання гіпотеза була підтверджена стародавніми геномними даними, які вказують на те, що східний Півмісяць був одним із трьох регіонів, ключових у формуванні генофонду неоліту кози (Kevin G. Daly 2021).

Той факт, що люди з  «Загроса» не були предками ранніх європейських фермерів, став несподіванкою.  «Ми робимо висновок, що численні генетично диференційовані популяції мисливців-збирачів прийняли землеробство в південно-західній Азії, що компоненти донеолітичної структури населення збереглися, коли землеробство поширилося на сусідні регіони, і що регіон Загрос був колискою експансії на схід», – зазначили генетики. Також автори зазначили, що їх аналіз свідчить про те, що неолітичні іранці навряд чи були основним джерелом близькосхідного походження серед населення Причорноморських та Каспійських степів і, що це походження в популяціях до Ямної культури виникло переважно на заході Південно-Західної Азії.

«Дослідження стародавньої ДНК показують, що ранні егейські фермери, що датуються від 6500 до 6000 років до нашої ери, є основними предками ранніх європейських фермерів»[1].

Автор: Галина Водяк (Halyna Vodiak)

---

[1] Early Neolithic genomes from the eastern Fertile Crescent [Електронний ресурс] / [F. BROUSHAK, M. THOMAS, L. LINK та ін.] // Science. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.science.org/doi/10.1126/science.aaf7943#pill-con2

Зображення допису: Карта розташування геному Загросу доісторичного неоліту та залізного віку. Кольори позначають ізохрони, а цифри показують приблизний час прибуття неолітичної культури (у роках до нашої ери). (джерело: FARNAZ BROUSHAKI 2016 «Early Neolithic genomes from the eastern Fertile Crescent»)