Автор: Галина Водяк

Тема етрусків стосується мене безпосередньо, адже мій гаплотип H7c1 серед археозразків зустрічається лише в Італії залізного віку (533-392 до н.е.) серед представників цього непересічного історичного народу. Попереднє його відгалуження H7c в Балканському неоліті Хорватії (5641-5560 до н.е.).
Етруски галичани? Ні, галичан тоді ще не було. А от гали – були, кельтами їх називали. Та й з Малої Азії ніякі етруски не приходили, хіба ще в неоліті разом з анатолійськими фермерами.
Одним словом, тема етруски-русини (Ukrainian Ruthenians), або русини-етруски з анекдотичності різних гіпотез перетікає в реальну історію моєї сім’ї, а відповідно до сучасного розподілу гаплогрупних родичів, нагадує про шляхи міграції кельтів. Археологія нам підказує, що кельти мали міцні контакти з етруськими центрами Північної Італії, зокрема, більшість бронзового посуду в похованнях Гальштатської культури (Австрія) були виготовлені етрусками.
В процесі накопичення матеріалу по темі мт ДНК H7, я зрозуміла невідворотність мого подальшого заглиблення не лише в тему вікінгів, кельтів та етрусків, і навіть тибетців, індійців та євреїв.